Рішення № 89249728, 14.05.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року справа № 580/719/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4167 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до військової частини А4167 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії командування військової частини А4167 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;

- зобов`язати військову частину А4167 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) у січні 2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Під час звільнення та виключення позивача із списків особового складу розрахунки з виплати індексації грошового забезпечення не здійснено. Позивач вважає протиправною вказану бездіяльність відповідача та зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців незалежно від форм власності та виду юридичної особи. Позивач вважає невиплату індексації грошового забезпечення протиправною, оскільки відповідно до ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів розпорядника, передбачених на такі цілі. Можливість виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - березні 2018 року в Міністерства оборони України не було.

Вивчивши доводи позивача та відповідача, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Позивач проходив військову службу у військовій частині А4167. У період з 01.01.2016 по 31.08.2018 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджується листом військової частини А4167 від 03.02.2020 №229.

Відповідно до наказу командира військової частини А4167 від 17.10.2019 №199 позивача, звільненого наказом командира військової частини А4167 від 16.09.2019 №27-РС в військової служби у запас за пунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” з 17.10.2019 виключено із списків особового складу частини, усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік.

При звільненні з військової служби у запас позивачу не здійснено виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2018.

09.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Листом відповідача від 03.02.2020 №229 позивача повідомлено, що чинним законодавством передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у межах наявного фінансового ресурсу, можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у період січень 2016 року - березень 2018 року у Міністерства оборони України не було. При цьому, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, не передбачає механізму нарахування та виплати індексації за попередні роки.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2018, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1283-ХІІ) - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ч. 1 ст. 2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), згідно з п.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Посилання відповідача щодо причин невиплати позивачу індексації грошового забезпечення із-за відсутності бюджетних асигнувань на такі цілі не доведені жодним належним і достовірним доказом, у тому числі щодо відсутності у бюджеті відповідного рівня, з якого відбувається фінансування, коштів на виплату індексації грошового забезпечення; доказів вжиття відповідачем заходів для отримання фінансових коштів для виконання вищевказаних вимог закону, тощо.

Оскільки іншого доводу, аніж відсутність фінансової можливості та законодавчого механізму нарахування індексації за періоди, в яких її не було виплачено, відповідач не зазначив, суд врахував, що положеннями Закону №1283-XII та Порядку №1078 виплата індексації не ставиться у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Крім того, бюджетне законодавство розрізняє поняття “нарахування” та “виплата” бюджетних коштів. Доказів вчинення відповідних нарахувань на користь позивача суду не надано.

Тому невиконання обов`язку з нарахування індексації на грошове забезпечення військовослужбовця в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, свідчить про недотримання вимог Закону.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Такого ж висновку дотримується судова практика Верховного Суду (відповідний висновок у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17, який підлягає безумовному врахуванню судами нижчих інстанцій на підставі ч.5 ст.242 КАС України).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Отже, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

За умови нарахування індексації грошового доходу у визначеному періоді, та відсутності фінансових коштів на її виплату, у роботодавця мала би виникнути заборгованість.

Посилання відповідача на відсутність законодавчого механізму нарахування індексації за періоди, в яких її не було нараховано, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідне “нарахування” щодо позивача мало відбутися у вказаному ним періоді на підставі вимог Закону №1283-ХІІ та чинного Порядку №1078. Тому відповідні суми коштів мали обліковуватися, як заборгованість, за умови відсутності коштів та виплачуватися після надходження фінансування на грошове забезпечення військовослужбовців. Натомість відповідач у спірних правовідносинах допустив порушення принципу “належного врядування”, з огляду на що негативні наслідки цього не можуть покладатися на позивача з огляду на принцип “верховенства права”.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки останні мають рекомендаційний характер, не є нормативно-правовими актами, натомість, відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу. Як вже зазначалось, обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Під час судового розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що за період проходження позивачем військової служби у військовій частині А4167 з 01.01.2016 по 31.08.2018 відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.08.2018 є протиправною.

Оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом №1283-XII строк, що є порушенням права позивача, тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позивач в позовній заяві просить суд визнати протиправними дії командування військової частини А4167 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, однак, оскільки відповідач взагалі не вчиняв будь-яких дій з приводу даних спірних правовідносин, суд вважає що належним способом поновлення порушених прав позивача є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період.

З приводу позовних вимог в частині зобов`язання нарахувати і виплати позивачу індексації грошового забезпечення без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) у січні 2016 року, суд зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на той факт, що визначення цих обставин належить до виключної компетенції відповідача і суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. У даній справі таке нарахування відповідачем здійснено ще не було.

Отже, нарахування індексації грошового забезпечення, визначення базового місяця та суми такого нарахування належить до повноважень відповідача, які є дискреційними. Під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини A4167 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2018.

3. Зобов`язати військову частину А4167 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2018.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - військова частина А4167 (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Зарічна, буд. 32, код ЄДРПОУ 08252600).

Суддя О.А. Рідзель