Рішення № 89246991, 14.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 травня 2020 р. Справа № 120/1587/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905030129184 від 16.01.2020 року їй відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника з урахуванням приписів статті 37 Закону України "Про державну службу".

Ухвалою від 14.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

04.05.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про державну службу №889-VIII від 10.12.2015 року визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, а це державні службовці, які набули 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Тобто, зазначені пункти стосуються лише самих державних службовців, а не членів їх сімей.

Щодо пункту 13 розділу 11 Закону №889-VIII, то в статті 31 Закону №3723-XII йшлося про відставку державних службовців, які займають посаду першої або другої категорії, а померлий годувальник перебував у відставці як суддя.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_2 пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII ніколи не отримував, за її призначенням не звертався, ніколи не займав посади, віднесені до категорії посад державної служби, а обов`язковою умовою для виникнення у особи права на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до частини 10 статті 37 Закону №3723-XII є саме перебування годувальника на момент смерті на державній службі, а тому в Головного управління у Вінницькій області немає жодних правових підстав для переведення позивача на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №120/2038/19-а від 10.12.2019 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 травня 2019 року про переведення її на пенсію за віком по втраті годувальника з урахуванням приписів статті 37 Закону України "Про державну службу" та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 905030129184 від 16.01.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника з урахуванням приписів статті 37 Закону України "Про державну службу".

Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом 22 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV).

Частиною 1 статті 36 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 36 Закону України №1058-IV, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Положеннями частини 1 статті 37 вказаного Закону визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 25.07.2000 року звільнений з посади судді у відставку.

Частиною 1 статті 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції Закону України від 08.07.2011 р. № 3668-VI) передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до частини другої статті 138 вищевказаного закону суддя який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання чи за його вибором призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону №3723-XII.

Так, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII визначені умови призначення пенсій або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Призначення та перерахунок пенсій у зв`язку з втратою годувальника вищезазначеним законом не передбачено.

Разом з тим, пунктом 10 статті 37 Закону №3723-XII передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім`ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України №1058.

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

У лютому 2015 року вступив в законну силу Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12 лютого 2015 року, розділ 10 якого визначав cтатус судді у відставці.

Згідно статей 141-142 цього Закону суддя у відставці мав право на призначення йому пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону №3723-XII, або за його вибором право на отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника та Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02 березня 2015 року, яким було змінено назву статті 37 Закону України "Про державну службу" на нову назву "Пенсійне забезпечення державних службовців".

Відповідно до змісту частини десятої статті 37 Закону №3723-XII право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, які отримували або мали право на пенсію за цим законом.

Закон №3723-XII втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон №889-VIII) за винятком статті 37 Закону України №3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону №889 -VIII.

Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону №889-VIII та Закону №2453-VI державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Суд зазначає, що пункт 13 розділу 11 Закону №889-VIII передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону №3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебував у відставці станом на 01.01.2016 року та мав право на право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 /а.с. 13/.

06.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до пенсійного фонду про переведення її на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/2038/19-а від 10.12.2019 року дійшов висновку, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій при зверненні позивача з заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника повинен був роз`яснити про можливість призначення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

Даною постановою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 травня 2019 року про переведення її на пенсію за віком по втраті годувальника з урахуванням приписів статті 37 Закону України "Про державну службу" та прийняти відповідне рішення.

Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 905030129184 від 16.01.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника з урахуванням приписів статті 37 Закону України "Про державну службу".

Позивач на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області була непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника ОСОБА_2 , який 25.07.2000 року звільнений з посади судді у відставку із стажем роботи 36 років 06 місяців 17 днів.

Оскільки ОСОБА_1 є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, який працював на посаді судді протягом 36 років 06 місяців 17 днів, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії по втраті годувальника згідно зі статтею статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по втраті годувальника, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XIII.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Враховуючи вищевикладені обставини та висновки викладені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду №120/2038/19-а від 10 грудня 2019 року, позивач відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу" має право на переведення на пенсію по втраті годувальника, а тому оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.01.2020 року №905030129184 про відмову у переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника з урахуванням приписів статті 37 Закону України "Про державну службу" є протиправним та підлягає скасуванню.

На переконання суду, враховуючи протиправність оскаржуваного рішення, належним способом захисту порушених прав позивача має бути зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року, у розмірі 70% від суми заробітної плати померлого годувальника, з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №4-35/0297 від 05.04.2019 року та з урахуванням фактично виплаченої пенсії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 840,80 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 46 Конституції України, ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року, ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453 VI від 07.07.2010 року, ст. 141, 142 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року, ст. 9 26, 36, 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, суд –

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905030129184 від 16.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника з урахуванням приписів статті 37 Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року, у розмірі 70% від суми заробітної плати померлого годувальника, з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №4-35/0297 від 05.04.2019 року та з урахуванням фактично виплаченої пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Свентух Віталій Михайлович