Ухвала суду № 89263416, 15.05.2020, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/1551/18

Провадження № 1-кп/349/10/20

У Х В А Л А

іменем України

15 травня 2020 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Могили Р.Г.

за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018090140000101 щодо обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з базовою середньою загальною освітою, неодруженого, раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор Тюшка І.І.

захисник Крохмалюк С.С.

обвинувачений ОСОБА_1

законний представник

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати.

Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, а тому може переховуватися від суду. Окрім цього встановлено, що до моменту затримання обвинувачений підтримував дружні відносини з особами, які притягувались до кримінальної відповідальності, та перебуваючи на волі, не маючи постійного місця праці, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього, перебуваючи на волі він може впливати на свідків, які є його знайомими та потерпілу у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання вищенаведеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Обвинувачений, його законний представник та захисник заперечили щодо продовження строку тримання під вартою, просили обрати більш м`який запобіжний захід, оскільки відсутні будь-які ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважають, що прокурор не обґрунтував жодного ризику та не навів будь-яких доказів необхідності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а в черговий раз послався на ті самі підстави, які були упродовж усього періоду тримання під вартою ОСОБА_1 . Однак, у випадку продовження судом строку тримання під вартою просили визначити розмір застави для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження судом неодноразово були задоволені клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та неможливістю завершення судового провадження до спливу строку тримання під вартою.

Останній раз, ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 18 травня 2020 року.

Підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів правосуддя, незаконно впливати на потерпілу, свідків, перешкоджати встановленню істини у справі чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що у нього немає місця роботи, він не одружений, таким чином немає міцних соціальних зв`язків.

Як вбачається зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд повинен з`ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За змістом ч.2 ст. 492 КПК України тримання під вартою може застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

Згідно обвинувального акта неповнолітній ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину,а саме: в заподіяннні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами.

З матеріалів справи вбачається, що до моменту свого затримання неповнолітній обвинувачений проживав в одній квартирі разом з своєю бабусею ОСОБА_2 , яка є його опікуном.

Відсутність міцних соціальних зв`язків, молодий вік обвинуваченого в сукупності з загрозою тяжкого покарання у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину свідчать про наявність ризику залишення обвинуваченим свого місця проживання та переховуванню від суду.

На підставі вищевикладеного, з метою запобігти переховуванню обвинуваченого від суду та враховуючи те, що судове провадження не може бути завершене до спливу строку дії ухвали Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року, суд дійшов висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

Частиною четвертою статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Враховуючи те, що ч.4 ст.183 КПК України не забороняє, а лише дає право суду не визначати розмір застави у вказаних випадках, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави виходячи з наступного.

Кримінальне провадження щодо неповнолітнього ОСОБА_1 , який утримується під вартою розглядається в суді з серпня 2018 року, відповідно до обсягу доказів та порядку їх дослідження , судом допитано потерпілу, свідків, досліджені документи, речові докази, а також допитаний обвинувачений .

Однак, стороною захисту заявлено ряд клопотань про доповнення судового розгляду, зокрема допит експерта в суді.

Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, характер та обставини його вчинення.

На підставі наведенного, суд дійшов висновку, що заставу необхідно визначити в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 105 100 гривень та покласти на обвинуваченого у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 182-183, 194, 196, 331 КПК України ,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на шістдесят днів, до 13 липня 2020 року, включно.

Визначити заставу у розмірі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 105 100 гривень.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 покласти такі обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до суду;

не відлучатись з місця проживання без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали - до 13 липня2020 року.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Р .Г . Могила