Постанова № 89252776, 24.04.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/2978/20

Провадження №3/428/828/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про притягнення до адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, місце роботи: Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області, інженер ІІ категорії 1 сектору 1 відділу, який має звання лейтенант, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , –

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2020 року комісією 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях зафіксовано факт порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці в частині відсутності в черговій зміні матеріального носія секретної інформації з грифом секретності «Таємно» під час передавання чергування лейтенантом ОСОБА_1 , внаслідок чого були створені передумови до втрати МНСІ та витоку секретної інформації.

З протоколу № 78/3/26-3052 від 01.04.2020 року вбачається, що розпорядженням ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 16.09.2019 року №271д/ДСК лейтенанту Мироненку С.М. надано допуск до державної таємниці за формою 2, у зв`язку з чим він взяв на себе зобов`язання громадянина України виконувати вимоги режиму секретності та додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю, відповідно до ст. 28 Закону та п. 116 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах га організаціях, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 18.12.2013 №939 (далі Порядок №939).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону, п. 116 Порядку № 939 та функціональних обов`язків на ОСОБА_1 покладено обов`язки по забезпеченню надійного зберігання шифрів, і прирівняних до них документів, засобів КЗІ, нормативної та технічної документації до них; виконанню вимог режиму секретності та охорони державної таємниці під час виконання службових обов`язків.

Так, 31 січня 2020 року Управлінням Держспецзв`язку в Луганській області виявлений факт відсутності в черговій зміні матеріального носія секретної інформації з грифом секретності «Таємно» під час передавання чергування лейтенантом ОСОБА_1 , внаслідок чого були створені передумови до втрати МНСІ та витоку секретної інформації.

Факт відсутності МНСІ виявлено 30.01.2020 року під час чергування лейтенанта ОСОБА_1 в режимному приміщенні Управління Держспецзв`язку в Луганській області, доступ до якого мали виключно співробітники, які мають допуск до державної таємниці за формою 2 та вище. 04 лютого 2020 року місцезнаходження вищезазначеного матеріального носія секретної інформації було встановлено. Він перебував на території внутрішнього двору ПрАТ «НДІ ХІММАШ». Крім того, комісією з проведення службового розслідування не встановлено осіб, які мали до нього доступ й можливість ознайомлення, та місце, де знаходився МНСІ, до моменту його розшуку.

В ході проведення перевірки стану охорони державної таємниці та службового розслідування факту витоку секретної інформації в Управлінні Держспецзв`язку в Луганській області, не встановлено.

Вказане порушення виникло в результаті службової недбалості та порушення лейтенантом Мироненком С.М. ст. 28 Закону Україну «Про державну таємницю», пунктів 116, 240 Порядку № 939 і посадової інструкції.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, однак до суду для надання пояснень не з`явився. Надав суду письмову заяву, в якій провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП визнав повністю, зобов`язався у подальшому не порушувати вимоги законодавства у сфері охорони державної таємниці та просив розглянути справу без його участі.

Ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю в частині невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

В судовому засіданні встановлено, що наказом начальника Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області від 20.12.2019 № 80-ОС ОСОБА_1 призначено на посаду інженера ІІ категорії 1 сектору 1 відділу Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області.

Згідно довідки начальника РСО Управління Держспецзв`язку в Луганській області Мироненку Сергію Миколайовичу наказом (розпорядженням) від 16.09.2019 р. № 271д/ДСК надано допуск до державної таємниці за формою 2.

У зв`язку з допуском до державної таємниці ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання громадянина України виконувати вимоги режиму секретності та додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю, відповідно до ст. 28 Закону та п. 116 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах га організаціях, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 18.12.2013 №939 (далі Порядок №939).

Відповідно до пунктів 11, 17, 19, 20 розділу ІІ Посадової інструкції інженера ІІ категорії 1 сектору 1 відділу Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області № 38/02-129дск від 28.01.2020 завданнями та обов`язками інженера ІІ категоріє передбачено, що він забезпечує надійне зберігання шифрів, і прирівняних до них документів, засобів КЗІ, нормативної та технічної документації до них; виконує вимоги режиму секретності та охорони державної таємниці під час виконання службових обов`язків; рішуче припиняє дії інших осіб, що можуть призвести до компрометації шифрів або розголошення (витоку) інформації з обмеженим доступом, розкриття суті роботи, яку він виконує; негайно доповідає начальнику Єдиного органу спеціального зв`язку про всі порушення, які були допущені при роботі з шифрами, засобами ОСОБА_2 та матеріальними носіями інформації. Вказана інструкція підписана особисто ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

З висновку щодо результатів проведення службового розслідування за фактом відсутності в черговій зміні Управління Держспецзв`язку в Луганській області матеріального носія секретної інформації (акт проведення службового розслідування від 12.03.2020 № 38/04/Б-68т) вбачається, що тимчасова відсутність МНСІ і створення деяких передумов для витоку секретної інформації стались через службову недбалість та невиконання капітаном ОСОБА_3 та лейтенантом ОСОБА_4 Миколайовичем нормативно-правових актів з питань організації за забезпечення безпеки спеціальних видів зв`язку та охорони державної таємниці, Інструкції чергової зміни Управління, а також їхніх посадових обов`язків. Лейтенант ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги підпунктів «а», «б», «в» пункту 2.12, пунктів 4.8, 4.9 Наказу № 002, пунктів 2.21, 4.7, 4.13 Наказу № 0015/Ш, пункту 116 Порядку № 939, пунктів 11, 17. 19. 20 розділу ІІ Посадової інструкції інженера ІІ категорії 1 сектору 1 відділу Управління Держспецзв`язку в Луганській області № 38/02-129дск від 28.01.2020.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді, і його дії кваліфіковані правильно, оскільки він не вжив заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та не забезпечив контроль за охороною державної таємниці, а також не виконав встановлений порядок користування матеріальними носіями секретної інформації, створив умови, які призвели до тимчасової втрати секретного документа.

При призначенні виду адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а саме, що ОСОБА_1 працює, не є інвалідом, згідно даних в протоколі про адміністративне правопорушення раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.

В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, пом`якшують відповідальність, суд визнає повне визнання своєї провини та щире розкаяння.

Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу та майновий стан правопорушника, наявності обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, а також - характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити мінімальне стягнення у виді штрафу в дохід держави, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 9, 33, 40-1, 212-2, 221, 276, 277, 283, 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. (Отримувач коштів- УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України(ЕАП), рахунок отримувача: UА118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 (суд.збір) у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Суддя Н. В. Бойко