Рішення № 89284886, 18.05.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/929/20 провадження №2/489/1461/20

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У лютому 2020 року ПриватБанк звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 19423,52 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що відповідач звернулася до ПриватБанку про надання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 06.12.2005, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що відповідає строку дії кредитної картки. Через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань станом на 15.12.2019 утворилася заборгованість у розмірі 19423,52 грн., яка складається з 12787,63 грн. заборгованості по тілу кредиту, в т.ч. 20,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту та 12767,63 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. відсотків за користування кредитом (поточною та простроченою заборгованістю), 2230,95 грн. відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України на прострочений кредит, 3003,82 грн. пені, 0,00 грн. комісії, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 901,12 грн. штрафу (процентна складова).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

06.12.2005 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», на теперішній час Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір б/н у вигляді заяви, згідно з умовами якої позичальник отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок на термін дії кредитної картки. Базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору встановлена в розмірі 3 відсотків на місяць і з розрахунку 360 днів у році.

Підписавши заяву відповідач надала свою згоду, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування правилами користування платіжною карткою і Тарифи складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Позивач додав до позовної заяви копію Умов та Правил надання банківських послуг, на яких підпис позичальника відсутній.

Відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором, станом на 15.12.2019 утворилася заборгованість у розмірі 19423,52 грн., яка складається з 12787,63 грн. заборгованості по тілу кредиту, в т.ч. 20,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту та 12767,63 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. відсотків за користування кредитом (поточною та простроченою заборгованістю), 2230,95 грн. відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України на прострочений кредит, 3003,82 грн. пені, 0,00 грн. комісії, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 901,12 грн. штрафу (процентна складова).

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою за період з 01.01.1999 по 07.04.2020, а також довідкою про картки видані відповідачу відповідно до укладеного кредитного договору, з яких остання перевипущена картка видана під номером НОМЕР_1 , терміном дії до травня 2021 року, та довідкою про зміну кредитного ліміту, відповідно до якої в останнє кредитний ліміт збільшено 14.11.2017 до 8000,00 грн.

Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Як вбачається із підписаної сторонами заяви вона містить умови щодо кредитного ліміту, погашення кредиту та нарахування процентів, але не передбачає умов про встановлення відповідальності у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у виді грошової суми та її визначеного розміру.

Матеріали справи не містять підтверджень і того, що відповідач розуміла Умови та Правила надання банківських послуг, ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву, а також те, що такий документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо нарахування і сплати неустойки (пені, штрафів) тощо.

Таким чином, надана позивачем копія Умов та Правил надання банківських послуг, яка не містить підпису відповідача, не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити вносить відповідні зміни до нього, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

За такого, додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг суд розцінює як не належний доказ.

Між тим, підписана відповідачем заява, виписка по особовому рахунку, довідка про встановлення кредитного ліміту та довідка про видані відповідачу кредитні картки є належними і допустимими доказами на підтвердження наявності між сторонами укладеного кредитного договору, так як вони містить умови кредитування, зокрема розмір кредитного ліміту, нарахування процентів за користування ним та погашення заборгованості.

У зв`язку із цим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 12787,63 грн.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача по відсоткам відсутня.

Крім заборгованості по кредиту, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на прострочений кредит.

Так, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмірі процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох відсотків річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, позовна вимога про стягнення трьох процентів річних нарахованих на прострочений кредит є правомірною.

Між тим суд не погоджується із розрахунком позивача, який здійснено за період починаючи з 01.10.2019 по 31.10.2019, виходячи з річної процентної ставки 84 проценти.

Враховуючи встановлені частиною першою статті 13 ЦПК України межі судового розгляду, суд вважає, що при розрахунку трьох процентів річних слід виходити із періоду вказаного позивачем (з 01.10.2019 по 31.10.2019) та відсоткової ставки в три проценти річних, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки позивачем не доведено встановлення сторонами відсоткової ставки для нарахування згідно з цією нормою в більшому розмірі.

За розрахунком суду, розмір трьох процентів річних, нарахованих на прострочений кредит за період вказаний позивачем, складає 32,43 грн. (12771,11 х 3% / 365 х 1; 12727,63 х 3% / 365 х 30).

Також позивач просить стягнути з відповідача неустойку у вигляді пені та штрафів, з чим суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, позовні вимоги про стягнення неустойки задоволенню не підлягають через недоведеність.

Таким чином, так як підписаною відповідачем заявою не передбачено нарахування інших платежів за кредитом, крім кредиту та процентів, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог лише в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та трьох процентів річних за період вказаний позивачем, але в розмірі визначеному судом.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1387,32 грн. (2102,00 * 66,00 %).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 06.12.2005, яка станом на 15.12.2019 складається із 20,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту, 12767,63 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту та 32,43 грн. трьох процентів річних, нарахованих на прострочений кредит, всього 12820,06 грн., а також 1387,32 грн. судового збору.

У іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 18.05.2020.

Суддя І.В.Коваленко