Рішення № 89307016, 18.03.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10922/19

Провадження № 2/761/1050/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Бондар О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор сервіс» до ОСОБА_1 особисто та як законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: позбавити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 22.12.2018 року №1466, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. Як зазначає позивач, попередній власник вказаної квартири ОСОБА_4 втратив право користування зазначеним майном, внаслідок припинення його права власності згідно з положеннями статті 346 ЦК України. При цьому, позивач посилається на те, що відповідачі є членами родини колишнього власника квартири та перебувають на реєстраційному обліку у вказаному житловому приміщенні, фактично не проживають у ньому. Крім того, позивач зазначає, що в даному випадку відповідачі втратили право на користування даною квартирою, так як було припинено право власності на неї за попереднім власником. Враховуючи те, що позивач не має можливості належним чином здійснювати своє право власності у зв`язку із реєстрацією в ній відповідачів, тому для захисту свого порушеного права він звернувся до суду із вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про слухання справи за його відсутності, в якій зазначив, що повністю підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідачі та третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, відзив від відповідачів на заявлені вимоги до суду не надійшов.

Крім того, до суду надійшло клопотання від третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про слухання справи без участі представника та пояснення, в яких зазначено, що Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві не підтримує зазначений позов та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, як зазначено в заяві, тому суд ухвалив про заочний розгляд справи.

А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальший розгляд справи у відсутність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, враховуючи заяву представника позивача, пояснення третьої особи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу Товариству з обмеженою відповідальності «Юрфактор сервіс» на підставі Свідоцтва про право власності від 22.12.2018 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. та зареєстроване в реєстрі за №1466, що також, підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На даний час, відповідачі зареєстровані у квартирі, що підтверджується відповідними довідками Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 25.03.2019 року, що містяться у матеріалах справи.

Як встановлено судом, відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі з 26.01.2010 року та з 22.07.2010 року.

Станом на теперішній час, відповідачі не проживають у зазначеній квартирі, їх фактичне місце проживання позивачу не відоме. Також судом під час слухання справи не встановлено місце проживання відповідачів.

Разом з тим, як вбачається з акту обстеження умов проживання дитини від 20.01.2020 року, що складений співробітниками Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, за адресою: АДРЕСА_2 - в даному житловому приміщення ознак проживання дитини не виявлено.

Так, на момент звернення позивача до суду із зазначеним позовом, відповідачі тривалий час не проживають у квартирі, що належить на праві власності позивачу, їх фактичне місце проживання не відоме та вони і на даний час перебувають на реєстраційному обліку у вказаній квартирі, що порушує право позивача та створює йому перешкоди у володінні та користуванні майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Окрім того, положеннями ст. 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Постановою Верховного Суду України у справі № 6-57цс11 від 16.01.2012р. визначено, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а положення статті 7 цього Закону застосовуються до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Пунктами 33, 34 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року передбачено, що відповідно до положень ст. 391,396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з огляду на вказані положення закону, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що факт реєстрації відповідачів порушує права позивача, як власника квартири, оскільки це створює відповідні перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні власником своїм майном, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та позбавлення відповідачів права користування житловим приміщенням, шляхом усунення перешкод позивачу у володінні та користуванні квартирою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор сервіс» до ОСОБА_1 особисто та як законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Юрфактор сервіс» (ЄДРПОУ 39880444, юридична адреса: вул. Надпільна (Ільїна), 55, м. Черкаси) у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 та позбавити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий), ОСОБА_2 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий)права користування квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Г.Притула