Ухвала суду № 89311449, 15.05.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1476/20

Провадження № 4-с/0203/17/2020

УХВАЛА

15 травня 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в особі судді Колесніченко О.В., розглянувши у провадженні № 4-с/0203/17/2020 заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про зупинення передачі арештованого нерухомого майна на реалізацію до закінчення оскарження оцінки цього майна у виконавчому провадженні, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року адвокат Скиба В.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на предмет захисту прав та інтересів ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні № 59722884 з примусового виконання виконавчого листа №2-808/11, виданого Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 02 квітня 2013 року про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на користь ТОВ «ФК «Проксіма» за кредитним договором №00105/RD від 14 вересня 2007 року, в якій просив поновити строк на подання скарги на дії приватного виконавця; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу у Дніпропетровській області Русецької О.О,, пов`язані з оцінкою нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визначеної за результатами звіту про оцінку приміщення кафе, загальною площею 222,0 кв.м. та земельної ділянки площею 2500,0 кв.м., розташованих за вказаною адресою; визнати недійсним та скасувати звіт від 01 квітня 2020 року про оцінку майна вказаних кафе та земельної ділянки, який був виготовлений суб`єктом оціночної діяльності, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , до розгляду скарги по суті зупинити передачу нерухомого майна: кафе загальною площею 222,0 кв.м. та земельної ділянки площею 2500,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на реалізацію до закінчення оскарження оцінки цього майна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2020 року заява передана в провадження судді Колесніченко О.В. 30 квітня 2020 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2020 року скаргу в частині зупинити передачу нерухомого майна на реалізацію до закінчення оскарження оцінки цього майна повернуто скаржникові без розгляду.

Після усунення недоліків, зазначених в ухвалі Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2020 року, представник скаржника 13 травня 2020 року подав окреме клопотання про зупинення передачі нерухомого майна на реалізацію, в обґрунтування якої посилається на те, що із наданих приватним виконавцем супровідного листа та першої сторінки звіту та висновку до звіту не зрозуміло, чи проводилась оцінка земельної ділянки та звіт про оцінку нерухомого майна виконаний тільки на підставі його візуального огляду, без безпосереднього доступу до об`єкта оцінки, що впливає на достовірність оцінки та може призвести до реалізації майна по заниженій ціні, тому на підставі п.3 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» представник просив суд зупинити передачу арештованого нерухомого майна: кафе загальною площею 222,0 кв.м. та земельної ділянки площею 2500,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на реалізацію до закінчення оскарження оцінки цього майна у виконавчому провадженні № 59722884, яке знаходиться у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О.

Розглянувши заяву, дослідивши додані од скарги докази суд приходить до наступних висновків.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Статтею 18 ЦПК України установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Процедура реалізації майна з прилюдних торгів визначена Законом України «Про виконавче провадження», передача майна на реалізацією є етапом реалізації майна.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу,порушено їх права чи свободи.

Зі змісту чинного ЦПК України випливає, що розгляд таких заяв відноситься до розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень".

Разом із тим, у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 15 постанови від 07 лютого 2014 року N 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах"(із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року N 4), судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Відповідно до пп. 2, 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Таким чином нормами ЦПК України не передбачено право суду, яке б надавало повноваження вживати по суті заходи забезпечення в межах розгляду скарги на дії виконавчої служби, зупиненням передачі на реалізацію в рамках виконавчого провадження арештованого майна, оскільки цим фактично буде зупинятися виконання рішення суду, а надання оцінки підставам вжиття таких заходів – обставинам невідповідності оцінки арештованого майна, фактично матиме ознаки вирішення вимог скарги по суті без її судового розгляду.

Крім того, ні зі скарги, ні з клопотання про зупинення передачі майна на реалізацію не вбачається, що це єдине майно боржника, на яке можна звернути стягнення, на наявність умов про що зазначено у абз.2 ч.5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», натомість судом встановлено, що рішення суду, яке набрало законної сили 27 лютого 2013 року протягом семи років не виконується.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 260, 353 ЦПК України, ст. ст. 34, 57 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про зупинення передачі нерухомого майна на реалізацію - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання) з урахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Ухвала складена та підписана 15 травня 2020 року.

Суддя О.В. Колесніченко