Рішення № 89272075, 28.04.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6527/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2020 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

при секретарі Осадчій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвої Інни Юріївни про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, витребування майна із чужого володіння, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 через представника за довіреністю ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом (в подальшому в остаточній редакції від 13.12.2018, який прийнято судом (т. 2 а.с. 163) до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвої Інни Юріївни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, витребування майна із чужого володіння. Третіми особами зазначено: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05.12.2017 ОСОБА_2 без набуття права власності (без укладання з позивачем правочину про перехід права власності на нерухоме майно - житлове приміщення, без відповідного рішення суду), тобто без наявних прав та підстав продала ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , яка їй не належала на праві приватної власності, без згоди власника квартири - ОСОБА_1 , якій з 18.07.2006 до 05.12.2017 вказана квартира належала на праві приватної власності. Вказаний правочин нотаріально був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвою Інною Юріївною та зареєстрований в реєстрі за № 4176, номер запису про право власності 23749205 від 05.12.2017 р., підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38532345 від 05.12.2017.

Вказане вище позивачка підтверджує договором купівлі-продажу від 05.12.2017 р., за яким вказана квартира належить ОСОБА_2 , як продавцю на підставі договору іпотеки № РМL-F00/163/2006 від 18 липня 2006 року та Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № РМL-F00/163/2006 від 18 липня 2006 року. Однак, вказує, що приналежність права ОСОБА_2 не відповідає ні дійсності, ні вимогам закону, оскільки продавцем була фізична особа ОСОБА_2 - іпотекодержатель, а не власник нерухомого майна, а покупцем ОСОБА_5 , який жодного разу не оглядав житлове приміщення перед «купівлею» такого та про наміри вчиняти будь-які нотаріальні дії з її житлом, як його власника, не повідомляли ні сторони вказаного правочину, ні відповідач як державний реєстратор.

До того ж, зазначає, що договір іпотеки та договір про відступлення права вимоги не передбачають беззастережний перехід права власності на віддане в іпотеку майно без згоди власника, а позивач - власник зазначеної квартири своєї згоди на продаж житла не надавав. Серед переліку підстав для реєстрація права власності та інших речових прав законом не передбачена така підстава як Договір іпотеки або Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки.

Вказує, що у ОСОБА_2 не було і не має права на продаж квартири ОСОБА_1 , не було правовстановлюючих документів на нерухомість і при вчинені нотаріальних дій нотаріусу такі не подавались. Тобто, відповідач - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва І.Ю. в позасудовому порядку без згоди власника квартири - іпотекодержателя ОСОБА_1 посвідчив правочин: договір купівлі-продажу вказаної квартири без згоди власника - ОСОБА_1 , тобто, було вчинено нотаріальну дію щодо переходу та перереєстрації прав власності на вказане житло без згоди власника, однак позасудовий спосіб передбачає отримання погодження позивача як іпотекодавця та власника квартири.

В переліку повноважень нотаріуса щодо вчинення нотаріальних дій з реєстрації права власності на підставі договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки або застереження у Іпотечному договорі не існує - таких видів послуг та прав як внесення запису про набуття права власності за Іпотечним договором, що вчинив приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва І.Ю. законом не передбачено, продаж нерухомого майна особою, що не мала його у власності та не була уповноважена на такі дії власником такого майна - є злочин, тобто відповідачем внесено записи до державного реєстру прав власності всупереч закону, а тому є недійсними, нікчемними, а рішення нотаріуса повинно бути скасовано судом.

Третя особа не може набути право власності на житло іншої особи, а у даному випадку - на квартиру ОСОБА_1 без її згоди та в розумінні закону та ст. ст. 319, 321 ЦКУ, оскільки не має правовстановлюючих документів: договору купівлі-продажу, свідоцтва про право власності, рішення суду, тощо. Тому без набуття права власності за правочином не вважається власником - право власності набувається з правочинів, а не з вимог, відповідно договір купівлі - продажу зазначеної квартири не підлягав посвідченню і запис про таку нотаріальну дію є протиправною дією суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, підставою для набуття права власності є укладення правочину або судове рішення про визнання права власності, а державна реєстрація права власності є лише формою фіксації його набуття чи припинення.

Крім того, зазначає, що внесення вище зазначених оспорюваних записів приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвою І.Ю. про право власності за фізичною особою ОСОБА_2 і посвідчення договору купівлі-продажу її квартири без її згоди та на підставі договору іпотеки - є злочин за змовою, створення злочинного угрупування, за що передбачена кримінальна відповідальність. Записи внесені нотаріусом не можуть бути чинними, договір купівлі - продажу зазначеної квартири є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається, адже вчинений не на підставі правочину та без достатніх на те правових підстав особи ОСОБА_2 , однак правочинів, які б передбачали перехід права власності від ОСОБА_1 до будь-якої третьої особи ОСОБА_1 не вчиняла.

Положення ст. 319 ЦКУ встановлюють визначальні принципи здійснення права власності. Під здійсненням права власності необхідно розуміти умови й порядок реалізації власником своїх правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо належного йому майна. Однак особа ОСОБА_2 не набувала статусу суб`єкта права власності, не сплачувала за комунальні послуги та утримання нерухомого майна, тобто не мала та не здійснювала ніяких цивільних прав на житло ОСОБА_1 .

Окрім цього, на квартиру ОСОБА_1 розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII, тому реалізація предмета іпотеки - вказаної іпотечної квартири ОСОБА_1 без згоди власника у період дії зазначеного Закону - є протиправними та неправомірними діями, на що іпотекодержатель ОСОБА_2 та приватний нотаріус не мали жодного юридичного та морального права.

Між тим, 23.11.2018 позивачу стало відомо, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 20.11.2018, із 11.10.2018 на підставі договору купівлі-продажу квартири, що є предметом спору, 11.10.2018 право спільної часткової власності на квартиру ОСОБА_1 зареєстровано за фізичними особами, які не були учасниками цивільної справи №711/6527/18, а саме: 1/2 за ОСОБА_3 та 1/2 за ОСОБА_4 . Зазначені чергові набувачі житла ОСОБА_1 перед купівлею вказаної нерухомості безумовно отримували інформацію щодо попередніх власників, підстав набуття останніми права власності, щодо відсутності судових спорів на момент набуття, принаймні, здоровий глузд та заходи убезпечення купівлі житла, що перебуває у судовій тяжбі не нададуть належним набувачам без перевірок придбати нерухомість, тому усвідомлювали всю відповідальність та ймовірні наслідки вчинення ними умисних злочинних дій.

До того ж, відповідно до ст. 395 ЦК України, ОСОБА_6 мала право користування нерухомим майном позивача, оскільки з 2013 по 23.11.2017 була зареєстрована за місцем проживання у спірній квартирі, тобто, до моменту подання представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 заяви до державного реєстратора про зняття з вказаного місця реєстрації за рішенням суду по справі, де не була стороною відповідач ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, тому, маючи право користування житлом позивача та будучи позбавлена такого права у примусовому порядку (07.12.2017 р. без будь-яких попереджень власника житла - позивача, «новий недобросовісний власник» ОСОБА_5 незаконно заволодів квартирою позивача), ОСОБА_6 має право на захист цього права, як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Крім того, жодних вимог про звільнення житлового приміщення в добровільному порядку ОСОБА_6 ні від відповідача ОСОБА_2 , ні від третьої особи ОСОБА_5 ніколи не отримувала. Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду, якого на користь ОСОБА_2 або ОСОБА_5 не існує в природі. Неправомірність дій відповідачів та третіх осіб у даній справі підтверджується здійсненням виконавчого провадження станом на 20.03.2018 про стягнення з позивача на користь ПАТ «ОТП Банк». Інших стягувачів - правонаступників банку ніколи не існувало.

Враховуючи викладене вище, просить суд, - визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири від 05.12.2017, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою Інною Юріївною і зареєстровано в реєстрі за № 4176; номер запису про право власності 23749205 від 05.12.2017; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38532345 від 05.12.2017 та витребувати з чужого незаконного володіння від набувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірну квартиру: нерухоме майно, що вибуло проти волі позивача - попереднього власника ОСОБА_1 , та що було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2018, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Шипович Владислав Володимирович визначений для розгляду судової справи № 711/6527/18 (провадження № 2/711/1939/18).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.08.2018 року суддею Шипович В.В. відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.(т.1 а.с. 22).

Ухвалою суду від 04.12.2018 задоволено заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову та накладено арешт, який передбачає заборону відчуження, заставу та зміну власника у будь-який спосіб, на квартиру АДРЕСА_1 , яка станом на 04.12.2018 зареєстрована за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності в рівних частках по 1/2 (одній другій) частці за кожним (т.2 а.с.97).

Ухвалою суду від 03.12.2018 задоволено частково клопотання представника позивача від 28.11.2018 року про витребування доказів у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвої Інни Юріївни та зобов`язано останню надати суду копію звіту про оцінку майна складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночна компанія «Мерило» від 04.12.2017 щодо оцінки квартири АДРЕСА_1 , зазначеного у п. 4 Договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2017, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №4176 та повідомити суду чи подавався сторонами для посвідчення Договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2017 укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 4176, оригінал Договору іпотеки № PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 між АКБ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 (т.2 а.с.129).

Відповідні документи були надані приватним нотаріусом (т.2 а.с.175-197). Крім того, нотаріусом зазначено у листі від 14.12.2018р. про те, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , який посвідчений 05.12.2017р., наявні всі оригінали документів, які підтверджують право власності на квартиру та інші документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, відповідно до Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, на виконання ухвали суду від 26.09.2018р. приватним нотаріусом Алексєєвою І.Ю. надані всі документи (в копіях): договір купівлі-продажу від 05.12.2017р. та інші, на підставі яких був посвідчений цей договір (т.1 а.с.70- 101).

Ухвалою суду від 19.12.2018 прийнято до розгляду заяву від 10.12.2018 року ОСОБА_6 , як представника ОСОБА_1 про зміну позовних вимог, шляхом їх доповнення вимогами про витребування майна із чужого володіння. Залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.2 а.с.201) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено ОСОБА_6 . (т.2 а.с. 204-205).

Остаточна редакція позовних вимог викладена ОСОБА_1 у заяві від 13.12.2018, яка прийнята судом (т.2 а.с 163).

28.12.2018 року третьою особою ОСОБА_6 до суду надані письмові пояснення по суті справи, згідно яких позовні вимоги позивача ОСОБА_1 повністю підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснила, що нотаріальні дії щодо квартири позивача вчинялись лише двічі і лише 18.07.2006 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І. при посвідченні двох правочинів: купівлі-продажу зазначеної квартири позивача; при передачі позивачем в іпотеку банку даної квартири (договору іпотеки). Жодних інших правочинів, які би підтверджували набуття, припинення або зміну права власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер якого 15261042) - на квартиру позивача не існує, що підтверджується Інформаційними довідками з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, копії яких було надано до справи приватним нотаріусом Алексєєвою І.Ю., на виконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.09.2018.

У адміністратора ЦНАП на момент прийняття «пакету документів» від ОСОБА_2 23.11.2017 не було в наявності: відомостей з реєстру нотаріальних дій щодо підтверджень вчинення таких нотаріальних дій 17.11.2017 та 23.11.2017 нотаріусом Алексєєвою І.Ю . та відповідно і підтверджень набуття законної сили будь-якого правовстановлюючого документу щодо переходу права власності на квартиру позивача до особи - ОСОБА_2 ; відомостей з Державною реєстру прав власності про реєстрацію прав власності після вчинення будь-якої нотаріальної дії 17.11.2017 та 23.11.2017; не було жодного правовстановлюючого документу, який би підтверджував посвідчення будь-якого правочину та який би припиняв, змінював підтверджував набуття права власності на квартиру позивача з переходом права власності на вказану квартиру до особи ОСОБА_2 ; витягу про реєстрацію права власності про набуття права власності особою ОСОБА_2 на квартиру позивача (ні 17.11.2017, ні 23.11.2017), оскільки ОСОБА_2 подала адміністратору Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджував виключно право на обтяження суб`єкта звернення - ОСОБА_2 як іпотекодержателя, але ніяк не право ОСОБА_2 у статусі власника вказаної квартири. Рішень судів, які б набрали законної сили на користь третьої особи ОСОБА_2 в наявності не було, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.02.2014 не встановлює будь-яких присуджень на користь особи ОСОБА_2 .

Таким чином, 17.11.2017 та 23.11.2017 приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва І.Ю., діючи як державний реєстратор, внесла запис у Державний реєстр прав власності - провела державну реєстрацію прав власності на квартиру ОСОБА_1 за третьою особою ОСОБА_2 , не маючи у наявності жодного оригіналу документу, який би підтверджував виникнення, зміну або припинення права власності на вказану квартиру позивача, оскільки зазначена третя особа таких документів не отримувала від іпотекодержателя ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що підтверджується актом приймання - передачі документів від 27.04.2017, яким було передано копію кредитного договору № МL-F00/162/2006, який не є підставою для нотаріуса та для державного реєстратора-відповідача 2 проводити реєстраційні дії, оскільки не є правовстановлюючим документом. Тож, необхідно визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 05.12.2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. та витребувати з чужого незаконного володіння від набувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірну квартиру (т. 2 а.с. 222-233).

16.01.2019 письмові пояснення позивачки ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_6 (т.3 а.с. 76), за якими заперечує проти наданих приватним нотаріусом Алексєєвою І.Ю. копій документів на виконання ухвали Придніпровського райсуду м. Черкаси від 03.12.2018р.

Ухвалою Придніпровського районного суду від 24.01.2019 задоволено частково клопотання ОСОБА_6 про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Лук`янової Тетяни Іванівни належним чином завірену копію договору від 11.10.2018 номер 143 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 . А також витребувано в Департаменті організаційного забезпечення Черкаської міської ради належно завірені копії документів (в електронній та паперовій формі) із реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер ОНМ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1416102671101), - на підставі яких державним реєстратором - приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвою Інною Юріївною були проведені реєстраційні дії у листопаді 2017 року зі зміни власника вказаної квартири із ОСОБА_1 на ОСОБА_2 та реєстрація права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 (т.3 а.с. 124).

На виконання ухвали суду від 24.01.2019р. Департаментом організаційного забезпечення Черкаської міської ради (т.3 а.с.157-181) надані документи реєстраційної справи №1416102671101, що була передана приватним нотаріусом Алексєєвою І.Ю. на зберігання та документів реєстраційної справи, що зберігаються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, на виконання вказаної ухвали суду приватним нотаріусом Лук`яновою Т.І. надані копію договору купівлі-продажу, посвідченого 11.10.2018р. (т.3 а.с.143-145).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.03.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Між тим, 14.05.2019 розпорядженням керівника апарату Придніпровського районного суду м. Черкаси № 103 зобов`язано, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначити повторний автоматизований розподіл судової справи № 711/6527/18.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2019, дану справу розподілено на суддю Позарецьку С.М.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.05.2019 року, з врахуванням ухвали від 28.10.2019р. справу прийнято до свого провадження суддею Позарецькою С.М. та визначено проводити розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, відповідно до вимог ч.12 ст. 33 ЦПК України (т. 4 а.с.29, 93). Також відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_6 про розгляд цивільної справи №711/6527/18 у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (т.4 а.с. 93).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_6 , яка є одночасно третьою особою, не з`явилися, до початку надали заяву від 28.04.2020, в якій просили розгляд справи проводити без участі позивача, її представника/третьої особи ОСОБА_6 .

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Щербатюк Б.А. в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про день і час розгляду справи. Відзив на позов не надано.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, до початку надали заяви від 07.05.2019, в яких просили розгляд справи здійснювати без їхньої участі, заперечують проти позовних вимог ОСОБА_1 повністю та просять суд відмовити у їх задоволенні. Відзив на позов не надано.

Відповідач - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва І.Ю. в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про день, час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Відзив на позов не надано.

Третя особа ОСОБА_5 та його представник - адвокат Щербатюк Б.А. в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Письмові пояснення на позов не надано.

Враховуючи думку позивача та її представника, відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

В судовому засіданні встановлено, що згідно із договором іпотеки № PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 гр. ОСОБА_1 (іпотекодавець) у рахунок забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитним договoром № ML-F00/163/2006 передала іпотекодержателю АКБ «Райффайзенбанк Україна» нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 . Ця квартира належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Плаха Т.І. 18.07.2006р., №8660.

За договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки № PML-F00/163/2006 від 18.07.2006, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І. за реєстровим № 8670 від 18.07.2006 року вбачається, що у зв`язку з укладенням 27.04.2017 між сторонами ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 договору про відступлення права вимоги за кредитним договoром № ML-F00/163/2006 від 18.07.2006 року, який був укладений між АББ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», в свою чергу правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та громадянкою України ОСОБА_1 (боржник), виконання зобов`язань за яким забезпечено іпотекою згідно договору іпотеки № PML-F00/163/2006 від 18.07.2006, який був укладений з громадянкою ОСОБА_1 , іпотекодержателем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», на підставі договору про відступлення права вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 9966 від 24.12.2010 року (договір купівлі - продажу кредитного портфелю між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 24.12.2010 року) та переходом до нового іпотекодержателя права вимоги за кредитним договором, сторони домовились, що первісний іпотекодержатель передає і відступає новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю за договором іпотеки; у зв`язку із зміною сторони у договорі іпотеки, іпотекодержателем за договором іпотеки стає ОСОБА_2 (т. 3 а.с 171-172).

Цей факт підтверджується також витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 27.04.2017 № 86029318, де іпотекодавцем спірної квартири зазначено ОСОБА_1 , а іпотекодержателем ОСОБА_2 (т.3 а.с.173). Відповідно до договору про відступлення права вимоги, новий іпотекодержатель ОСОБА_2 здійснила повністю первісному іпотекодержателю оплату боргу боржника у розмірі 330287грн. 29коп., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 27.04.2017р.

Отже, ОСОБА_2 отримала право вимоги, зокрема всю сукупність прав, належних первісному іпотеко держателю за договором іпотеки, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки (п.1.1 договору про відступлення права вимоги).

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов`язання, не сплачені іпотекодавцем, в т.ч. заборгованість по овердрафту і вимоги стосовно відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов`язань за цим договором, а також всі фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв`язку із реалізацією його прав за цим договором (п.6.1 договору іпотеки).

Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин (іпотечні випадки): несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі; порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобов`язань за ст. 5 цього договору; інших обставин, передбачених чинним законодавством України, кредитним договором та цим договором (п.6.2 договору).

Жодне положення цього договору не може тлумачитись як таке, що обмежує: права іпотекодержателя звернутися до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку, встановленому чинним законодавством України; права сторін встановити договірний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (п.6.3 договору).

Відповідно до умов договору іпотеки від 18.07.2006р. (стаття 6), іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання: іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України. Цим сторони дійшли згоди, що ціна продажу предмета іпотеки у випадку його продажу іпотекодержателем, буде визначатись наступним чином: початкова ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки; при неможливості продажу предмета іпотеки за ціною, визначеною згідно п.п. а) цього пункту, протягом одного місяця з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 10%; при неможливості продажу предмета іпотеки за ціною, визначеною згідно п.п. б) цього пункту, протягом двох місяців з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 20%. При виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя і день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні. При цьому, іпотекодержатель зобов`язаний реалізувати предмет іпотеки протягом одного року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов`язань та інших фактичних вимог. Залишок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, після погашення боргових зобов`язань, інших фактичних вимог та відшкодування всіх витрат іпотекодержателя, повертається іпотекодавцю відповідно до чинного законодавства України. Застереження: сторони встановлюють, що положення п.6.4 з п.п. цього договору, разом з іншими положеннями цього договору, являють собою повний укладений договір між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.6.5 цього договору іпотеки, іпотекодавець цим зобов`язується співробітничати з іпотекодержателем у реалізації предмета іпотеки згідно з положеннями цього договору. Зокрема, на вимогу іпотекодержателя, іпотекодавець без зволікань вчиняє будь-які дії, які на погляд іпотекодержателя, є необхідними для ефективного здійснення прав іпотекодержателя щодо предмету іпотеки.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги за кредитним договором від 18.07.2006р., що укладений 27.04.2017р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 , остання набула право вимоги виконання боржником ОСОБА_1 боргових зобов`язань за кредитним договором в сумі 330287грн. 29коп. і займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з кредитного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. До даного договору складено акт приймання-передачі документів від 27.04.2017р.

Крім того, на адресу боржника за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 , яка набула права вимоги за ними, надсилалося іпотечне повідомлення від 15.05.2017р., з вимогами виконання боргових зобов`язань в повному обсязі та повідомленням про те, що у разі його невиконання, вона як новий кредитор буде змушена звернути стягнення на предмет іпотеки.

Вказана вимога, яка отримана ОСОБА_1 15.05.2017р., залишена без реагування (т.3 а.с.175-177), заборгованість не погашена.

Крім того, право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1416102671101. Ця квартира належить ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плаха Т.І. 18.07.2006р. №8670; договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. 27.04.2017р. №3704; іпотечного повідомлення (листа-вимоги) від 15.05.2017р.; повідомлення рекомендованого листа від 16.05.2017р.; фіскального чеку від 15.05.2017р.; договору про відступлення права вимоги від 27.04.2017р. Такі відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені 23.11.2017р. приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвою І.Ю.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 05.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвою І. Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 4176, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_5 купив трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Як вбачається з п.3 вказаного договору купівлі-продажу, ця квартира належить продавцю на підставі договору іпотеки № РМL-F00/163/2006 від 18.07.2006 та Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № РМL-F00/163/2006, посвідченим Романій Н.В., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу 27.04.2017. Право власності на вказану квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з цього реєстру № 104808406, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416102671101, номер запису про право власності 23522413.

Вказана квартира продана за ринковою ціною -100069,04 грн., яка визначена згідно звіту про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночна компанія «Мерило» від 04.12.2017.

Крім того, за інформацією приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвої І.Ю. від 14.12.2018 за № 670/01-16, при укладенні договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який було посвідчено 05.12.2017 року за реєстраційним № 4176, наявні всі оригінали документів, які підтверджують право власності на квартиру та інші документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, у відповідності до Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: договір іпотеки № PML-F00/163/2006, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № PML-F00/163/2006, посвідчений Романій Н.В., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу 27.04.2017 року за реєстраційним № 3704; звіт про оцінку майна №WR05-171204-003, складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночною компанією «Мерило» 04.12.2017 року.

До того ж, на виконання ухвали суду від 24.01.2019 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Лук`яновою Т.І. до суду надано договір купівлі - продажу від 11.10.2018 за реєстровим № 143 (т.3 а.с. 144-145).

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу від 11.10.2018 ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли у власність по Ѕ частці кожний квартиру АДРЕСА_1 та сплатили за неї встановлену в договорі грошову суму, яка відповідно до п. 3 договору становить 380000, 00 грн. згідно звіту про оцінку ПП «ТОВА» м. Черкаси.

Окрім цього, в цьому договорі вказано, що квартира належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Алексєєвою І.Ю., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу 05.12.2017 за реєстровим № 4176, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 05.12.2017, номер запису про право власності 23749205, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416102671101.

Також, за дослідженими під час розгляду справи матеріалами встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.03.2018р. (справа №711/10317/17) частково задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги від 27.04.2017р. за договором іпотеки від 18.07.2006р., укладений між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 , та посвідчений приватним нотаріусом Романій Н.В. 27.04.2017р., реєстр №3704; в іншій частині позову відмовлено. Між тим, постановою апеляційного суду Черкаської області від 21.06.2018р. це рішення суду першої інстанції скасоване та у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено (т.3 а.с.197-201).

Крім того, рішенням апеляційного суду Черкаської області від 01.11.2017р. (справа №22ц/793/2060/17) рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 25.07.2017р. скасоване та позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволені: знято арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

За дослідженими матеріалами справи встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.02.2014р. (справа №711/8676/13-ц, т.1 а.с.222) за рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18.07.2006р. в розмірі 39634,76 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.07.2006р. - на квартиру АДРЕСА_3 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 з направленням коштів на погашення заборгованості за кредитним договором боргових зобов`язань та визначено, що залишок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, після погашення боргових зобов`язань та відшкодування всіх витрат іпотекодержателя, підлягає повернути іпотекодавцю, відповідно до чинного законодавства України; встановлено спосіб реалізації - шляхом продажу квартири ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому чинним законодавством України; виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 з цієї квартири та вирішено питання про судові витрати. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Таким чином, даними судовими рішеннями вже надана оцінка обставинам щодо законності укладеного договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки, враховуючи норми ст. 82 ЦПК України.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Як предбачено частинами 1 та 2 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

Як передбачено частинами 1 та 3 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 627ЦК, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Загальні положення про договір визначені розділом ІІ глави 52 Цивільного Кодексу України. Згідно із ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні положення про правочин в т.ч. договори, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені главою 16 розділу 1У ЦК України.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.ч. 1, 4 ст.202 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені у статті 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону передбачені параграфом 2 глави 16 розділу ІУ книги першої ЦК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст. 216 ЦК).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст. 12 згаданого ЗУ).

Як передбачено ч.ч.1-3 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 33 цього Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ч.1 ст. 35 ЗУ).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч.ч.1, 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку»).

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 37 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції станом на час виниклих правовідносин - листопад 2017 року) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та наявні докази, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 набула право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , протиправно або не набула його. Фактично, підписанням ОСОБА_1 договору іпотеки від 18.07.2006р., остання надала згоду банку на прийняття норм одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (банку, а в подальшому ОСОБА_2 ). Суд вважає, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

На думку суду, твердження позивача, викладені у позовній заяві, спростовуються дослідженими доказами, в тому числі застереженнями, що містяться у договорі іпотеки від 18.07.2006р., умовами договору про відступлення права вимоги за кредитним договором від 27.04.2017р., умовами договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27.04.2017р., іпотечним повідомленням від 15.05.2017р. та фіскальним чеком від 15.05.2017р., повідомленням рекомендованого листа про отримання ОСОБА_1 16.05.2017р. цього листа та інш.

Таким чином, при переході права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя - саме договір іпотеки від 18.07.2006р. є правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя ОСОБА_2 на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Відповідно, приватним нотаріусом Алексєєвою І.Ю. на підставі наданих документів було прийнято рішення та проведена реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 . При цьому, на час розгляду справи, відсутні дані про визнання незаконним рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Слід зазначити, що помилковими є твердження позивача про те, що відсутність судового рішення чи окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, як і свідоцтва про право власності, не дають підстав вважати ОСОБА_2 як іпотекодержателя - власником нерухомого майна. Саме застереження про досудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки прирівнюється до такого договору при переході права власності на нього до іпотекодержателя. До такого висновку прийшов Верховний Суд, про що зазначено у постанові від 23.01.2018р. (справа №760/16916/14-ц).

Крім того, за викладених обставин, відсутні підстави вважати, що при переході права власності на нерухоме майно до іпотекодержателя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, потрібно було отримати згоду ОСОБА_1 , оскільки, як зазначалось вище, вона її висловила ще при підписанні умов договору іпотеки від 18.07.2006р., погодившись із визначеними застереженнями, зокрема, умовами, що у статтях 1 та 6 договору.

На думку суду, безпідставними є також посилання позивача ОСОБА_1 та представника третьої особи ОСОБА_12 Л ОСОБА_13 про те, що фактом набуття ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, були порушені права третьої особи ОСОБА_6 щодо права користування нею квартирою АДРЕСА_4 , оскільки остання не перед`являла позовні вимоги до відповідачів, зокрема, ОСОБА_2 , враховуючи норми ст. 4 ЦПК України. При цьому, слід зазначити, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Крім того, за встановленими матеріалами справи (т.1 а.с.220, 221, 222) ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на виконання рішення суду від 05.02.2014р. зняті з реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_5 з 23.11.2017р.

Як зазначалось, безпідставними є посилання позову на те, що у ОСОБА_2 не було права на продаж квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_5 , оскільки, як вказує позивач, вона не мала правовстановлюючих документів на нерухомість. Такі доводи спростовуються доказами по справі, що були досліджені під час розгляду справи та зазначені вище.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 316 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч.ч.1-5 ст. 319 ЦК).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.ч.3, 4 ст. 334 ЦК).

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Під час розгляду справи, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що відповідачем приватним нотаріусом Алексєєвою І.Ю. були порушені права ОСОБА_1 під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2017р. Відповідно, заявлені позовні вимоги є безпідставними і у їх задоволенні слід відмовити. На думку суду, ОСОБА_2 , як власник майна, мала право розпорядитися належним їй майном, в т.ч. шляхом продажу його іншій особі, в даному випадку, ОСОБА_5 . Будь-яких належних, допустимих та переконливих доказів в обгрунтування тверджень про недійсність договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2017р., до суду позивачем надано не було.

Що стосується доводів ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 про наявність заборони примусового стягнення нерухомого майна без згоди власника, незалежно від суб`єкта, який здійснює таке стягнення, з посиланням на норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті», то слід зазначити наступне: в даному випадку звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_3 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 (іпотекодавець), як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки позивач ОСОБА_1 надала згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Тобто реєстрація права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 , як іпотекодержателем, здійснена за згодою позивача ОСОБА_1 , а тому цей Закон не підлягає до застосування до цих правовідносин.

Таким чином, за результатами розгляду справи, суд дійшов до висновку про безпідставність та необгрунтованість заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2017р., а тому вони не підлягають до задоволення.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Як передбачено статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Також, не підлягає до задоволення і позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння від набувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка є похідною від основної вимоги. Жодним чином позивачем не доведено обставини про те, що спірне нерухоме майно вибуло проти волі ОСОБА_14 до ОСОБА_2 у незаконний спосіб, а згодом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позолвнизх вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвої Інни Юріївни про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, витребування майна із чужого володіння, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складено 14 травня 2020 року.

Головуючий: С. М. Позарецька