Рішення № 89248751, 15.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2213/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання надати дозвіл,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати наказ про відмову Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.01.2020 року № 15-44/13-20-СГ протиправним та скасувати його;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати учаснику АТО ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1100 га для ведення садівництва, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (згідно графічного додатку);

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

стягнути з Відповідача (Головного управління Держгеокадастру в Одеській області) моральну шкоду в розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Позов вмотивовано наступним.

ОСОБА_1 є учасником АТО, з метою реалізації свого права на отримання до 0,12 га землі сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, звернувся з заявою до Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки загальною площею 0,1100 га.

31.05.2019 року за №С-5310/0- 3372/0/37-19 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області надано відмову за результатами розгляду заяви, яка в подальшому була оскаржена до суду.

23.10.2019 року Одеським оружним адміністративним судом (суддя Левчук О.А.) у справі №420/3784/19 винесено рішення, яким відповідача зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2019 року та вирішити питання про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,11 га на території Таїровської селищної ради, з урахуванням встановлених судом обставин.

Головним управлінням Держгеокадастру на виконання зазначеного рішення суду видано наказ від 03.01.2020 року №15-44/13-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Підставою для відмови стало відсутність погодження Таїровської селищної ради у наданні погодження.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а відсутність погодження Таїровської селищної ради - не є підставою для відмови.

Відтак, винесений відповідачем наказ суперечить положенням Земельного кодексу України та підлягає скасуванню.

За для ефективного поновлення в правах, позивач вважає необхідним зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

Відповідно ст. 162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 23.03.2020 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 6530007696508.

09.04.2020 року за вхід. №15114/20 через канцелярію суду від відповідача Головного управління Держгеокадастру Одеській області (за підписом Г. Соловійчук) надано відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтовано наступним.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 по справі № 420/3784/19 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області видало наказ від 03.01.2020 року №15-44/13-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, з підстав відсутності погодження Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Станом на час надання відповіді позивачу, у Головного управління відсутня інформація щодо позиції Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, щодо надання Позивачу даної земельної ділянки.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,11 га для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради.

Зазначене є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, оскільки, лише у останнього наявні виключні «дискреційні повноваження» на вирішення питання щодо надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що підтверджується постановою Верховного Суду від 08.05.2018 по справі №815/3799/17.

Щодо зобов`язання відповідача подати звіт до суду про виконання судового рішення, слід зазначити, що це є диспозитивним правом суду.

Стягнення моральної шкоди в розмірі десяти мінімальних заробітних плат також є безпідставним, на думку відповідача, оскільки, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження душевних страждань, моральних страждань, переживань, що були заподіяні органом Держгеокадастру.

Окрім зазначеного, позивачем вибрано невірний спосіб захисту порушеного права, так як поданою позовною заявою від 10.03.2020 позивач оскаржує наказ Головного управління від 03.01.2020 № 15-44/13-20-СГ, який видано на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 по справі № 420/3784/19.

Якщо позивач вважає, що суб`єктом владних повноважень порушено його право під час виконання рішення суду, він має право подати до суду заяву у відповідності до статті 383 КАС України.

21.04.2020 року за вх. №16516/20 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує правову позицію викладену в адміністративному позові, зокрема обґрунтовуючи твердження практикою Верховного Суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 - далі), ІПН НОМЕР_1 , є ветераном війни - учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 06.05.2016 року.

02.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність в межах норми безкоштовної приватизації громадянином України орієнтовною площею 0.11 га для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.

До заяви додані: копія паспорта громадянина України, копія наказу про безпосередню участь в АТО, копія посвідчення учасника АТО, згода на збір та обробку персональних даних, графічний додаток з зазначенням бажаного місця розташування.

Заява з додатками направлена на поштову адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області рекомендованим повідомленням засобами поштового зв`язку Укрпошта відповідно до накладної №2750003497670 від 30.04.2019 року.

Згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, документи отримані представником відповідача 07.05.2019 року.

31.05.2019 року за №С-5310/0-3372/0/37-19 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області за підписом першого заступника Г. Соловійчука надано відповідь щодо розгляду клопотання позивача від 02.05.2019 року, якою відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки на виконання доручень Уряду України Головне управління Держгеокадастру в Одеській області здійснює заходи щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Таїровської селищної ради Овідіопольського району, в тому числі і земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність.

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

23.10.2019 року Одеським оружним адміністративним судом (суддя Левчук О.А.) у справі №420/3784/19 винесено рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.05.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,11 га на території Таїровської селищної ради (у межах населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2019 року та вирішити питання про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,11 га на території Таїровської селищної ради (у межах населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, з урахуванням встановлених судом обставин.

03.01.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийнято наказ №15-44/13-20-СГ, яким громадянину ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 0,11 га, із цільовим призначенням - для ведення з підстав: відсутності погодження Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області щодо можливості надання дозволу на розроблення документації з землеустрою.

Копію наказу від 03.01.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області отримано позивачем 10.04.2020 року.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір в даній справі виник у зв`язку з прийнятим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, на виконання рішення суду, наказом №15-44/13-20-СГ, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Таїровської селищної ради.

Як встановлено судом, 31.05.2019 року за №С-5310/0-3372/0/37-19 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області розглянуто заяву позивача від 02.05.2019 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради, якою відмовлено у наданні дозволу.

В подальшому зазначена відмова оскаржена позивачем до Одеського окружного адміністративного суду.

23.10.2019 року Одеським оружним адміністративним судом (справа №420/3784/19) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Відповідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення від 23.10.2019 року набрало законної сили 25.11.2019 року.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України (відповідно до ст. 14 КАС України).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016року №1404-VIII (зі змінами та доповненнями), та покладається на державну виконавчу службу.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, положеннями КАС України встановлено чіткий порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, та визначено певну послідовність дій, котрі необхідно вчинити з метою зобов`язання відповідача (суб`єкта владних повноважень) належним чином виконати рішення суду.

У рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греці» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Як вбачається зі звіту про виконання судового рішення у справі №420/3784/19, наданого Головним управління Держгеокадастру в Одеській області (копія наявна в матеріалах справи), останнім виконано рішення суду - прийнято наказ від 03.01.2020 року №15-44/13-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Вказане також підтверджується ухвалою суду від 24.02.2020 року по справі №420/3784/19.

Позивачем у справі №420/2213/20 заявлено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування вищезазначеного наказу, тобто, фактично заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів, які стосуються питання виконання рішення Одеського оружного адміністративного суду у справі №420/3784/19 від 23.10.2019 року.

Суд доходить висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

З урахуванням зазначеного, суд не може надавати оцінку виконанню судового рішення Головним управління Держгеокадастру в Одеській області

Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, як то передбачено ч. 5 ст. 242 КАСУ.

У Постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі №520/5980/17 за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди, у якій зазначено, що позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями Одеської міської ради з не виконання постанови №520/5836/16-а, та направлені на досягнення результатів, передбачених ст.267 КАС України, не підлягають розгляду в порядку позовного провадження як новий позов, оскільки судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах повинен розглядатись в порядку ст.267 КАС України (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви у даній справі).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 року по справі №815/713/18, в якій зазначено наступне:

«Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 815/7790/13а при розгляді заяви ОСОБА_2 щодо виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року про поновленні її на посаді встановлено, що департаментом науки та освіти ОДА не вжито всіх необхідних заходів на виконання зазначеної постанови. Для забезпечення виконання судового рішення суд в ухвалі від 20.06.2017 встановив новий строк для виконання судового рішення та наклав на директора департаменту штраф в рівних частках: на користь позивача 16 000 грн. та 16 000 грн. - на користь Державного бюджету України.

Тому, вірним є висновок суду, що встановивши невиконання боржником - в даному випадку директором департаменту освіти і науки ОДА Лончаком О.А. ухвали суду в частині стягнення штрафу на користь позивача - ОСОБА_2, остання мала в порядку ст.383 КАС України звернутися із заявою про визнання протиправною бездіяльності директора департаменту щодо невиконання зазначеного судового рішення в рамках справи № 815/7790/13а, а не з новим позовом.

Судова колегія враховує, що в даному випадку суд не надає правову оцінку діям або бездіяльності відповідача, а лише зазначає про неналежність способу захисту позивачем свого права на отримання коштів через невідповідність процедури оскарження дій відповідача».

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17 сформовано наступну правову позицію:

«Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».

З огляду на вказане, суд вважає, що при вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанції повинні застосовувати останню правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.02.2019 року по справі №806/2143/15 дійшов висновку про наступне:

«Колегія суддів, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшла висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 у справі №806/1784/14).

36. Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - визнати протиправною відмову у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 450 га на території Хомутецької сільської ради Брусилівського району ОСОБА_5 надану листом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 26.12.2014 за № 19-6-0.21-8620/2-14, - є одним із способів виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2014. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

37. Суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими ст. 267 КАС України (у чинній редакції - ст. 383 КАС) пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 267 КАС України (у чинній редакції - ст. 383 КАС) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

38. Колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не дослідили характер правовідносин, що виникли між сторонами та не звернули увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення, як наслідок допустили порушення норм процесуального права, яке полягає у незастосуванні спеціальних правових норм, які передбачені у ст. 267 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

39. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

40. Спір у справі, що розглядається, є тотожним спору у справі №806/1784/14, що розглянув Житомирський окружний адміністративний суд (постанова від 23.06.2014), оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Відтак є підстави для закриття провадження у справі.

41. З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі».

Така правова позиція є сталою і послідовно застосовується Верховним Судом, що підтверджується і постановою ВС КАС від 24.04.2020 року по справі №815/713/18:

«Верховний Суд уважає правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що вважаючи протиправними дії чи бездіяльність відповідача - директора Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації Лончака О.А. щодо невиконання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року в справі №815/7790/13-а у частині стягнення на користь ОСОБА_1 штрафу, остання мала звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними дії чи бездіяльність директора департаменту щодо невиконання зазначеного судового рішення в рамках справи №815/7790/13-а, а не з новим позовом.

За таких обставин, відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на обрання позивачем неналежного способу захисту свого права на отримання коштів через невідповідність процедури оскарження дій чи бездіяльності відповідача».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_1 Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання надати дозвіл - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ,, телефон: НОМЕР_3 , , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, код ЄДРПОУ 39765871, адреса: вул. Канатна, буд. 83, 13 - поверх, м. Одеса, 65107, телефон: (0482) 37-84-53, електронна пошта: odesa_info@land.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.