Рішення № 89323008, 20.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3015/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку ст. 287 КАС України (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та скасування арешту нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить:

визнати бездіяльність Відповідача по відмові у скасуванні арешту нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 9081345 від 23.09.2009 року, накладений в 11:06:15 на підставі постанови АА261339 від 23.04.2009 року (об`єкт обтяження: квартира, 1 /4, адреса: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - противоправною, та такою, що порушує законні права та інтереси Позивача;

скасувати арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 9081345 від 23.09.2009 року, накладений в 11:06:15 на підставі постанови АА261339 від 23.04.2009року (об`єкт обтяження: квартира, 1 /4, адреса: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позов вмотивовано наступним.

05.02.2020 року позивачу стало відомо про існування арешту, накладеного на все нерухоме майно, відповідно до постанови АА261339 від 23.04.2009 року.

Представником позивача подано заяву до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту нерухомого майна, в задоволенні якої було відмовлено.

Як вбачається з листа відповідача від 02.03.2020 року №8298, 24.12.2009 року державним виконавцем відділу, керуючись п.4 ч.1 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» (№606-XIV від 21.04.1999 зі змінами) по виконавчому провадженню відносно ОСОБА_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім цього, як свідчить автоматизована система виконавчих проваджень, виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 не відкрито.

Отже, майже 11 (одинадцять) років на майно позивача накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна за відсутності будь-яких законних підстав.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 08.04.2020 року відкрито провадження з урахуванням особливостей, передбачених ст. 287 КАСУ.

Відповідачу встановлено дводенний строк з дня повідомлення про дату судового засідання для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 08.04.2020 року від Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витребувано письмові докази, необхідні для встановлення об`єктивної істини по справі.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту:

« 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

З метою дотримання учасниками справи процесуальних строків та запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Ухвалою суду від 08.04.2020 року зупинено провадження по справі.

04.05.2020 р. засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №17490/20).

04.05.2020 року, на виконання ухвали про витребування, надійшли пояснення відповідача (вхід. №17510/20).

04.05.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №343, якою затверджено Зміни, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291, від 29 квітня 2020 р. № 313 та від 4 травня 2020 р. № 332.

Постанова КМУ №343 набрала чинності з 11.05.2020 року.

Пом`якшення, які визначені вказаною Постановою з 11 травня, будуть впроваджуватися на умовах адаптивного карантину.

В судове засідання 20.05.2020 р. сторони не з`явились про розгляд справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Провадження по справі поновлено 20.05.2020 року.

Відзив обґрунтовано наступним.

Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Арешт майна, що належить ОСОБА_1 , накладений 23.04.2009 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА261339, накладений державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України №606-XIV від 21.04.1999 зі змінами, тому скасуванню не підлягає.

05.02.2020 на адресу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява представника ОСОБА_1 щодо скасування арешту нерухомого майна.

Порядок зняття арешту з майна чи коштів боржника регулюється статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404 - VIII (далі Закон №1404 -VIII).

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 1404 - VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону № 1404 - VIII У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У відповіді заявнику від 02.03.2020 вих. №8292 було роз`яснено норми чинного законодавства щодо порядку зняття арешту з майна боржника та повідомлено про неможливість скасування арешту майна ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що відсутні підстави, передбачені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 - VIII та п.15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Таким чином, Відповідач при відмові у скасуванні арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

Представник позивача та відповідач по справі 15.05.2020 р. повідомлені про дату судового засіданні на 20.05.2020 р. засобами електронної пошти на адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідно).

Згідно ч.1-3 ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

23.04.2009 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА261339 накладено арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 9081345 від 23.09.2009 року (об`єкт обтяження: квартира, 1 /4, адреса: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Постановою від 24.12.2009 року державним виконавцем відділу, керуючись п.4 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» №606 від 21.04.1999 року, винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

05.02.2020 року позивачем подана заява до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту нерухомого майна.

02.03.2020 року листом №8298 позивачу надана відповідь, якою відмовлено у скасуванні арешту нерухомого майна.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У "Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією", опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що "критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття".

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спеціальним законом, що визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, станом на 24.12.2009 року був Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пунктів 4 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема: у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАСУ, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27.03.2020 року по справі №817/928/17 Верховним Судом сформовано правовий висновок наступного змісту: «Не зняття органом державної виконавчої служби арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача».

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що станом на 24.12.2009 року не зняття органом державної виконавчої служби арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Разом з цим, досліджуючи матеріали справи суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по відмові у скасуванні арешту нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 9081345 від 23.09.2009 року, накладений в 11:06:15 на підставі постанови АА261339 від 23.04.2009 року задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, 05.02.2020 р ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про скасування арешту нерухомого майна та отримав відповідь (лист №8298 від 02.03.2020 р.) про відсутність підстав для зняття арешту.

Відповідь вмотивована наступним.

Відповідно до ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відтак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України щодо обов`язку суб`єктів владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд дійшов висновку, що відповідач по справі не мав правових підстав для скасування арешту нерухомого майна. Отже, в даному випадку відсутня бездіяльність з боку відповідача.

Поряд з цим, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням зазначеного, а також правового висновку Верховного Суду по справі №817/928/17, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивачку буде саме зобов`язати Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 9081345 від 23.09.2009 року, накладений в 11:06:15 на підставі постанови АА261339 від 23.04.2009року (об`єкт обтяження: квартира, 1 /4, адреса: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст.2, 5, 6, 7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 287, 295 ,297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та скасування арешту нерухомого майна - задовольнити частково.

Зобов`язати Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 9081345 від 23.09.2009 року, накладений в 11:06:15 на підставі постанови АА261339 від 23.04.2009року (об`єкт обтяження: квартира, 1 /4, адреса: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

В задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по відмові у скасуванні арешту нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 9081345 від 23.09.2009 року, накладений в 11:06:15 на підставі постанови АА261339 від 23.04.2009 року (об`єкт обтяження: квартира, 1 /4, адреса: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - адреса: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 1, код ЄДРПОУ 41406776, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.