Рішення № 89249727, 12.05.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року справа № 580/676/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаський обласний військовий комісаріат, в якій просить:

- визнати пункт 45 протоколу №124 від 27.09.2019 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 “Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” протиправним та скасувати;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду 1 групи з 22.08.2019, інвалідність якого настала внаслідок поранення, травми, захворювань, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 31.03.1981, перебуваючи у спецвідрядженні на території Демократичної Республіки Афганістан, виконуючи службові обов`язки та приймаючи участь у бойових діях отримав вогнепальне поранення. 27.07.2006 позивачу була встановлена 2 група інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби безстроково. Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №2138 від 01.08.2019 наявні у позивача поранення, травма та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. В подальшому з 22.08.2019 позивачу була встановлена 1 група інвалідності у зв`язку із наявністю поранень, травми, захворювань, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги згідно зі статтями 16, 161 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 “Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”. Проте відповідач відмовив позивачу у призначенні такої допомоги. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права.

Відповідач проти позову заперечив. 24.03.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач проходив військову службу в період з 10.11.1964 по 15.12.1990, з 28.12.1979 по 04.09.1981 – приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. При цьому, на час звільнення позивача з військової служби не існувало правової норми, яка давала б право на отримання одноразової грошової допомоги. Позивач звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю 30.08.2019, а первинно інвалідність йому була встановлена 27.07.2006, тобто термін з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги та дня звернення за призначення одноразової грошової допомоги становить значно більше трьох років. В матеріалах справи відсутній документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також відсутня довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. Позивачу встановлено вищу групу інвалідності (змінено) у понад дворічний термін після встановлення йому 2 групи інвалідності. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаський обласний військовий комісаріат 24.03.2020 надав пояснення щодо позову, аналогічні зазначеним у відзиві на позов.

01.04.2020 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Ухвалою суду від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

Згідно копії військового квитка НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 з 10.11.1964 по 15.12.1990 проходив військову службу в Збройних силах СРСР, з них з 28.12.1979 по 04.09.1981 – в діючій армії в Демократичній Республіці Афганістан.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 5ЧК №084439 від 27.07.2006 позивачу з 10.07.2006 встановлено 2 групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно витягу з протоколу №2138 від 01.08.2019 засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №463575 від 22.08.2019 позивачу з 24.06.2019 встановлено 1 групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

09.09.2019 позивач звернувся до Черкаського обласного військового комісаріату із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. До заяви додав: копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по-батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію первинної довідки МСЕК серії 5ЧК №084439 від 27.07.2006; копія повторної довідки МСЕК серії 12 ААБ №463575 від 22.08.2019; копія витягу з протоколу засідання ЦВЛК; копію військового квитка; довідку про проходження військової служби; копію витягів з наказів про виключення зі списків особового складу.

За результатами розгляду поданих позивачем заяви та документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №124 від 27.09.2019 (пункт 45) про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з наступних підстав: позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» №3597-ІV від 04.04.2006, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність йому встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності новою редакцією статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зміна група інвалідності у позивача відбулась у понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII. (далі Закон №2011).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011 дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Судом встановлено, що згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 5ЧК №084439 від 27.07.2006 позивачу з 10.07.2006 встановлено 2 групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, яка діяла на час первинного встановлення позивачу інвалідності) військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Згідно частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, яка діяла на час первинного встановлення позивачу інвалідності) умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328-V від 03.11.2006, який набрав чинності 01.01.2007, стаття 16 Закону №2011-ХІІ викладена в новій редакції.

Так, згідно частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, яка діяла з 01.01.2007) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому згідно частини 7 вказаної статті у всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284 був затверджений Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році.

Отже питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, встановленої 27.07.2006, були врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284.

Також на виконання частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, яка діяла з 01.01.2007) Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» №499 від 28.05.2008.

Пунктом 2 постанови №499 від 28.05.2008 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Разом з цим, пунктом 3 постанови №499 від 28.05.2008 передбачено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 р., відповідно до Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 №488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 №284.

Таким чином згідно вказаних приписів на час встановлення позивачу інвалідності 10.07.2006 виплата одноразової грошової допомоги позивачу була врегульована постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284, а право на одноразову грошову допомогу відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-Х11 мали військовослужбовці, інвалідність яким встановлено після 01.01.2007, у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

Законом України від 04.07.2012 №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» Закон №2011-Х11 був доповнений статтею 163, якою врегульовано призначення і виплата одноразової грошової допомоги.

Так, згідно ч. 4 ст. 163 Закону №2011-Х11 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Згідно ч. 8 ст. 163 Закону №2011-Х11 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Згідно ч. 9 ст. 163 Закону №2011-Х11 порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію ч. 9 ст. 163 Закону №2011-Х11 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв» (далі- Постанова №975).

Згідно з п. 2 Постанови №975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 №284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. N 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 89, ст. 3255);

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

П. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв, затвердженого Постановою №975, передбачає, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Судом встановлено, що позивачу була встановлена друга група інвалідності 27.07.2006 року, отже позивач набув право на одноразову грошову допомогу 27.07.2006 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 №284, однак протягом 3 років за призначенням не звертався, тому втратив право на її призначення відповідно до ч. 8 ст. 163 Закону №2011-Х11.

Щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року відповідно до Постанови №975, то 1 група інвалідності встановлена позивачу з 24.06.2019, тобто більш ніж через 2 роки після встановлення 2 групи інвалідності, тому згідно ч. 4 ст. 163 Закону №2011-Х11 позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, відповідач довів правомірність прийнятого рішення, тому позовні вимоги є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись статями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з епідемією коронавірусу.

Головуючий суддя А.В. Руденко