Ухвала суду № 89263191, 15.05.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/3829/20

провадження 2-зз/201/38/20

УХВАЛА

15 травня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі – Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання Фонду державного майна України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою судді Жовтневого районного суду від 28 квітня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про припинення дії, яка порушує право,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24 квітня 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідача Фонду державного майна України, ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат» про припинення дії, яка порушує право.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2020 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2020 року по справі вжито заходи забезпечення позову.

Фонд державного майна України 29 квітня 2020 року звернувся до суду з клопотанням в якому просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 28 квітня 2020 року .

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

В судове засідання з`явився представник заявника. Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому з урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати вище вказане питання за відсутності цих осіб.

Частиною 1 стаття 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вислухавши пояснення представника заявника, перевіривши матеріали клопотання і справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає клопотання невмотивованим, необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню, оскільки ухвалою судді від 28 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволено. У зв`язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано. В ухвалі роз`яснено порядок та строк її оскарження.

Вище вказані заходи були вжиті по справі, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа, предметом спору якої є припинення дій відповідача – Фонду державного майна України з припинення в односторонньому порядку повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титаномагнієвий комбінат» ОСОБА_1 , що виконуються на підставі трудового договору, укладеного на невизначений строк, однак в супереч вище викладеного відповідачем вживаються певні дії щодо припинення повноважень та розірвання вище вказаного трудового договору у супереч вимогам діючого законодавства, також судом установлено та було враховано при застосуванні заходів забезпеченню позову, що позивач у встановленому законом порядку звернувся до відповідного державного органу щодо можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» вчинених посадовими особами відповідача, а саме: на даний час, до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) внесені відомості за заявою голови ТОВ «Запорізький титано - магнієвий комбінат» про те, що посадові особи Фонду державного майна України, зловживаючи владою, з метою одержання будь - якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи вчинили дії, які спричинили тяжкі наслідки. Відповідно до змісту заяви про вчинення кримінального корупційного правопорушення йде мова про перевірку за фактом можливого зловживання службовим становищем заступником голови Фонду Державного майна України, спільно зі службовими особами вказаного державного органу та іншими на даний час невстановленими слідством особами, які можуть мати відношення до фінансово - промислових груп при вчиненні дій, направлених на захоплення контролю над стратегічно важливим для економіки України суб`єктом господарювання державного сектору економіки ТОВ «ЗТМК», з державною часткою власності понад 50%, вчинене у період дії правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, та зловживання службовим становищем службовими особами Фонду Державного майна України, які будучи обізнані, що до компетенції загальних зборів належить визначення напрямів діяльності та прийняття рішень з важливих управлінських питань, умисно вчинили дії направлені на порушення нормальних управлінських процесів в стратегічно важливому для економіки України суб`єкті господарювання державного сектору економіки ТОВ «ЗТМК», з державною часткою вчасності понад 50%, а державі спричинено тяжкі наслідки. При цьому за змістом заяви про вчинення кримінального правопорушення також є предметом досудового розслідування є дії Голови та інших службових осіб Фонду державного майна України, які очевидно мають наміри у незаконний спосіб звільнити директора стратегічно важливим для економіки України суб`єктом господарювання державного сектору економіки ТОВ «ЗТМК», з державною часткою власності понад 50%, з займаної посади, грубо порушуючи при цьому вимоги про працю з ОСОБА_1 , чим вчиняють злочин, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України. Крім того, як зазначено у заяві, вказані дії посадових осіб Фонду державного майна України ТУ ДБР попередньо кваліфіковані як тяжке кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ст. 364 ч. 2 КК України (Зловживання владою або службовим становищем) про, що до ЄРДР внесені відомості за № 62020100000000853 від 23 квітня 2020 року, а тому за вище викладених обставин обмеження визначені ст. 150 ЦПК України у даному випадку не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо).

Також слід звернути увагу, що згідно частини 1 статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.

Відповідно до ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше. У разі відсторонення працівника, який є викривачем, від виконання трудових обов`язків не з його вини оплата праці на період відсторонення здійснюється в розмірі середньої заробітної плати працівника за останній рік. Викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено в укладенні чи продовженні договору, трудового договору (контракту), наданні адміністративних та інших послуг у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Забороняється створювати перешкоди викривачу, його близьким особам у подальшому здійсненні ними їх трудової, професійної, господарської, громадської, наукової або іншої діяльності, проходженні ними служби чи навчання, а також вживати будь-яких дискримінаційних заходів у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.

Отже з вище наведеного дійсно вбачається, що спір між сторонами в досудовому порядку не вирішено, а тому вжиття цих заходів забезпечення позову по справі було та є необхідним для забезпечення ефективного захисту порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача.

Крім того судом було враховано те, що заходи забезпечення позову за своїм змістом не є тотожними з предметом позовних вимог, оскільки при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, спір, що виник між сторонами з приводу припинення дій та рішень відповідачів, по суті не вирішується.

Слід звернути увагу, що при вжитті заходів забезпечення позову було враховано, що вказані заходи забезпечення позову не мають наслідком втручання до господарської діяльності суб`єкта господарювання, оскільки вид та спосіб у який застосований захід забезпечення позову не є обмеженням у його діяльності, оскільки не заважає веденню ним господарської діяльності чи інше.

Враховуючи зазначене та перелічене дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, в зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, крім того слід зазначити, що вказаним не порушуються інтереси інших осіб, а тому не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду і з`ясування обставин та ін., всі ці обставини є предметом спору по справі між сторонами, по суті позовних вимог своїх пояснень сторони ще не давали, матеріали справи ще не досліджувалися. Таким чином на даний час, єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення даного позову.

Також слід звернути увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо захисту інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, судом також було враховано, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З огляду на зазначене можливо дійти висновку про те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення та заходи забезпечення позову, що вжито судом, є співмірними заявленим позовним вимогам, та їх невжиття на даний час може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернуся до суду, а відтак порушить право позивача на судовий захист.

Судом також було встановлено, що зі змісту вказаного клопотання вбачається, що вимоги про скасування заходів забезпечення позову стосуються правомірності застосування вжитих заходів забезпечення позову, що є підставою для оскарження ухвали про забезпечення позову в апеляційному порядку, а не підставою для звернення із відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що клопотання є немотивованим та необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки справа по суті не розглянута, спір між сторонами у добровільному порядку не вирішено, належних та достатніх доказів зміни обставин, які слугували підставою для забезпечення позову сторонами суду не надано, а судом не встановлено, а тому суд приходить до висновку про те, що підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні цього клопотання про скасування заходів забезпечення позову слід – відмовити.

Крім того враховуючи вищевикладене та зазначене не може суд прийняти до уваги наполягання заявника на його клопотанні, оскільки останнє спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджено, в зв`язку з чим на даний час відсутні передбачені законом підстави для скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 154, 158, 258, 259, 260-261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Фонду державного майна України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою судді Жовтневого районного суду від 28 квітня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про припинення дії, яка порушує право – відмовити.

Ухвала набрала законної сили 15 травня 2020 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя – О.А Антонюк