Рішення № 89250055, 15.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2020 року м. Київ № 640/5456/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороню земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Скряги Олександра Вікторовича

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру Скряги Олександра Вікторовича (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача по складанню акту перевірки від 12 жовтня 2018 року №626-ДК/556/АП/09/01/-18.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, проведено з порушенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки ні позивач, ні його представник не були присутні під час проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року відкрито провадження у справі, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за участі його представника та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача зазначає, що перевірку, за результатом якої складений акт від 12 жовтня 2018 року №626-ДК/556/АП/09/01/-18 проведено відповідно до норм Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Крім того представник відповідача вказує, що дії щодо складання акту перевірки не порушують права позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру Скрягою Олександром Вікторовичем відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, за результатом якої складений акт від 12 жовтня 2018 року №626-ДК/556/АП/09/01/-18 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано наступне: земельна ділянка площею 0,35 га, яка розташована по АДРЕСА_1, використовується під розміщення та експлуатацію кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». На ділянці розміщені заклад громадського харчування, дерев`яні тимчасові споруди, декоративний фонтан, намети для відпочинку та дитячий майданчик. Ділянка огороджена малопрофільним та дерев`яним парканом, встановлені ворота. Доступ на територію обмежений. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 2/3 частки на нежитлову будівлю, заклад громадського харчування літера А, Б, В загальною площею 460 кв.м. та 1/3 частки зареєстровано право власності за ОСОБА_3 . Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі про зазначену земельну ділянку відсутня. За наявною інформацією встановлено, що ухвалою Верхового Суду України від 11 травня 2018 року у справі №753/9171/15-ц зупинено виконання заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року щодо усунення перешкод у здійсненні Київською міською радою права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення будівлі закладу громадського харчування загальною площею 460 кв.м. літ. А, Б, В. Частина земельної ділянки знаходиться в прибережній захисній смузі озера Срібний Кіл.

Враховуючи викладене, земельна ділянка площею орієнтовано 0,09 га по АДРЕСА_1 використовується з порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України - без зареєстрованого права, інша частина земельної ділянки площею орієнтовано 0,26 га самовільно зайнята.

Незгода позивача із діями відповідача щодо складання акта від 12 жовтня 2018 року №626-ДК/556/АП/09/01/-18 зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Так, згідно із частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Так, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року №482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV (далі - Закон №963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно із статтею 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Змістом статті 9 Закону №963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Частиною 1 статті 10 Закону №963-IV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів, зокрема, складати акт за результатом проведеної перевірки.

Щодо доводів позивача, що при здійсненні державного нагляду (контролю), зокрема, за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель відповідач повинен був дотримуватися вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон № 877-V), суд зазначає таке.

Так, статтею 2 Закону № 877-V визначено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно - правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Законом № 877-V визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. До вказаного переліку не входять відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Таким чином, особливості та обмеження перевірок визначені у вказаному Законі № 877-V не відносяться до здійснення Держгеокадастром та його територіальними органами перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель.

Враховуючи те, що норми Закону № 877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону №963-IV.

При цьому суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справа №818/1512/17, від 09 жовтня 2019 року (справа №724/1843/18), від 17 вересня 2019 року (справа № 806/1723/18), які відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, складати акти перевірки.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що він має право користування або право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах Київської міської ради та зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні Київською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно розміщеної на ній будівлі закладу громадського харчування загальною площею 460 кв. м (літери А, Б, В).

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року залишено без змін та поновлено виконання заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року.

Так, вказаними вище судовими рішеннями встановлено, що за інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обліковується, зовнішні межі та землекористувач земельної ділянки за вказаною адресою не встановлений, рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки не приймалося. Документи, що посвідчують право користування цією земельною ділянкою станом на 31 грудня 2012 року в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровано.

Згідно з інформацією, наданою Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 02 березня 2015 року № 7126-32/0203/09 декларацію про початок виконання будівельних робіт КВ 082141410475 від 21 травня 2014 року та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 05 червня 2014 року КВ 142141560516 за адресою: АДРЕСА_1 скасовано на підставі наказу від 03 вересня 2014 року № 57д.

З урахуванням норм частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність у позивача прав на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 не потребує доказування.

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що дії відповідача щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 та складання акту від 12 жовтня 2018 року №626-ДК/556/АП/09/01/-18 не порушують права позивача.

Суд зауважує, що відновленню у судовому порядку підлягає тільки порушене право особи.

Так, частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Крім того, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Більш того, щоб позивачу був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права. При чому обов`язок щодо доказування факту наявності порушеного права покладається саме на позивача.

Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб`єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача.

В даному випадку судом не встановлено обставин, які б свідчили, що дії відповідача щодо складання акту від 12 жовтня 2018 року №626-ДК/556/АП/09/01/-18 породжують, змінюють чи припиняють для позивача права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що судові витрати розподілу не підлягають у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко