Рішення № 89250497, 14.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року м. Київ № 640/2045/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового про адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)проскасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - відповідач, Дарницький РВ ДВС у м. Києві), в якому просив суд: скасувати постанову про стягнення виконавчого збору №48544247 від 22.12.2018 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Дарницького РВ ДВС у м. Києві виконавчого збору у розмірі 145 543,30 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що 17.01.2020 під час ознайомлення з матеріалами іншого виконавчого провадження (№57976587) йому стало відомо про прийняття державним виконавцем Дарницького РВ ДВС у м. Києві постанови №48544247 від 22.12.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 145 543,30 грн. Позивач вважає, що вказана постанова №48544247 від 22.12.2018 підлягає скасуванню з тієї причини, що рішенням (ухвалою) Дарницького районного суду м. Києва від 21.10.2019 скасовано заочне рішення названого районного суду від 19.08.2014 у справі №753/7244/14-ц, яке стало підставою для видачі виконавчого листа, з виконання якого саме й було відкрите виконавче провадження №48544247. Посилаючись на наведену обставини та положення ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», позивач вказує на відсутність підстав стягнення з нього, як боржника у виконавчому провадженні №48544247, виконавчого збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/2045/20 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

У призначені судові засідання сторони не з`явилися та явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дати, час і місце судового розгляду.

Також у встановлений судом строк від відповідача до канцелярії суду жодних відзиву на позовну заву та додаткових матеріалів (в т.ч. засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження №48544247, що витребовувались від відповідача згідно ухвали суду від 03.03.2020 про витребування доказів) не надійшло.

Поряд з цим, представник позивача подав до суду додаткові матеріали, а саме: копію постанови головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 26.12.2018 про відкриття виконавчого провадження №57976587, копію постанови головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 22.12.2018 про стягнення виконавчого збору №48544247, засвідчену копію ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21.10.2019 у цивільній справі №753/7244/14-ц (провадження №2-п/753/160/19).

17.03.2020 у судовому засіданні суд керуючись ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, своєю ухвалою від 21.04.2020 суд повторно витребував у відповідача копію матеріалів виконавчого провадження №48544247, а від позивача витребував наступні докази: письмові пояснення щодо дати та обставин, що стали підставою для завершення цього виконавчого провадження, з посиланням на відповідні документи; копії постанови про відкриття виконавчого провадження №48544247 та постанови про закінчення цього виконавчого провадження; письмові пояснення щодо стану розгляду Дарницьким районним судом міста Києва цивільної справи №753/7244/14-ц, після скасування цим районним судом заочного рішення від 19.08.2014.

30.04.2020 та 04.05.2020 від представника позивача на адресу суду надійшли заяви, сформовані в системі «Електронний суд», з доданими до них роздруківками електронних копій документів - постанови про відкриття виконавчого провадження №48544247 та постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №48544247, роздруківки з веб-порталу «Судова влада» з відомостями про наступну дату призначеного у справі №753/7244/14-ц судового засідання.

Відповідач вимог ухвали суду від 21.04.2020 не виконав та про причини відсутності у нього запитуваних судом документів суд письмово не повідомив.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наданих позивачем матеріалів та згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, 26.12.2018 головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Фещук О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57976587 з виконання виконавчого документу - постанови цього ж органу державної виконавчої служби №48544247 від 22.12.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави (в особі стягувача - Дарницький РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) боргу (виконавчого збору) у сумі 145 543,30 грн.

У свою чергу, постанова від 22.12.2018 про стягнення виконавчого збору ВП №48544247 була прийнята головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стеценко Н.С. в рамках виконавчого провадження №48544247 з виконання виконавчого листа №2/753/3744/14, виданого 15.06.2015 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 455 433,01 грн.

За змістом цієї постанови від 22.12.2018 ВП №48544247 при її прийнятті державний виконавець керувався нормами ст.ст. 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Як стверджує позивач та не було спростовано відповідачем, вказаний виконавчий лист видано на підставі заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.08.2014 у справі №753/7244/14-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. А саме, згідно цього заочного рішення районним судом вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість у розмірі 133 802,05 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 1451779,01 грн., з яких: 86305,24 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 936429, 12 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 14204,75 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 154124,38 грн. - заборгованість за відсотками; 33292,06 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 361225,51 грн. - пеня за прострочення виконання зобов`язання, та судові витрати у розмірі 3654,00 грн., а всього стягнути 1 455 433,01 грн.

В подальшому Дарницький районний суд м. Києва своєю ухвалою від 21.10.2019 задовольнив заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 19.08.2014 у справі №753/7244/14, скасував таке рішення та призначив цивільну справу до судового розгляду.

За даними офіційного веб-порталу «Судова влада» (https://court.gov.ua/fair/) цивільну справу №753/7244/14-ц призначено до судового розгляду на 29.02.2020.

Між тим, як зазначив позивач та вбачається з Автоматизованої системи виконавчого провадження (доступ до якого надано на офіційному сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), стан виконавчого провадження №48544247 значиться таким, що «завершено».

Відповідно до змісту наданої позивачем копії постанови від 22.12.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №48544247 (що відповідає тій копії, що розмішена в Автоматизованій системі виконавчого провадження) та зведеній Інформації про виконавче провадження №48544247, за наслідками отримання від стягувача заяви про повернення виконавчого документу без виконання головний державний виконавець Стеценко Н.В. 22.12.2018 прийняла рішення про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесла відповідну постанову. У тексі цієї ж постанови головним державним виконавцем зазначено, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій будуть виведені в окремі провадження.

Таким чином, виконавче провадження ВП №48544247 було завершене ще у період до прийняття Дарницьким районним судом м. Києва ухвали від 21.10.2019 про скасування заочного рішення від 19.08.2014 у справі №753/7244/14.

Крім того, зі змісту даних з автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» суд встановив, що в провадженні судді Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №640/6782/20 за позовом ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової Катерини Володимирівни від 27.12.2018 ВП №52008533 про стягнення з боржника ( ОСОБА_2 ) виконавчого збору у розмірі 145 543,30 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом ОСОБА_2 , та розгляд цієї судової справи наразі триває.

Так, з тексту позовної заяви ОСОБА_2 (відсканована копія якої разом з позовними матеріалами міститься в АС «ДСС») вбачається, що в рамках виконавчого провадження №52008533, відкритого державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з примусового виконання згаданого вище заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.08.2014 у справі №753/7244/14-ц на підставі виданого 15.06.2015 на виконання такого рішення районного виконавчого листа, було винесено постанову від 27.12.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 145 543,30 грн.

Згодом, 29.12.2018 державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження №57986334 з примусового виконання постанови від 27.12.2018 про стягнення виконавчого збору ВП №52008533.

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження стан виконавчих проваджень №57976587 і №57986334 значиться таким, що «перебувають на примусовому виконанні».

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Проаналізувавши зміст норм ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах (а саме: від 16.10.2019 у справі № 1940/1957/18, від 02.10.2019 у справі № 826/15531/17) дійшла висновку, що примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню.

Вимоги до виконавчих документів встановлені у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом норм ч. 1, 2, абз. 1 ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Крім того, ч. 3 ст. 40 цього Закону передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Випадки, коли виконавчий збір не стягується та/або сплачений виконавчий збір підлягає поверненню, визначені в ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з ч. 5 цієї статті Закону виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 зазначеного Закону, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також приписами ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Зі змісту наведеної норми ч. 7 ст. 27 Закону можна дійти висновку, що стягнення виконавчого збору не відбувається у таких різних випадках: у разі, якщо виконавче провадження було закінчено у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню; у разі, якщо виконавчий документ визнано судом таким, що не підлягає виконанню.

Дослідивши та проаналізувавши зміст позовної заяви та поданих позивачем до суду документів і матеріалів, суд дійшов висновку, що такими не підтверджуються факт існування на момент прийняття державним виконавцем оспорюваної постанови від 22.12.2018 про стягнення виконавчого збору ВП №48544247 підстав згідно з ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». А саме, з наявних матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №48544247 було завершене з іншої підстави, ніж передбачена у ч. 7 ст. 27 Закону, та до моменту скасування рішення суду, на підставі якого був виданий виконавчий документ (виконавчий лист №2/753/3744/14, виданий 15.06.2014).

Також в ході розгляду цієї справи судом сторони не повідомили суд про обставини існування рішення суду про визнання вказаного вище виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у встановленому чинним законом порядку.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, суд вважає, що станом на 22.12.2018 державний виконавець мав право винести постанову про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору.

Разом з тим, суд враховує те, що в подальшому рішення суду, яке стало підставою для видачі виконавчого документу (виконавчого листа №2/753/3744/14, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 15.06.2014), було скасовано.

Також, суд зважає на те, що за змістом зазначеного виконавчого документу, районним судом було встановлено конкретний порядок стягнення грошової заборгованості (1 455 433,01 грн.) з боржників ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .), а саме - «солідарно».

Проаналізувавши зміст оспорюваної постанови державного виконавця від 22.12.2018 про стягнення виконавчого збору ВП №48544247, суд встановив, що згідно цієї постанови державним виконавцем вирішено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 145 543,30 грн. (що становить 10% від суми коштів, що підлягає примусовому стягненню солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) без визначення порядку стягнення виконавчого збору у контексті із встановленим за виконавчим документом порядком солідарного стягненням боргу.

Тобто, вказаною постановою державний виконавець поклав обов`язок по сплаті 10-ти відсотків від суми, що підлягає стягненню за виконавчим листом, окремо на кожного із боржників за виконавчим документом.

Наведена обставина у свою чергу створила передумови для стягнення в подальшому в примусовому порядку в рамках окремих виконавчих проваджень (а саме: №57976587 та №57986334) з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми виконавчого збору у повному розмірі з кожного.

З огляду на викладене вище, суд вважає постанову відповідача (суб?єкта владних повноважень) такою, що не відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною у матеріалах справи квитанцією від 27.01.2020 №58622 підтверджено факт сплати за поданим позовом ОСОБА_1 судового збору у розмірі 840,80 грн. Таким чином, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у зазначеній сумі за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34968768, адреса: 02121, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, 16) про скасування постанови задовольнити повністю.

Скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стеценко Наталії Василівни від 22.12.2018 про стягнення виконавчого збору ВП №48544247.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34968768, адреса: 02121, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, 16) понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок