Рішення № 89314748, 18.05.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"18" травня 2020 р.

Справа № 642/1681/20

Провадження № 2/642/828/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.)в складі:

головуючого - судді Ольховського Є.Б.

за участю секретаря – Алімурадової Т.Я.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2020 представник позивача звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 01.03.2007 по 01.03.2020 в розмірі 12 480,22 грн., а також суми сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі є власниками та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , тає споживачами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом відкриття абонентського особового рахунку, оскільки перебувають в договірних відносинах з позивачем згідно публічного договору про надання житлово-комунальних послуг. Позивач стверджує, що виконує свої обов`язки та забезпечує надання відповідачам послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за переліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 893 від 20.12.2011 з наступними змінами «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 № 283 та від 11.05.2018 № 318 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», проте відповідачі не виконують обов`язку щодо оплати отриманих послуг, в результаті чого утворилася заборгованість за період з 01.03.2007 по 01.03.2020 в розмірі 12 480,22 грн., тому представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 27.03.2020 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

13.04.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали до суду відзив на позовну заяву, вказуючи, що проти позову заперечують повністю з тих підстав, що договір вони з позивачем не укладали, згоди з усіх істотних умов в договірному порядку не досягли, перелік наданих послуг не узгодили, хоча вони неодноразово письмово пропонували КП «Жилкомсервіс» розпочати процес укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, на що позивач відмовився від його укладання. Типовий договір, опублікований в ЗМІ, вони не підписували та не вчиняли жодних дій для його акцептування. Також зазначили, що позивач не надав та не надає їм жодних послуг, та не вчиняє жодних дій на їхню користь, адже вони не погодили перелік послуг, які б надавались їм як споживачам. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, містить графу «Сарай», за який відповідач ОСОБА_1 , на підставі письмового договору між ОСОБА_1 та ПЖРП Ленінського району від 02.06.1994 регулярно здійснює плату та вносить платежі за вказаним договором. Будинок АДРЕСА_2 розташовано в зоні «приватного сектора» міста, є одноповерховою будівлею та розділено на три власника. Ѕ частина цієї будівлі належить відповідачам на праві приватної власності. Доступ до будинку та прибудинкової території мають лише власники, а тому прибирання сміття, освітлення, прибирання снігу, насадження дерев, квітів, газонів здійснюється виключно відповідачами за власний рахунок. Квитанції КП «Жилкомсервіс» про сплату послуг до вересня 2017 містили сплату за очистку дворових туалетів, освітлення місць загального користування, обслуговування димовентиляційних каналів. Проте, відповідачі користуються центральною каналізацією, яка підведена до будинку за власні кошти, місць загального користування, які б освітлювались не за їхні кошти в межах будівлі немає, а димовентиляційний канал, що знаходиться на даху будинку, ремонтується ними самостійно, позивач доступу до нього не має. Також зазначили, що позивач, заявляючи суму заборгованості, яка підлягає стягненню, не наводить переліку послуг, за які конкретно послуги нарахована така заборгованість. Крім того, посилаючись на положення ч.3 ст. 267 ЦК України, просять застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

06.05.2020 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому він зазначив, що рішенням виконавчого комітету ХМР №1186 від 20.12.2006 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова» КП «Жилкомсервіс визначено виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків, рішенням виконавчого комітету ХМР №188 від 22.02.2017 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова» житловий фонд м. Харкова передано від житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова до КП «Жилкомсервіс». Таким чином, територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради створила КП «Жилкомсервіс», визначила виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків та зобов`язала підприємство задовольняти потреби власників, співвласників будинків, споруд та іншого майна шляхом управління цим майном та забезпечення належного рівня житлового-комунального обслуговування населення м. Харкова за певну плату. Щодо договірних відносин між сторонами зазначив, що згідно ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, визначення виконавця житлово-комунальних послуг. Зі статуту КП «Жилкомсервіс» вбачається, що його засновником є Харківська міська рада, власником майна підприємства є територіальна громада м. Харкова в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР. Предметом діяльності підприємства є виконання функцій Управителя та Виконавця житлово-комунальних послуг. Рішенням виконавчого комітету ХМР №1186 від 20.12.2006, КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою, групою будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова. 22.02.2007 рішенням виконавчого комітету ХМР №188 від 22.02.2007 господарське відання КП «Жилкомсервіс» передано житловий фонд комунальної власності територіальної громади м. Харкова, тобто фактично КП «Жилкомсервіс» набуло статусу не тільки управителя, а й балансоутримувача житлового фонду. 28.02.2007 Розпорядженням Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету ХМР №192 «Про внесення змін в договір передачі майна в господарське відання №741 від 29.12.1995 з КВЖРЕП Ленінського району м. Харкова та договір передачі майна в господарське відання №1278 від 07.03.2006 з КП «Жилкомсервіс» було внесено зміни в договір передачі майна в господарське відання №1278 від 07.09.2006 з КП «Жилкомсервіс», а саме зараховано до акту прийому-передачі житловий фонд Ленінського району м. Харкова. Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР та КП «Жилкомсервіс» було укладено Договір №1288/125 про передачу в господарське відання майна комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Тобто будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було передано в господарське відання КП «Жилкомсервіс». Також вказав, що 21.11.2006 у спецвипуску газети «Слобода» було опубліковано публічний типовий договір про надання житлово-комунальних послуг, яким передбачено предмет договору, права та обов`язки сторін, строк дії договору, оплата спожитих послуг. Відповідачі протягом місяця з дня опублікування договору не звертались до КП «Жилкомсервіс» з відмовою укласти вказаний договір та фактично користувались наданими позивачем послугами. Щодо пропуску строку позовної давності представник позивача зазначив, що позивач раніше був позбавлений можливості пред`явити позов, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судових витрат, тому просить суд визнати вказану причину пропуску строку позовної давності поважною.

12.05.2020 відповідач ОСОБА_2 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, вказуючи, що з наданих позивачем рішень та розпоряджень ХМР не вбачається, яке вони відношення мають до його приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 . Договір, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, він не вважає укладеним та чинним наразі, а послуги йому позивачем взагалі не надаються. Також вказав, що він має пільгу на оплату послуг, проте позивачем вона не врахована. Наполягав на застосуванні позовної давнини.

Відповідно до 2 ст. ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правові відносини.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками та значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями, отриманими судом відповідно до вимог ч. 6 ст.187 ЦПК України та копією свідоцтва про право власності на житло від 15.07.1999 в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» КП «Жилкомсервіс» є виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинком, спорудою та групою будинків та забезпечує надання населенню житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.02.2007 року № 188 «Про внесення змін до Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 року № 1186 «Про визначення виконавців житлово - комунальних послуг в житловому фонді м. Харкова», у господарське відання КП «Жилкомсервіс» передано житловий фонд комунальної власності територіальної громади м. Харкова, отже КП «Жилкомсервіс» набуло статусу управителя та балансоутримувача житлового фонду.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Вартість послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюється відповідним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Надання послуг здійснюється КП «Жилкомсервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 893 від 20.12.2011, з наступними змінами 27.01.2012 №39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 №893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 № 283 та від 11.05.2018 № 318 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».

Договори про надання житлово-комунальних послуг між КП «Жилкомсервіс» та споживачами були укладені шляхом опублікування публічного типового договору в офіційному виданні ХМР – спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 №95/1.

Пунктом 1 договору визначено, що предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з у тримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Невід`ємною частиною даного договору є рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова».

Щодо посилань відповідачів на те, що договір між ними та позивачем не укладався, що не породжувало прав та обов`язків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги.

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) . У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Типового договору про надання житлово-комунальних послуг, положення якого мають юридично обов`язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

На підставі викладеного, у відповідачів виникли зобов`язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги. Не укладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідачів як споживачів від оплати відповідних послуг.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачем послуги не надавались, оскільки вказаний факт не зафіксовано у встановленому законом порядку.

Так, згідно п.п. 45, 46 Постанови КМУ «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» від 5 вересня 2018 р. № 712, у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління співвласник має право викликати управителя для перевірки її якості. Перевірка якості послуги з управління здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За результатами перевірки якості послуги з управління складається акт-претензія, який підписується співвласником та управителем. Акт-претензія складається управителем (його представником) та співвласником і повинен містити інформацію про ненадання чи надання неналежної якості послуги з управління із зазначенням причин, дату (строк) її ненадання чи надання неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує її ненадання чи надання неналежної якості. У разі неприбуття управителя (його представника) або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію, такий акт підписується співвласником та не менш як двома іншими співвласниками, які проживають (розташовані) у сусідніх приміщеннях, і надсилається управителю рекомендованим листом. Управитель протягом п`яти робочих днів вирішує питання про задоволення вимог, викладених в акті-претензії, зокрема шляхом здійснення перерахунку вартості послуги з управління, або видає (надсилає) співвласникові обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Доказів того, що відповідачами викликався управитель в особі представника «КП Жилкомсервіс» для перевірки надання послуг та складання відповідного акту-претензії, та доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості – до суду не надано.

Посилання відповідача на неврахування позивачем пільги суд також не бере до уваги, оскільки не надано доказів, на підставі якого документу відповідачу ОСОБА_2 встановлена пільга, а також відсутні відомості про повідомлення останнім КП «Жилкомсервіс» про наявність в нього пільги.

Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2013р., управління соціального захисту населення проводить відшкодування за рахунок державного бюджету витрат, пов`язаних із наданням пільг особам, які мають право на пільги згідно чинного законодавства, безпосередньо організаціям – надавачам житлово-комунальних послуг відповідно до затверджених тарифів.

Відповідно до Постанови КМ України від 21 лютого 2018 року №114 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" уряд удосконалив порядок розрахунків щодо пільг та субсидій на оплату за енергоносії та житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності 6 березня 2018 року, але застосовується з 1 січня 2018 року.

Урядовим рішенням врегульовано реалізацію питання надання пільг і субсидій та пов`язане з ним питання отримання підприємствами тепло-, водопостачання та водовідведення, житлового господарства, ОСББ та ЖБК компенсації з державного бюджету за пільги та субсидії.

Відповідно до п. 22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі коли споживач відповідно до законодавства має пільги з оплати послуг, у договорі робиться відповідна позначка. При цьому дані про зазначену пільгу вносяться у договір між виконавцем та постачальником.

У разі отримання права на пільги споживач подає виконавцю письмову заяву та документи, що його підтверджують. Оплата за послуги з урахуванням пільг нараховується з дати подання документів, що підтверджують право на пільгу.

Матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_2 звертався до позивача з заявою та документами щодо нарахування оплати з врахуванням пільги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 94 від 16.02.1994 року «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі – організації), пов`язані з наданням пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.

Враховуючи вище встановлені обставини, відповідачі є власниками нерухомого майна, «КП «Жилкомсервіс» надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що призвело до виникнення між ними та позивачем фактичних договірних відносин, які регулюються цивільним законодавством, відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення обов`язку щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, відповідачі неналежним чином виконували зобов`язання з оплати таких послуг

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідачів за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2007 по 01.03.2020 становить 12 480,22 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України)

Представник позивача у відповіді на відзив просив суд визнати причину пропуску строку позовної давності, а саме відсутність коштів на сплату судових витрат, - поважною та захистити порушене право.

Враховуючи, що відповідно до положень 1 статті 136 ЦПК України та ч. 2 статті 8Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, можевідстрочити або розстрочити сплату судового збору, тоді як позивач за спірний період не звертався до суду із позовом разом із таким клопотанням, крім того, доказів відсутності таких коштів під час спірного періоду суду не надано, суд не визнає вказану позивачем причину пропуску строку позовної давності поважною.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги, що позивачем без поважних причин пропущена позовна давність, про застосування якої заявлено відповідачами, позивач звернувся з позовом до суду в березні 2020, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, в межах 3-х річного строку позовної давності, тобто з березня 2017.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості підлягають частковому задоволенню в межах строків позовної давності у розмірі 3717,55 грн., в задоволенні інших вимог необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, то стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір пропорційно частці задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 626,4 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 89, 141, 247, 258-259, 264-265, 354, ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 267, 509, 525, 526, 541, 543, 610, 638, 639, 624 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793, розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , банк одержувача ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629) заборгованість з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з березня 2017 по 01.03.2020 у розмірі 3717 (три тисячі сімсот сімнадцять) грн. 55 коп.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793, розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , банк одержувача ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629) витрати зі сплати судового збору у розмірі 626 (шістсот двадцять шість) грн. 40 коп., а саме по 313 (триста тринадцять) грн. 20 коп. з кожного.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя ОСОБА_3 . Ольховський