Ухвала суду № 89270979, 12.05.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2705/20

Провадження № 2-з/524/38/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: Головуючого судді – Андрієць Д.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м.Кременчуці заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі 524/2705/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Інновація», Товариства з обмеженою відповідальністю "Верум нерухомість", третя особа Мале приватне підприємство "Виробнича фірма "Науктехпроект" про визнання дій нотаріуса щодо реєстрації права власності на нерухоме майно(предмет іпотеки) такими, що вчинені з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування рішення приватного нотаріуса Анохіної В.М. про державну реєстрацію речових прав на предмет іпотеки, скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права, визнання договору-купівлі продажу недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Інновація», Товариства з обмеженою відповідальністю "Верум нерухомість", третя особа Мале приватне підприємство "Виробнича фірма "Науктехпроект" про визнання дій нотаріуса щодо реєстрації права власності на нерухоме майно(предмет іпотеки) такими, що вчинені з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування рішення приватного нотаріуса Анохіної В.М. про державну реєстрацію речових прав на предмет іпотеки, скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права, визнання договору-купівлі продажу недійсним.

Також позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1296527853104, громадський будинок (Будівля адміністративного, спортивно-оздоровчого та житлового призначення) Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 1107.1, матеріали стін: цегла, Опис: Будівля адміністративного, спортивно-оздоровчого та житлового призначення (літера "Г"). Сладова частина: підвал (літера "Гп"). Адреса: АДРЕСА_1 до закінчення вирішення спору судом та набрання законної сили судового рішення у справі.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що незаконне відчуження його майна та незаконні, на його думку, дії приватного нотаріуса стали підставою для звернення із позовом. На даний час об`єкт нерухомого майна переданий в заставу третім особам, змінено інформацію про об`єкт нерухомого майна. З метою ефективного захисту та уникнення в майбутньому ще більшого порушення законних прав власника(позивача у справі) та охоронюваних інтересів, можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову, виникла необхідність в накладенні арешту на майно.

Суд, дослідивши матеріали заяви, справи № 524/2705/20, встановив наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставами для забезпечення позову є те, що невжиття судом заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тобто дії суду із забезпечення позову – обрання та застосування відповідних заходів забезпечення позову, спрямовуються на забезпечення можливості в подальшому реально виконати рішення суду та захистити права особи, яка звернулась до суду за захистом.

Під час розгляду справи № 760/22785/18-ц(провадження № 61-1817св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку: «Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову - виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). … Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.»

Суд приймає до уваги те, що предметом позову є визнання дій нотаріуса щодо реєстрації права власності на нерухоме майно(предмет іпотеки) таким, що вчинені з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування рішення приватного нотаріуса Анохіної В.М. про державну реєстрацію речових прав на предмет іпотеки, скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 10.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Інновація» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верум нерухомість", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М.

Суд враховує те, що відповідно до змісту договору купівлі-продажу від 10.07.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Інновація» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верум нерухомість", посвідченого приватним нотаріусом Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., об`єктом продажу була нежитлова будівля 444,4 кв.м(теплиця літ. "Г"), розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; опис об`єкта загальна площа об`єкта 450,2 кв.м.

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна з Реєстраційним номером 1296527853104 становить «Громадський будинок (Будівля адміністративного, спортивно-оздоровчого та житлового призначення)», загальна площа (кв.м): 1107.1, Опис: Будівля адміністративного, спортивно-оздоровчого та житлового призначення (літера "Г"). Складова частина: підвал (літера "Гп"), розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Власником об`єкта зазначено ОСОБА_2 , іпотекодержателем - ОСОБА_3 .

Тобто, на даний час за адресою: АДРЕСА_1 , розташовано нерухоме майно з іншим призначенням, площею та складовими частинами ніж те, що було об`єктом оскаржуваного позивачем договору купівлі-продажу.

На переконання суду, забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке не було об`єктом спірного договору купівлі-продажу і яке не належить відповідачам, не вплине на фактичне виконання судового рішення про визнання дій нотаріуса щодо реєстрації права власності на нерухоме майно(предмет іпотеки) такими, що вчинені з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування рішення приватного нотаріуса Анохіної В.М. про державну реєстрацію речових прав на предмет іпотеки, скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права, визнання недійсним договору купівлі-продажу у разі задоволення позову.

За таких обставин, суд вважає, що обмеження права особи на володіння, користування та розпорядження майном, яке є відмінним від майна, переданого за спірним договором, порушить права інших осіб і не призведе до забезпечення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Отже, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Щодо посилання заявника на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену в постанові 14 лютого 2020 року по справі №553/2099/19.

Так, суд приймає до уваги те, що висновки, викладені судом під час розгляду справи№553/2099/19 співпадають із висновками Верховного Суду, викладеними під час розгляду справи № 760/22785/18-ц(провадження № 61-1817св19), які застосовані судом під час розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Крім того, суд приймає до уваги те, що в жодній із позицій Верховного Суду не міститься посилання на обов`язкове забезпечення позову у разі звернення до суду із вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договорів, тощо. На переконання суду, питання про забезпечення позову повинно вирішуватись в кожному конкретному випадку індивідуально.

Керуючись ст.ст.151-154 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що відповідно до п.3 розділу XII «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Д.Д.Андрієць