Рішення № 89321574, 19.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 травня 2020 р. Справа № 120/1592/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028) визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 76 % від відповідних сум грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення. Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, з метою зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2008 року перерахунок пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов`язано надати суду у встановлений строк належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

13.05.2020 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що згідно з пунктом "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Із набуттям чинності 29.04.2006 року Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців", пунктом 9 якого були внесені зміни, згідно з якими нова редакція підпункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначену процентну доплату особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не передбачала.

При цьому зазначено, що 23.04.2012 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 355 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Постанова № 355), якою на виконання соціальних ініціатив Президента України визначено механізм поетапного підвищення військових пенсій. Дана Постанова не передбачає перерахунок основного розміру пенсій, а лише закріпила право пенсіонерів на отримання підвищення, максимальний розмір якого розраховувався на підставі довідок виданих Управлінням МВС у Вінницькій області. Перерахунок основного ж розміру пенсії (виходячи з нових складових) не здійснювався.

Перерахунок основного розміру пенсій був проведений органами Пенсійного фонду України, у тому числі позивачу, з 01.04.2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294) зі зміною розміру складових грошового забезпечення.

У 2012 році перерахунку пенсій працівників силових структур зі зміною основних та додаткових складових не відбулось, відповідно до Постанови № 355 розраховувався лише розмір підвищення до пенсії, який виплачувався разом із попереднім розміром пенсії.

Постанова № 355 не передбачає перерахунок основного розміру пенсії, а лише закріплює право позивача на отримання гарантованого підвищення до неї. Перерахунок основного розміру пенсій проведений Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.01.2008 року на підставі Постанови № 1294.

З огляду на вищевикладене, відповідачем забезпечено проведення перерахунку пенсії позивача з 01.07.2012 року на виконання вимог Постанови № 355, згідно якого основний розмір пенсії залишився не змінним, а розраховувався лише розмір підвищення складових грошового забезпечення.

Окрім того зазначено, що Постанова № 1294 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України № 1052 від 27.12.2017 року та № 103 від 21.02.2018 року.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" проведено перерахунок пенсії позивачу, та на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області визначено новий розмір пенсії, виходячи з 70 % грошового забезпечення вказаного у довідці.

Таким чином, на думку представника відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на момент виникнення спірних правовідносин діяло у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Позивача віднесено до осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджено копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) Серія НОМЕР_2 від 12.03.1997 року.

Як вбачається із матеріалів справи, до 01.01.2008 року основний розмір пенсії позивача (вислуга років 27 із урахуванням участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії) складав 76 % грошового забезпечення.

Після проведеного з 01.01.2008 року пенсійним органом перерахунку, пенсія позивача обчислена виходячи з основного розміру пенсії 71 % грошового забезпечення.

У подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено перерахунок пенсії позивача, виходячи з 70 % розміру грошового забезпечення.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за вислугу років від 21.01.2020 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано відповідь листом № 548-361/Г-02/8-0200/20 від 07.02.2020 року, у якій позивача повідомлено, що перерахунок пенсії проведено за діючою на час перерахунку редакцією статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, з метою зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до положень пункту "а", "б" статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції чинній на час призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Згідно з пунктом "в" статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, станом до набуття Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 року № 3591-IV чинності, - до 29.04.2006 року) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, до 29.04.2006 року військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 2 категорії (у даному випадку позивачу), передбачалося збільшення розміру пенсії на 5 процентів, у зв`язку із чим основний розмір пенсії позивача за вислугу років складав 76 % грошового забезпечення.

При цьому, пунктом 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 року № 3591-IV (далі - Закон № 3591-IV) внесено зміни до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та пункти "б" і "в" частини першої вказаної статті викладено у такій редакції:

"б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43)".

Закон № 3591-IV набув чинності з дня його опублікування - з 29.04.2006 року (пункт 1 Прикінцевих положень вказаного Закону).

З огляду на викладене, із набуттям чинності 29.04.2006 року Законом № 3591-IV, пунктом 9 якого були внесені зміни, згідно з якими нова редакція пункту "в" статті 13 Закону № 2262-ХІІ зазначену процентну доплату особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, не передбачала.

Підставою перерахунку всіх призначених за Законом № 2262-ХІІ пенсій, відповідно до статті 63 цього Закону, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Порядок перерахунку пенсій з 01.01.2008 року регулюється Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45, згідно з пунктом 1 якого перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Нові види грошового забезпечення військовослужбовців були визначені Постановою № 1294, яка набрала чинності з дня втрати чинності указами Президента України, що визначали умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01.01.2008 року.

Судом встановлено, що після проведеного з 01.01.2008 року перерахунку та всіх наступних перерахунків, пенсія позивача обчислювалась виходячи з 71 % грошового забезпечення, вже без доплати як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, оскільки на момент здійснення перерахунку нова редакція підпункту "в" статті 13 Закону № 2262-ХІІ зазначену процентну доплату особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та віднесені до відповідної категорії, не передбачала.

З огляду на викладене, у діях пенсійного органу відсутня протиправність при перерахунку позивачу пенсії з 01.01.2008 року без урахування процентної надбавки для відповідних категорій осіб.

Оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2008 року та подальших перерахунків, стаття 13 Закону № 2262-ХІІ не передбачала 5 % збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 2 категорії, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, у чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування пенсійним органом вказаної доплати для зазначених військовослужбовців, зокрема позивача, немає.

Разом із тим, суд бере до уваги ту обставину, що згадані зміни у законодавстві не призвели до зниження розміру пенсії, а навпаки - привели до її збільшення, що нівелює засторогу можливого порушення прав позивача.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка відображена у постанові від 21.03.2019 року у справі № 275/383/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, позовні вимоги у частині проведення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 року у розмірі 76 % грошового забезпечення задоволенню не підлягають.

При цьому, що стосується вимог у частині визнання протиправним дій та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії саме у розмірі 76 % від відповідних сум грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом "а" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил (за віком). Вислуга років на день звільнення в пільговому обчисленні становить 27 років 02 місяця 14 днів.

Тобто, позивач був звільнений з органів внутрішніх справи у запас Збройних Сил.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ (на час призначення пенсії) право на пенсію за вислугу років мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.

Положеннями пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (у редакції чинній на час призначення пенсії) звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Отже, особам, які мають вислугу 20 років і більше пенсії призначаються: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Тобто, саме звільненим у відставку пенсія за вислугу років призначається у розмірі 55 процентів сум грошового забезпечення.

Оскільки позивач звільнений з органів внутрішніх справи у запас, а не у відставку, пенсія йому була призначена у розмірі 50 процентів сум грошового забезпечення та за кожний календарний рік понад 20 років враховано 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення, що враховуючи 27 років вислуги позивача разом становить 71 %. Підстави для встановлення основного розміру пенсії 76 % відсутні.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що він звільнений за віком та має право на 55 % сум грошового забезпечення при призначенні пенсії, а не 50 % судом до уваги не приймаються, є законодавчо спростовані, а тому вимоги у частині визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання провести перерахунок пенсії виходячи з 76 % сум грошового забезпечення безпідставні та задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку посиланням позивача на протиправність дій відповідача, які виразились у зменшенні основного розміру пенсії до 70 % грошового забезпечення, суд враховує наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23.12.2015 року № 900-VIII, що набув законної сили 29.12.2015 року (далі - Закон № 900-VIII), статтю 63 Закону № 2262-ХІІ доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".

Відповідно до абзацу другого пункту 15 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно зі статтею 102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"

Кабінет Міністрів України постановою від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи нормативно-правових актів, суд вважає, що позивач, як пенсіонер органів внутрішніх справ, має право на перерахунок пенсії у зв`язку із зміною розміру грошового забезпечення поліцейських.

Пунктом третім постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 року встановлено перерахувати з 01.01.2016 року пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Як вбачається із матеріалів пенсійної справи, відповідачем з 01.01.2016 року здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, та її основний розмір склав 70 % від грошового забезпечення.

Так, відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності 01.10.2011 року, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Таким чином, з 01.10.2011 року положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 90 % відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв`язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

У подальшому, відповідно до Закону України № 1166-VІІ від 27.03.2014 року "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014 року, було внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, де число "80" замінили на число "70" (максимальний розмір пенсії), що, на думку відповідача, передбачає необхідність проведення перерахунку пенсії позивача в розмірі 70 % від грошового забезпечення.

Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення процитованих норм у їх сукупності, суд доходить висновку, що положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70 відсотків від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014 року, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Адже до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.

Всупереч наведеного, при здійснені перерахунку пенсії позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, відповідач застосував норми, які регулюють питання саме призначення пенсії, що є безпідставним.

Разом із тим, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Вказана позиція щодо застосування норм права до спірних правовідносин, міститься у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі № 21-420а13.

Окремо суд акцентує увагу на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії позивача має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 року у справі № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17).

Крім того, аналогічні за змістом висновки відображені у рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 року за наслідками розгляду зразкової справи № 240/5401/18-а.

За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії з 71 % на 70 % при проведені її перерахунку та, відповідно, про наявність підстав для проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2016 року, виходячи з 71 % від відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 71 % від відповідних сум грошового забезпечення на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2016 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 19.05.2020 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна