Рішення № 89296916, 30.03.2020, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/15/2020

ЄУН 229/471/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Грубника О.М.,

за участю секретаря судового

засідання Варламової О.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна,

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2019 року представник позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просив встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в період 2000-2016 рр.; визнати право власності за ОСОБА_1 на шлакоблочний гараж площею 29,5 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки за кадастровим номером 1411700000:00: 004 :0734 загальною площею 0,0300 га, яка розташована за тією ж адресою; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 : грошову компенсацію за будинок у розмірі 30100,00 грн; різницю вартості гаражу у розмірі 1109,47 грн., а також судові витрати.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що з 2000 року по 2016 рік. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у фактичних шлюбних відносинах. У вказаний період ОСОБА_1 працював та отримував заробітну плату, яка значно перевищувала прибутки ОСОБА_6 . Заробітна плата ОСОБА_1 витрачалась на спільні потреби. За вказаний період сторонами було придбано майно:

1. шлакоблочний гараж площею 29,5 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 (вартість 31540,00 грн);

2. земельну ділянку: кадастровий номер 1411700000:00:004:0734 загальною площею 0,03 га (вартість 5524,12 грн);

3. побутову техніку та меблі:

- телевізор «LG RT-21B20VW», вартістю 1509,00 грн;

- телевізор «PHILIPS», вартістю 5200,00 грн;

- холодильник «SAMSUNG RL38ECSW», вартістю 5041,52 грн;

- пральна машина «LG WD-12360 ND», вартістю 2800,00 грн;

- газовий котел «HERMANN Місга 2-23е», вартістю 6000,00 грн;

- газова плита «INDESIT K3G21(W)», вартістю 2500,00 грн;

- газова плита «Електа», вартістю 1000,00 грн;

- мікрохвильова піч «SAMSUNG G274VR/BWT», вартістю 1094,10 грн;

-програвач «DVD PHILIPS DVP3560K/51», вартістю 562,32 грн;

- домашній кінотеатр» DVD SAMSUNG СНТ-250», вартістю 1500,00 грн;

- пилосос «RAINFORD VC 709 GB», вартістю 199,00 грн;

- кухонна витяжка, вартістю 280,00 грн;

- меблевий гарнітур (стінка), вартістю 2600,00 грн;

- м`які меблі (диван та крісла), вартістю 4000,00 грн;

- кухонний гарнітур, вартістю 1800,00 грн;

- 2 килима (паласи), загальною вартістю 1000,00 грн;

- комплект супутникового телебачення, вартістю 1200,00 грн;

- телефон «Panasonic», вартістю 289,00 грн;

Всього майна на суму 38 574,94 грн.

За період з 2000 року по 2016 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , спільно проживали у будинку АДРЕСА_2 . Цей будинок належав ОСОБА_7 , яка була матір`ю ОСОБА_8 . Після смерті якої, будинок успадкувала відповідачка. За цей період, сторони за спільні кошти відремонтували будинок. У ньому були проведені роботи:

- перекритий шифером дах (60 шт х 70 грн) - 4200,00 грн;

- відштукатурений "шубою" будинок - 2000,00 грн;

- замінені на пластикові 7 вікон (7 шт х 900 грн) - 6300,00 грн;

- встановлено металеві грати на вікна (7 шт х 200 грн) - 1400,00 грн;

- відремонтована та облаштована ванна кімната на суму 7000,00 грн;

- двір будинку вимощений тротуарною плиткою (90 кв.м х 70 грн) - 6300,00 грн;

- встановлений паркан з металопрофіля - 2500,00 грн;

- газифіковано будинок - 1500,00 грн;

- в будинку обладнане парове опалення - 1000,00 грн;

- проведено водопровід - 2800,00 грн;

- встановлені металеві вхідні двері - 3500,00 грн;

- відремонтована веранда - 1700,00 грн;

- повністю перебудована літня кухня - 15000,00 грн;

- збудований літній туалет-душ - 5000,00 грн.

Всього здійснено робіт та витрачено товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 60200,00 грн.

Внаслідок проведених робіт, вартість вказаного будинку істотно збільшилась. Після припинення спільного проживання з відповідачкою, ОСОБА_1 перестав мешкати у будинку АДРЕСА_2 . З будинку ОСОБА_1 забрав особисті одяг та речі, які були придбані до початку спільного проживання з ОСОБА_6 , а також речі з числа спільно нажитого майна: телевізор LG RT-21B20VW вартістю 1509,00 грн., диван "Малютка", вартістю 700,00 грн, пилосос «RAINFORD VC 709 GB», вартістю 199,00 грн. Всього товарів на суму 2408,00грн. Все інше придбане майно (меблі, побутова техніка) залишилось у володінні та користуванні відповідачки ОСОБА_6 . Позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості отримати частину вказаного майна чи ним користуватися. Це розповсюджується й на будинок. У повній мірі користуватися гаражем він також не може, тому що договір на його купівлю передбачає застереження (придбання у період спільного проживання з ОСОБА_6 ).

Ухвалою суду від 07 лютого 2019 року позовну заяву було залишено без руху (а.с. 41).

Ухвалою суду від 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження за його позовом до ОСОБА_6 щодо встановлення факту проживання однією сім`єю (а.с.44).

25 лютого 2019 року ОСОБА_1 надав суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.47-49).

Ухвалою суду від 27 лютого2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 51-52).

15 квітня 2019 року представник відповідача ОСОБА_3 надала суду відзив на позовну заяву (а.с.67-68).

Ухвалою суду від 06 травня 2019 року було зупинено провадження у цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. (а.с. 119).

Ухвалою суду від 20 серпня 2019 року було поновлено провадження у цивільній справі (а.с. 173).

Ухвалою суду від 06 грудня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с. 205).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтвердили обставини, викладені в заяві про уточнення позовних вимог. Просили суд їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_6 не з`явилася, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином.

Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позовні вимоги вважають необгрунтованими та недійсними. У задоволенні позовну просять суд відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази по справі, суд встановив таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст.2 ЦПК України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 ЦПК України)

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. (ст.19 ЦПК України)

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

25.02.2019 року позивачем уточнено позовні вимоги, згідно з якими він просить залишити у своїй власності: шлакоблочний гараж площею 29,5 кв.м, який розташований по АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 (вартістю 31 540,00 грн.), а також 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1411700000:00:004:0734 загальною площею 0,03 га.; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 411700000:00:004:0734 загальною площею 0,03 га. У власності ОСОБА_6 залишити наступне майно: телевізор «PHILIPS», вартістю 5200,00 грн, холодильник «SAMSUNG RL38ECSW», вартістю 5041,52 грн, пральну машина «LG WD-12360 ND», вартістю 2800,00 грн, газовий котел «HERMANN Міста 2-23е», вартістю 6000,00 грн, газову плиту «INDESIT K3G21(W)», вартістю 2500,00 грн, газову плиту «Електа», вартістю 1000,00 грн, мікрохвильову піч «SAMSUNG G274VR/BWT», вартістю 1094,10 гри, програвач «DVD PHILIPS DVP3560K/51», вартістю 562,32 грн, кухонну витяжку, вартістю 280,00 грн, меблевий гарнітур (стінка), вартістю 2600,00 грн, м`які

меблі (диван та крісла), вартістю 4000,00 грн, КУХОННИЙ гарнітур, вартістю 1800,00 грн, 2 килима (паласів), загальною вартістю 1000,00 грн, пакет супутникового телебачення, вартістю 1200,00 грн., телефон «Panasonic», вартістю 289 грн. Всього на загальну суму 35 366,94 грн.; стягнути з неї грошову компенсацію половини затрат на збільшення вартості будинку АДРЕСА_2 в сумі 30 100,00 грн., а також стягнути з неї на свою користь судові витрати.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.02.1999 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2000 року по вересень 2016 рік фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 15 травня 2019 року № 2/229/61/2019, ЄУН 229/4853/18 позов ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки та виділення 1/2 частини земельної ділянки в натурі було задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 1 січня 2004 року по вересень 2016 року; визнано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/2 частку земельної ділянки за кадастровим номером 1411700000:00:004:0734 загальною площею 0,03 га за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнено з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_6 , судові витрати в розмірі 1057 грн. 20 коп. В решті вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із частиною першою Прикінцеві положення Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

Відповідно до статей 16, 17 Закону України "Про власність", статті 22 КпШС України, який був чинним до 1 січня 2004 року, спільною сумісною власністю визнавалось майно, нажите подружжям за час шлюбу (майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю).

В інших випадках спільна власність громадян визнавалась частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено й учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їхніх часток, розмір частки кожного з них визначався ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Відповідно до статей 128, частини третьої статті 240 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним до 1 січня 2004 року, визначалось, що право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Поряд з цим, з 1 січня 2004 року, не можуть бути застосовані положення Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), оскільки ними не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю, а підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без укладення шлюбу до 1 січня 2004 року відсутні.

Таку позицію Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладено в постанові від 18.09.2013 року у справі № 6-66цс13.

Щодо вимоги позивача стосовно визнання за сторонами права власності по 1/2 частині кожному на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 та гаражу за цією ж адресою ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Згідно рішення виконавчого комітету Дружківської міської ради № 832 від 25.08.2010р розглянута заява ОСОБА_11 з питання надання гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй , поштової адреси , та вирішено надати гаражу, розміром 7,60х4,50м. за адресою АДРЕСА_1 поштової адреси АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу гаражу та частини земельної ділянки від 20.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Гнатенко В.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 7122, ОСОБА_1 придбав за 42058,00 грн. шлакоблочний гараж, загальною площею 29,5 кв.м. та частину земельної ділянки кадастровий номер 1411700000:00:004:0524, загальною площею 0,0932 га, визначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах згідно з планом: від «А» до «Б» - землі Дружківської міської ради, від «Б» до « В » землі гр. ОСОБА_13 , від «В» до « А » - землі гр. ОСОБА_15 А саме відчужується: земельна ділянка площею - 0,0300 га, визначена для обслуговування гаражу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Пункт 1.6. вказаного договору містить інформацію про те, що покупець усно довів до відома продавця, а продавець взяв до уваги той факт, що покупець під час укладання цього договору перебуває у фактичному проживанні з гр. ОСОБА_6 , яка письмовою згодою, посвідченою приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Гнатенко В.Л. від 20.12.2010 року за реєстром №7121, підтвердила свою згоду на купівлю вказаного вище нерухомого майна.

Також встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Гнатенко В.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 6787, ОСОБА_1 придбав за 5524,12 грн. земельну ділянку з кадастровим номером 1411700000:00:004:0734, загальною площею 0,0300 га, яка визначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах згідно з планом: від «А» до «Б» землі Дружківської міської ради, від «Б» до «В» зем.діл. гр. ОСОБА_13 , від «В» до « Г » зем.діл. ОСОБА_15 , від «Г» до «А» зем.діл. ОСОБА_11 Пункт 1.7. вказаного договору містить інформацію про те, що покупець усно довів до відома продавця, а продавець взяв до уваги той факт, що покупець під час укладання цього договору перебуває у фактичному проживанні з гр. ОСОБА_6 , яка письмовою заявою, посвідченою приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Гнатенко В.Л. від 14.12.2011 року за реєстром №6786, підтвердила свою згоду на купівлю вказаного вище нерухомого майна.

Факт придбання ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 10797306 від 14.12.2011 року, витягом з Державного реєстру правочинів № 9408863 від 20.12.2010 року та витягом про державну реєстрацію прав № 28595170 від 05.01.2011 року.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26.03.2019 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1411700000:00:004:0734 із цільовим призначення для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, площею 0,03 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .

За приписами ч.2 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до п.6 рішення Конституційного Суду України від 03.06.99 №5-рп/99, до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку ( доходу ).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 3 статті 61 СК України встановлено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст.74 СК, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку суду про те, що ст.74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю враховуються: ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно до ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи вищезазначене, і те, що рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 15 травня 2019 року за ОСОБА_6 вже було визнано право власності на 1/2 частку земельної ділянки за кадастровим номером 1411700000:00:004:0734 загальною площею 0,03 га за адресою: АДРЕСА_1 , а тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Мається на увазі, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 фактично вже є власниками (по 1/2 частини) вищевказаної земельної ділянки та гаражу, який на ній розташований.

Судом встановлено, що з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 у будинку АДРЕСА_2 зареєстровані і фактично мешкають: ОСОБА_6 , 1954 року народження, ОСОБА_5 , 1976 року народження (зять), ОСОБА_3 , 1975 року народження (донька)(а.с.71).

З 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 у будинку зареєстрована і мешкала її власниця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.70). Остання доводилася рідною матір`ю ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 у віці 89 років померла (а.с.72). Лише 19 грудня 2013 року ОСОБА_6 успадкувала після смерті ОСОБА_7 за законом житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с.91).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені в статті 57 СК України, в пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що близько тридцяти років працювала разом з ОСОБА_18 в Дружківському УГГ. Вона одна з перших бачила куплений будинок АДРЕСА_2 . Будинок був старий, нагадував сільську хату. Двір не викладений плиткою, дах не міняний. Власником майна була ОСОБА_7 . Остання з добротою та повагою відносилася до ОСОБА_1 , який там проживав. Неодноразово свідок зі своїм чоловіком проходили до них у гості. Останній раз це було приблизно 15-16 років тому назад. ОСОБА_6 казала їй, що ОСОБА_1 купив меблевий гарнітур, газовий котел, пральну машинку, холодильник, телевізор та музичний центр. Зроблено ремонтні роботи: будинок відштукатурено «під шубу», перекрито дах, двір вимощено плиткою. У будинок проведено газопостачання та перероблено літню кухню. Але виконавці робіт свідку не відомі. ОСОБА_5 копав у дворі яму під каналізацію. У будинку мешкали: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 за вказаною адресою вона ніколи не бачила. У 2016 році свідок була присутньою при розподілі майна між сторонами. Так, вона вказала, що ОСОБА_1 забрав холодильник «Донбас», мішки з особистими речами, дві ложки та тарілки, а також музичний центр. Габаритні речі поміщено до гаражу. Їй невідомо, чи підписував ОСОБА_1 документи (розписки) про розподіл майна.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що дуже давно спілкується та дружить з ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . Так, багато разів вони їздили відпочивати. Один час поруч мешкали, ходили на роботу у першу зміну. Про купівлю будинку АДРЕСА_2 також знала. Завдяки їм, з м. Херсона до м. Дружківка, приїздила на постійне місце проживання ОСОБА_7 . У неї були свої речи. Остання є власником вказаного будинку. Будучи у гостях за цією адресою свідок бачила, що будинок був невеликий, недоглянутий, двір брудний. Літня кухня стара. Контролювала і вирішувала усі питання у сім`ї ОСОБА_6 З часом, вони упорядкували будинок: провели газопостачання, поставили паркан та зробили ремонтні роботи. Всіма ремонтними роботами займалися ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 Будинок відщтукатурено «під шубу», проведено газопостачання та переобладнано літню кухню. ОСОБА_1 купував меблевий гарнітур, телевізор та килим. Приблизно у 2014 році ОСОБА_6 захворіла. Її він також доглядав та підтримував.

Свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що з кінця 1998-1999 роках знав ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . Вони познайомилися ще до купівлі будинку. Приблизно у 1998 році він займався будівництвом у будинку АДРЕСА_2 . Тобто разом зі своєю бригадою побудували літні душ, туалет (одна будова), вирили яму для газопроводу та замінили дах. Роботи виконувалися безкоштовно. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 купували будівельні матеріали, які потім йому надавалися. У роботі допомагав також ОСОБА_5 У 2000-2001 роках свідок займався роботою про проведенню газу. ОСОБА_1 ніколи їм не допомагав, тому що він лінива людина.

В судовому засіданні встановлено, що будинок АДРЕСА_2 належав на праві власності матері відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_7 і отримано відповідачкою у власність згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 грудня 2013 року, тому на підставі ст. 57 СК України є особистою приватною власністю дружини, та поділу як спільне майно не підлягає.

В судовому засіданні позивачем не було підтверджено а ні суми та факту витрат на ремонт вищевказаного будинку, а ні того факту, що вказаний ремонт проводився за його власний кошт, а не за кошти власниці будинку ОСОБА_7 . А тому, стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації щодо витрат на ремонт будинку у розмірі 30100,00 грн, не підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про розподіл майна ОСОБА_6 , слід вказати наступне.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 74 СК України та роз`яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до вимоги що регулює поділ

майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, правило зазначеної норми

поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому

шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Матеріали справи не містять доказів про природу походження та існування майна (місце знаходження). В судовому засіданні позивач не довів факт знаходження вказаного у позові майна у відповідачки, більшість наданих ним товарних чеків не підтверджують факт придбання майна саме ним, крім того, з товарного чеку на придбання холодильника " Самсунг " вбачається, що його придбано ОСОБА_21 .

Суд вважає, оскільки сторони не досягли згоди щодо вартості предметів домашнього вжитку, клопотань про призначення відповідних експертиз не заявляли, а тому поділити в рівних частках зазначене ними майно, вирішити питання компенсації його вартості неможливо.

Окрім того, з розписці від 25 грудня 2016 року, яка є в матеріалах цивільної справи вбачається, що позивач особисто отримав свою частину майна, яку поділив з відповідачкою по особистій згоді. (а.с.69)

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді немає.

Керуючись ст.ст. 2, 10-12, 80, 200, 206, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2020 року.

Cуддя: О. М. Грубник