Вирок № 89262603, 15.05.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3590/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Бірси О.В.,

за участю

секретаря судових засідань Цімох М.М.,

та сторін кримінального провадження:

прокурора Бражинського А.О.

захисника Даніліна А.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2018 за № 12018100040006995 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні дитину 2017 р.н., працюючого у ДП «Торговий дім Київської кондитерської фабрики «Рошен», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

у с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що 22 липня 2018 року, близько 09 години 50 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Hyndai Accent», державний номерний знак НОМЕР_1 , по Броварському проспекту в м. Києві, біля будинку № 32, був зупинений працівниками поліції та в цей час, у нього виник злочинний умисел, направлений на використання підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого ДАІ МВС УВС м. Чернігова, 26.12.2006 року, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавши його працівникам поліції.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , перебуваючи на проїжджій частині по Броварському проспекті в м. Києві, біля будинку № 32, на прохання працівника поліції, надав, згідно з висновком експерта № 8-4/69 від 04.02.2019 року, підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого ДАІ МВС УВС м. Чернігова, 26.12.2006 року, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаних висновків Суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази у яких підтвердив обставини їх вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Так, останній указав, що дійсно за наведених в обвинувальному акті обставин та відображеного алгоритму, керуючи автомобілем марки «Hyndai Accent», державний номерний знак НОМЕР_1 , по Броварському проспекту в м. Києві, біля будинку № 32, був зупинений працівниками поліції та на їхнє прохання надав підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого ДАІ МВС УВС м. Чернігова, 26.12.2006 року, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за вище встановлених обставин.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, у т.ч. даними указаними у висновку експерта № 8-4/69 від 04.02.2019 року, а саме, що 1. Бланк посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає за способом друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України. 2. Ознак внесення змін до первісного змісту бланку посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено, тож, як наслідок, Суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за обставин, встановлених судом, як доведені.

При кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 по справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними, криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує діяння ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358 КК України, адже він використав завідомо підроблені документи.

При такій кваліфікації дій обвинуваченого суд виходив з наступного.

Предметом злочину, передбаченого ст. 358 КК, є офіційний документ. Згідно примітки до ст. 358 КК під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Тому, при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків. Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним (Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 01.03.2018 по справі № 461/7315/15-к).

Що і є дійсним у цій справі, адже наведені вище документи є офіційними, оскільки відповідають вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК України, зокрема, їх використання спричинило наслідки правового характеру.

Адже, використання завідомо підробленого документа може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред`явлення документа; 2) подання документа.

При пред`явленні документа суб`єкт, видаючи підробку за справжній документ, знайомить з його змістом інших осіб. При цьому підроблений документ залишається у володінні винного (наприклад, пред`явлення підробленого посвідчення водія працівникам поліції).

Використання завідомо підробленого документа є закінченим злочином з моменту, коли документ пред`явлено.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення.

Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к).

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце реєстрації та проживання, стан здоров`я, спосіб життя (раніше не судимий, має вищу освіту, працюючий, одружений та має на утриманні малолітню дитину), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає належні соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 358 КК України у виді штрафу, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді накладення штрафу є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Дане ж покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 122, 368-371, 373-374, 376 КПК України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертизи у сумі 1 144,00 грн.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ознаками підробки; оригінали документів, а саме: медичну довідку форми 083 серії 2МДГ № 688996, де вказаний код закладу за ЕРДПОУ 02006455, видану Прилуцьким ЦРЛ від 08.09.2004 року, свідоцтво про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів серії ХХХ № НОМЕР_3 від 14.06.2006 року, екзаменаційну картку водія від 23.06.2006 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

С у д д я О. Бірса