Рішення № 89284884, 18.05.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/5917/19 провадження №2/489/1611/20

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України (далі - Апарат ВРУ) про стягнення грошової компенсації невикористаної щорічної відпустки та середнього заробітку

встановив:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Апарату ВРУ про стягнення 57203,01 грн. компенсації за невикористану відпустку та з 30.08.2019 по день ухвалення судом рішення середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку.

В обґрунтування позову посилався на те, що у період з 17.12.2015 по 29.08.2019 працював на посаді помічника-консультанта народного депутата України. При звільненні з посади у зв`язку із закінченням строкового трудового договору з ним не було проведено повного розрахунку. У зв`язку із чим, звернувся до суду за захистом свого права.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06.11.2019 відкрито провадження і справа була призначена до судового слухання.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28.02.2020 провадження у справі закрито, а позивачу роз`яснено право на звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25.03.2020 вказану ухвалу скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду у іншому складі суду.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, яку сторони отримали - позивач 28.04.2020, а відповідач 29.04.20, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Керівника Апарату ВРУ від 15.12.2015 № 10006 ОСОБА_1 було прийнято з 17.12.2015 на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень з поширенням дії Закону України «Про державну службу».

На підставі розпорядження Керівника Апарату ВРУ від 23.06.2016 № 2117-к позивача переведено на посаду помічника-консультанта без поширення дії Закону України «Про державну службу»

Розпорядженням Керівника Апарату ВРУ від 27.08.2019 № 1305-к позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Наведені обставини також підтверджуються наданою позивачем копією його трудової книжки НОМЕР_1 .

Таким чином, на посаді помічника-консультанта народного депутата України позивач працював з 17.12.2015 по 29.08.2019.

Із розпорядження відповідача від 27.08.2019 № 1305-к вбачається, що у зв`язку із звільненням помічників-консультатів, в т.ч. Гунька В.С. , цим розпорядженням передбачено проведення виплати компенсації за невикористані щорічні основні і додаткові відпустки згідно статті 19 Закону України «Про відпустки» у межах наявної економії фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України. Кількість не використаних ОСОБА_1 днів щорічної основної відпустки складає 81.

В позовній заяві позивач вказав, що в день звільнення 29.08.2019 відповідач не повідомив йому про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив їх виплату.

16.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані 81 день відпустки в розмірі 57203,01 грн., відповідь на яку не отримав.

Із листа Управління справами Апарату ВРУ від 09.12.2019 № 15/14-2152 (242082) слідує, що всі виплати помічникам-консультантам здійснюються тільки в межах загального фонду, який встановлюється народному депутату України для оплати праці помічників-консультантів. Фонд оплати праці помічників-консультантів народного депутата України ОСОБА_2 було розподіллено повністю. На момент звільнення (станом на 29.08.2019) економія фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 була відсутня.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного правового регулювання.

Частиною першою статі 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За положеннями частини третьої статті статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» (у редакції, чинній на час звільнення позивача) помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. Помічники-консультанти народного депутата, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового забезпечення Апарату Верховної Ради України.

Із листа Управління справами Апарату ВРУ від 09.12.2019 № 15/14-2152 (242082) вбачається, що станом на серпень 2019 року працювали за строковим трудовим договором та були прикріплені для кадрового та фінансового забезпечення Апарату Верховної Ради України два помічники-консультанти - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

За частиною першою статті 4.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР , розмір загального фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України встановлюється Верховною Радою України.

Згідно частини першої статті 4.4 наведеного Положення помічнику-консультанту народного депутата України, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено інше.

Згідно з пунктом 1 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням голови Верховної Ради України від 25.08.2011 № 769, Апарат ВРУ є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України.

Пунктами 7, 10 цього Положення передбачено, що Апарат ВРУ організовує та здійснює роботу з кадрового обслуговування працівників Апарату, народних депутатів України і помічників-консультантів народних депутатів України (підпункт 23 пункту 7), забезпечує фінансування діяльності Верховної Ради України та її Апарату відповідно до видатків, передбачених кошторисом витрат на реалізацію повноважень Верховної Ради України (підпункт 1 пункту 10), здійснює в межах наявних коштів матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України (підпункт 2 пункту 10).

Положеннями статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи наведені норми законодавства України та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 був прийнятий та звільнений із посади помічника-консультанта народного депутата України розпорядженням Апарату ВРУ, необхідно дійти висновку про те, що позивач перебував в трудових відносинах саме із Апаратом ВРУ, а не із народним депутатом України, а тому видатки з компенсації невикористаних днів щорічної відпустки має нести Апарат ВРУ у межах кошторису витрат на реалізацію повноважень ВРУ.

При цьому відсутність бюджетного асигнування не звільняє відповідача від виплати позивачу гарантованої йому законом суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд зауважив на те, що органи державної влади не вправі посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26 рішення).

Наведений судом висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2019 по справі 757/9144/16-ц, провадження 61-29061св18.

Розпорядженням відповідача від 27.08.2019 № 1305-к підтверджується, що кількість невикористаних позивачем днів щорічної основної відпустки складає 81, грошова компенсація за які позивачу при звільнені не виплачена.

З урахуванням наведених вище норм, суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації за вказані дні невикористаної щорічної відпустки в розмірі визначеному позивачем - 57203,01 грн. (706,21 х 81), який відповідачем не оспорений, та з яким погоджується суд.

Враховуючи, що остаточний розрахунок з позивачем в день звільнення проведений не був, відповідно правомірною є і вимога про стягнення на відповідно до вимог статті 117 КЗпП України середнього заробітку, який позивач просить стягнути з 30.08.2019 по день ухвалення судом рішення.

При визначенні середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

З довідки відповідача по заробітній платі від 28.08.2019 № 1-15/761 вбачається, що нарахована позивачу заробітна плата за червень, липень 2019 року, які передують події з якою пов`язана виплата, складає 44000,00 грн. Відповідно середньоденний заробіток складає 1073,17 грн. (44000,00 грн. / 41 р.дн.)

Так, кількість робочих днів за період з 30.08.2019 по 18.05.2020 (період затримки розрахунку) становить 139 робочих днів, у зв`язку із чим середній заробіток за цей період складає 149170,63 грн. (1073,17 х 139).

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач у встановлені законом строки не провів повного розрахунку з позивачем при звільненні та відсутність підстав для зменшення розміру середнього заробітку, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що при звернені до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 768,40 грн. (квитанція № 656006 від 390.10.2019) та 266,00 грн. (платіжне доручення №5 від 30.10.2019), всього 1034,40 грн., що є меншим ціни позову, яку позивач остаточно на момент звернення до суду не мав можливості визначити. Тому, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі понесених витрат на його плату - 1034,40 грн., а на користь держави - 1029,33 грн. (2063,73 - 1034,40).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Апарату Верховної Ради України, код ЄДРПОУ 20064120, на користь ОСОБА_1 57203,01 грн. грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та 149170,63 грн. середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні, всього 206373,64 грн. (двісті шість тисяч триста сімдесят три гривні 64 коп.) без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Апарату Верховної Ради України, код ЄДРПОУ 20064120, на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1034,40 грн. (одна тисяча тридцять чотири гривні 40 коп.) та судовий збір на користь держави в розмірі 1029,33 грн. (одна тисяча двадцять дев`ять гривень 33 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

відповідач - Апарат Верховної Ради України, код ЄДРПОУ 20064120, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 5.

Повний текст судового рішення складено 18.05.2020.

Суддя І.В.Коваленко