Рішення № 89292281, 12.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2020 року о/об 10 год. 15 хв.Справа № 280/2351/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСОР» (69012, м.Запоріжжя, вул.Трансформаторників, буд.49; код ЄДРПОУ 20487748)

до Запорізької митниці ДФС (69041, м.Запоріжжя, вул.Сергія Синенка, буд.12; код ЄДРПОУ 39477764)

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСОР» (надалі – позивач, ТОВ «ВОСОР» звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці ДФС (надалі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: 1) Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 19.03.2019 №UA112080/2019/000031/2; 2) Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.03.2019 №UA112080/2019/00301.

У позові (а.с.4-11) позивач зазначив, що 21.02.2019 між TOB «ВОСОР» (Україна) та Saukas kudra Ltd (Латвія) було укладено Договір купівлі-продажу №2 (далі - Контракт) про поставку торфу та торф`яних субстратів (торф фрезерований) за ціною 10,50 Євро за куб.м. Відповідно до п.11 Контракту оплата здійснюється з відстрочкою платежу. Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до ст.58 Митного кодексу України у митній декларації №UА112080/2019/009403 від 19.03.2019 в розмірі відповідно до ціни Контракту (метод визначення митної вартості №1), а саме: торф фрезерований за ціною 10,50 Євро за куб.м. виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті на умовах поставки FСА-Баркава, Україна та визначеної у інвойсі, виставленому продавцем. Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані до м/п «Запоріжжя-центральний» Запорізької митниці ДФС України всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, за переліком, передбаченим ч.2 ст.53 Митного кодексу України, та інші документи, які були додані до митної декларації №UА112080/2019/009403 від 19.03.2019, зокрема: договір купівлі-продажу №2 від 21.02.2019; рахунок-фактура (інвойс) №339-2019 від 09.03.2019; рахунок-фактура (інвойс) №340-2019 від 09.03.2019; пакувальний лист б/н від 09.03.2019; пакувальний лист б/н від 09.03.2019; міжнародна автомобільна накладна СМR №LV339-2019 від 09.03.2019; міжнародна автомобільна накладна СМR №LV340-2019 від 09.03.2019; фітосанітарний сертифікат ЕС/ НОМЕР_1 від 11.03.2019; фітосанітарний сертифікат ЕС/ НОМЕР_2 від 11.03.2019; довідка про транспортні витрати №1 від 11.03.2019; довідка про транспортні витрати №2 від 11.03.2019; договір на транспортне перевезення у внутрішньому та міжнародному сполученні №26/02/19 від 26.02.2019. Однак, старший державний інспектор м/п «Запоріжжя-центральний» Запорізької митниці ДФС Нідерман С.С. дійшов висновку, що документи надані до митного оформлення товару «містять неповні відомості про митну вартість товарів». При цьому відповідач не зазначає у своєму спірному рішенні, які саме відомості містять неповні відомості про митну вартість товарів. У своєму спірному рішенні про коригування митної вартості, відповідач зазначив, що «У митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено за основним методом визначення митної вартості, а саме: торф фрезерований 0-10мм - на рівні 14 Євро/куб.м. на умовах поставки FСА. Відповідач запросив ряд додаткових документів для визначення митної вартості, зроблений електронним повідомленням, зокрема яким витребував: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини та інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта. Оскільки позивачем були надані всі документи для визначення митної вартості за переліком, передбаченим ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які не містять розбіжності та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у позивача не було обов`язку надавати на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів додаткові документи. За таких обставин, позивачем не було надано додаткових документів відповідачу. На підставі вищезазначеного, відповідачем були прийнятті рішення про відмову у прийняті митної декларації, а саме: Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА112080/2019/00301 від 19.03.2019 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UА112080/2019/000031/2 від 19.03.2019. В наслідок прийняття вищезазначених спірних рішень відповідачем був застосований метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з розрахунку 14 Євро/куб.м. (з урахуванням транспортних витрат). Позивач вважає оскаржуванні рішення протиправними. Враховуючи факт видання Запорізькою митницею ДФС спірних рішень та необхідність отримання відповідного товару у виробництво, 22.03.2019 позивач був вимушений здійснити митне оформлення вантажу за митною вартістю, визначеною митницею, шляхом подання МД №UА112080/2019/009732, яка була прийнята та оформлена у встановленому порядку, без застосування гарантій, передбачених розділом X Митного кодексу України. Однак, це не означає того, що позивач, випустивши товар у вільний обіг без гарантійних зобов`язань, погодився із рішенням митниці про коригування митної вартості товарів, оскільки це суперечить змісту і принципам ст.ст.52, 54-55, 266 Митного кодексу України. Внаслідок вищезазначених незаконних дій митного органу, а також внаслідок винесення спірного рішення позивач здійснив надмірну сплату до бюджету митних платежів, контроль за якими покладається на митні органи України. Так, сума надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України складає 6079,43 грн. Відповідні кошти були сплачені до бюджету у безготівковому порядку прямим банківським переводом.

Позивач позов підтримав.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.41-49), в якому зазначено, що 19.03.2019 TOB «ВОСОР» до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку згідно з ст.257 Митного кодексу України митну декларацію (надалі за текстом відниву на позовну заяву - МД) з довідковим номером 192, режим ІМ 40, якій було присвоєно №UА112080/2019/009403 на товар: 1. «Торф фрезерований (білий торф) в Біг-Бегах (фракція 0-10) на 42 піддонах (252куб.м.). Торф фрезерований (білий торф) в Біг-Бегах (фракція 0-40) на 5 піддонах (27,5куб.м.). Являє собою 100% верховий білий торф. рН -3.5-4.5, структура 0-10мм, 0-40мм, електропроникність 0,5-0,8mS/ст, органічна речовина (суха речовина) - 94-99%. Не призначений для роздрібної торгівлі. Використовується у власному виробництві торфосумішей. Торгівельна марка: відсутня. Виробник: SIA "Saukas Kudга"», країна виробництва LV (Латвія). До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з МД було надіслано скановані копії наступних документів: пакувальні листи від 09.03.2019 №б/н; інвойси від 09.03.2019 за №339-2019 та за №340-2019; автомобільні транспортні накладні СМR від 09.03.2019 за №LV 339-2019 та за №LV 340-2019; фітосанітарні сертифікати від 11.03.2019 за №ЕС/LV 331330 та за №ЕС/LV 331331; довідки про транспортні витрати від 11.03.2019 за №1 та за №2; договір купівлі-продажу від 21.02.2019 за №2; договір на перевезення у внутрішньому та міжнародному сполучені від 26.02.2019 за №26/02/19; сертифікати аналізу від 09.03.2019 №б/н. У митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено за основним методом визначення митної вартості, а саме: торф фрезерованний 0-10мм, 0-40мм - на рівні 14 євро/куб.м. на умовах поставки FСА. 19.03.2019 засобами електронного зв`язку митницею направлено електронне повідомлення декларанту та запропоновано відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових про вартість товару або сировини. Також, враховуючи норми ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларанту було запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. 19.03.2019 декларантом засобами електронного зв`язку було надіслано до митниці електронне повідомлення від 19.03.2019 №19, де зазначено «Підприємство TOB «ВОСОР» повідомляє, що додаткові документи надаватися не будуть». Проставлено ПІБ декларанта, підпис та печатку підприємства. Таким чином, декларант відмовився надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. 19.03.2019 відповідно до вимог ч.4 ст.57 Митного кодексу України проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів і декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів. Враховуючи вимоги ст.60 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо вищої митної вартості подібного товару за методом 2б) (з розрахунку 14 Євро/куб.м. (з урахуванням транспортних витрат) МД №UА205090/2019/030029 від 22.02.2019, №UА205090/2019/13211 від 28.01.2019, №UА205090/2019/17453 від 04.02.2019, №UА112080/2019/008528 від 07.03.2019). Враховуючи той факт, що декларантом підприємства надано неповні відомості щодо митної вартості товару відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, органом доходів і зборів здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням наявної інформації, було прийнято Рішення про коригування митної вартості товару від 19.03.2019 за №UА112080/2019/000031/2 із застосуванням другорядного методу (за ціною договору щодо подібних товарів) у відповідності з вимогами ст.60 Митного кодексу України. У митному оформленні МД №UА112080/2019/009403 від 19.03.2019 було відмовлено, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.03.2019 за №UА112080/2019/00301. Товари випущено у вільний обіг за МД №UА112080/2019/009732 від 22.03.2019 з повною сплатою митних платежів (без застосування фінансової гарантії відповідно до розділу X Митного кодексу України). Відповідач зазначає, що позивач мав можливість скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених ч.7 ст.55 Митного кодексу України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митницею), однак не зробив цього, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митницею. Так, оформлення товару було здійснено та випущено у вільний обіг за МД від 22.03.2019 за №UА112080/2019/009732 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 19.03.2019 за №UА112080/2019/000031/2, без застосування гарантій передбачених розділом X Митного кодексу України, зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, що підтверджується матеріалами справи (в гр.47 зазначеної МД в повному обсязі сплачено всі платежі за способом платежу 01) відповідно до п.4 ч.4 ст.54 та ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Отже, позивач не скористався своїм правом здійснити митне оформлення шляхом надання гарантій у разі незгоди з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та погодився з рішенням митниці про коригування митної вартості товарів, самостійно зазначив про сплату митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митницею (гр.47 вищезазначеної МД), самостійно зазначив другорядний метод митної вартості (за ціною договору щодо подібних товарів) (гр.43 вищезазначеної МД). А відтак декларант фактично погодився з митною вартістю, визначеною митницею. На думку відповідача, оскаржувані Рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.

Відповідач проти позову заперечував.

Ухвалою судді від 27.05.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 25.06.2019.

Ухвалою суду від 25.06.2019 відкладено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 24.07.2019.

24.07.2019 ухвалою суду зупинено провадження до 18.09.2019.

18.09.2019 ухвалою суду продовжено процесуальні строки зупинення до 29.10.2019.

29.10.2019 ухвалою суду продовжено процесуальні строки зупинення до 03.12.2019.

03.12.2019 ухвалою суду продовжено процесуальні строки зупинення до 30.01.2020.

04.02.2020 ухвалою судді Прасова О.О. прийнято до свого провадження справу та призначено підготовче засідання на 23.03.2020.

23.03.2020 ухвалою суду відкладено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 21.04.2020.

Ухвалою суду від 21.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.05.2020.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

21.02.2019 між TOB «ВОСОР» (Україна) та Saukas kudra Ltd (Латвія) було укладено Договір купівлі-продажу №2 про поставку торфу та торф`яних субстратів (торф фрезерований) за ціною 10,50 Євро за куб.м. (а.с.15-17).

Для проведення митного оформлення товару, поставленого за вищевказаним Договором купівлі-продажу №2 від 21.02.2019 позивачем 19.03.2019 подано митну декларацію №UА112080/2019/009403 (а.с.14, 52).

При митному оформленні товар задекларований позивачем як: «Торф фрезерований (білий торф) в Біг-Бейлах (фракція 0-10) на 42 піддонах (252куб.м.). Торф фрезерований (білий торф) Біг-Бейлах (фракція 0-40) на 5 піддонах (27,5куб.м.). Являє собою 100% верховий білий торф. рН -3.5-4.5, структура 0-10мм, 0-40мм, електропроникність 0,5-0,8mS/сm, органічна речовина (суха речовина) - 94-99%. Не призначений для роздрібної торгівлі. Використовується у власному виробництві торфосумішей. Торгівельна марка: відсутня. Виробник: SIA “Saukas Kudra”, країна виробництва LV (Латвія).

Згідно з графою 43 МД №UА112080/2019/009403 від 19.03.2019 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений ст.58 Митного кодексу України.

Умови поставки (графа 20 МД №UА112080/2019/009403 від 19.03.2019) – FCA LV Баркава.

При поданні МД №UА112080/2019/009403 від 19.03.2019 декларантом надано Запорізькій митниці ДФС: пакувальні листи від 09.03.2019 №б/н; інвойси від 09.03.2019 за №339-2019 та за №340-2019; автомобільні транспортні накладні СМR від 09.03.2019 за №LV 339-2019 та за №LV 340-2019; фітосанітарні сертифікати від 11.03.2019 за №ЕС/LV 331330 та за №ЕС/LV 331331; довідки про транспортні витрати від 11.03.2019 за №1 та за №2; договір купівлі-продажу від 21.02.2019 за №2; договір на перевезення у внутрішньому та міжнародному сполучені від 26.02.2019 за №26/02/19; сертифікати аналізу від 09.03.2019 №б/н.

Запорізькою митницею ДФС декларанту направлено електронне повідомлення в якому зазначено: «У митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. … При цьому, у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено за основним методом визначення митної вартості, а саме: торф фрезерованний 0-10 мм, 0-40 мм - на рівні 14 Євро/кубічний метр на умовах поставки FСА. Враховуючи зазначене, у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на «дійсній вартості» та, відповідно, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В зв`язку з цим, відповідно до положень частини 3 статті 53 Митного Кодексу України, декларант зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомляємо, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару» (а.с.72).

19.03.2019 декларантом засобами електронного зв`язку було надіслано до митниці електронне повідомлення від 19.03.2019 за №19, де зазначено “Підприємством ТОВ «ВОСОР» не будуть надаватися додаткові документи”.

19.03.2019 відповідно до вимог ч.4 ст.57 Митного кодексу України проведено процедуру консультацій між митницею і декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

За результатами розгляду наявних документів та з урахуванням того, що декларант відмовився від подання додаткових документів, митний орган дійшов висновку про те, що митна вартість товару, що імпортується, не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України.

Враховуючи вимоги ст.60 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо вищої митної вартості подібного товару за другорядним методом (пп.«б» п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України) (з розрахунку 14 Євро/куб.м. (з урахуванням транспортних витрат) МД №UА205090/2019/030029 від 22.02.2019, №UА205090/2019/13211 від 28.01.2019, №UА205090/2019/17453 від 04.02.2019, №UА112080/2019/008528 від 07.03.2019

Враховуючи той факт, що декларантом підприємства надано неповні відомості щодо митної вартості товару відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням наявної інформації, було прийнято Рішення про коригування митної вартості товару від 19.03.2019 за №UA112080/2019/000031/2 із застосуванням другорядного методу (за ціною договору щодо подібних товарів) у відповідності з вимогами ст.60 Митного кодексу України (а.с.31, 75).

У митному оформленні митної декларації №UА112080/2019/009403 від 19.03.2019 було відмовлено, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.03.2019 за №UA112080/2019/00301 (а.с.32, 76).

Судом досліджено Рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте 19.03.2019 Запорізькою митницею ДФС за №UA112080/2019/000031/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00301 від 19.03.2019.

Оформлення товару (задекларованого за МД №UА112080/2019/009403 від 19.03.2019) здійснено позивачем з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000031/2 від 19.03.2019 і випущено відповідачем у вільний обіг вже за МД №UА112080/2019/009732 від 22.03.2019 з повною сплатою митних платежів (без застосування фінансової гарантії відповідно до розділу X Митного кодексу України) (а.с.33, 77).

За змістом умов постачання FCA правил Інкотермс від 16.09.2010 «Free Carrier» («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті. Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар – після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно пп.«а» п.Б3 умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Судом досліджено копії наданих сторонами документів.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як зазначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі “Оцінка товарів для митних цілей”, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.

Проте, наявність розбіжностей є суб`єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

Крім того, якщо митним органом виявлено певні розбіжності, витребуванню підлягають не будь-які документі згідно з законодавчо визначеним переліком, а саме ті документи, надання яких може призвести до усунення виявлених розбіжностей.

Законодавчими нормами не передбачено інших способів узгодження митної вартості товару митним органом із декларантом, ніж витребування додаткових документів або надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи під час проведення контролю та перевірки правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару митний орган дійшов висновку, що митна вартість товару не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, а саме: торф фрезерованний 0-10мм, 0-40мм - на рівні 14 Євро/куб.м. на умовах поставки FСА.

Натомість, декларант відмовився від надання в повному обсязі документів протягом терміну в 10 календарних днів, які підтверджують митну вартість відповідно до положень ч.3, ч.6 ст.53 Митного кодексу України, що підтверджується матеріалами справи.

А, отже, твердження позивача, що “Позивачем були надані всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів” не відповідають фактичним обставинам справи.

В даному випадку суд дійшов висновку, що митний орган мав право для витребування від декларанта додаткових документів, оскільки декларантом до митної декларації не було надано всіх документів та не зазначено відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (ч.2 ст.53 Митного кодексу України), а у митного органу виникли сумніви під час митного оформлення у зв`язку з розбіжностями в документах та була наявна інформація про вищу митну вартість імпортованого товару.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на іншу обставину.

Згідно з ч.1-ч.3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як зазначено у п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів: 1) визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи 2) приймає письмове рішення про її коригування, а також 3) випускає у вільний обіг товари, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, а у разі незгоди - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій.

Згідно з ч.7 ст.55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

У ч.2 ст.310 Митного кодексу України зазначено, що фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ч.7 ст.307 Митного кодексу України вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією.

Як зазначено у п.4 ч.11 ст.311 Митного кодексу України, підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є: виконання зобов`язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу.

З аналізу наведених норм слідує, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про збільшення митної вартості товару, крім сплати митних платежів із заявленої в декларації митної вартості, декларант або уповноважена ним особа гарантують сплату “донарахованої” різниці митних платежів, розрахованих з митної вартості, визначеної органом доходів і зборів.

Частинами 8-9 ст.55 Митного кодексу України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.263 Митного кодексу України, митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу. У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.

Отже, у випадку прийняття органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа не пізніше 10 робочих днів з дати прийняття такого рішення подає нову митну декларацію.

Правила заповнення граф митних декларацій на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.П визначає «Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», затверджений 30.05.2020 наказом Міністерства фінансів України №651, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684 (надалі - «Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа»).

Відповідно до глави 2 розділу II "Заповнення граф митних декларацій" «Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» Графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Так, враховуючи зазначене, у разі незгоди імпортера з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій імпортера (декларанта) передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.

Нараховані у графі 47, а також у графі В “Подробиці розрахунків” митні платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до «Класифікатора способів розрахунків», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за №1011. Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) зазначаються з кодами розрахунку “01” (безготівкова форма сплати), “02” (готівкова форма сплати), “15”, “72”, “91” або “92”.

Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку “55”.

Судом з`ясовано, що 22.03.2019 позивачем подано нову митну декларацію №UА112080/2019/009732, в лівому підрозділі графи 43 якої проставлено “3” - тобто митна вартість товару декларантом визначена за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних товарів. Правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості.

Позивач не скористався правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Митного кодексу України. Як і не скористався правом подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, що декларується, відповідно до ч.8 ст.55 Митного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ «ВОСОР» фактично погодився із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначеними відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товару, вказавши їх у новій митній декларації №UА112080/2019/009732 від 22.03.2019, без застосування гарантій передбачених розділом X Митного кодексу України, зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною відповідачем, що підтверджується матеріалами справи (в гр.47 зазначеної МД в повному обсязі сплачено всі платежі за способом платежу 01), а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації.

Суд зазначає, що після подання позивачем декларації №UА112080/2019/009732 від 22.03.2019 та її прийняття митним органом, процедура митного оформлення імпортованого товару фактично завершилась, а спірні рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови вичерпали свою юридичну силу.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правова позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові суду від 30.10.2018 у справі №816/2396/17.

Таке ж саме застосування норм права здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 05.12.2019 у справі №280/2653/19.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Оскільки позов є необґрунтованим, то у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 15.05.2020.

Суддя О.О. Прасов