Ухвала суду № 89270503, 15.05.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/5961/18

провадження № 2-др/361/7/20

15.05.2020

У Х В А Л А

15 травня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі №361/5961/18 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

установив:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала наголошена вище цивільна справа.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2020 року поновлено ОСОБА_1 на посаді продавця-консультанта у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 79 690 грн. 58 коп., а також у рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2000 грн.

У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат між сторонами та постановлення окремої ухвали щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та її представника адвоката Орлової О.В.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Заявниця ОСОБА_1 направила до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність та відсутність її представника.

Дослідивши заяву та письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

За змістом ч.ч. 1,4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: поновлено ОСОБА_1 на посаді продавця-консультанта у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 79 690 грн. 58 коп., а також у рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2000 грн., стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2114 грн. 40 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

В заяві про ухвалення додаткового рішення заявник зазначала, що про судове рішення від 13 квітня 2020 року дізналася 21 квітня 2020 року за результатами аналізу відомостей веб-ресурсу «Судова влада України», тому просила про поновлення строку подання доказів розміру втрат, які вона має сплатити за договором про надання професійної правничої допомоги. На підтвердження вказаних витрат, надала суду акт наданих послуг від 24 квітня 2020 року.

Також, зазначала, що представником позивача було заявлено клопотання про постановлення окремої ухвали щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та її представника адвоката Орлової О.В., яке вирішено судом не було.

Відповідно до Закону України №540-IX від 30.03.2020 р. та п.3 перехідних положень ЦПК, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку для подання доказів та поновити ОСОБА_1 строк для подання доказів розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що в рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2020 року судом зазначено, що в останнє судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, направили до суду заяви про розгляд справи в їхню відсутність з урахуванням раніше наданих пояснень та матеріалів справи.

Щодо заяви позивача про судові витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 15 000 грн., то такі витрати стягненню із відповідача на користь позивача не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження їх понесення в зазначеному розмірі.

До вказаної заяви долучено копію довіреності від 19 жовтня 2018 року на ОСОБА_3 , копію договору №19/07-1 про надання правової допомоги від 19 липня 2019 року та копію акту наданих послуг, який не містить дати, переліку наданих послуг та часу, витраченого на їх виконання, а лише суму в розмірі 15 000 грн., не підтверджену відповідною квитанцією, та підписи сторін договору.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В акті наданих послуг від 24 квітня 2020 року, наданого позивачем ОСОБА_1 разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, міститься опис наданих послуг та час, витрачений на їх виконання, банківські реквізити адвоката.

Проте, стороною позивача не було зроблено заяву про надання додаткових доказів на підтвердження понесених витрат після ухвалення судового рішення, а тому заява про розподіл судових витрат була розглянута судом при ухваленні відповідного рішення в справі.

Також, щодо вимог про винесення окремої ухвали відносно ФОП ОСОБА_2 та її представника адвоката Орлової О.В., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Клопотання представника позивача щодо винесення окремої ухвали не є позовною вимогою, яка не була вирішена судом при ухваленні рішення.

Крім того, згідно ст.262 ЦПК України, постановлення окремої ухвали у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків є правом суду, а не обов`язком.

Разом з тим, судом також враховано, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - Конвенція, ЄСПЛ відповідно) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов`язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що при розгляді та ухваленні відповідного рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, судом об`єктивно розглянуто аргументи сторін та детально описано висновки, до яких він прийшов.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення суду є повним, судом належним чином розглянуті всі позовні вимоги позивача, а тому заява про ухвалення додаткового рішення є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 260, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №361/5961/18 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.С.Сердинський