Рішення № 89246848, 14.05.2020, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/856/20

Провадження № 2-1038/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 травня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.

за участю секретаря Ковшоби А.К.

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особи на стороні позивача: ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

02.03.2020 року позивач, як орган опіки і піклування, звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина, ОСОБА_2 . В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач ухилється від виконання своїх батьківських обов`язків, веде асоціальний спосіб життя, не забезпечує синові матеріальне утримання, фізичний та духовний розвиток, а батько дитини помер. Оскільки відповідач ігнорує виконання батьківських обов`язків відносно своєї дитини, органом опіки і піклування виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області зроблено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача щодо її неповнолітнього сина. З метою захисту прав дитини позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 12.03.2020 року відкрито провадження по справі за загальними правилами позовного провадження і призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.04.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги щодо позову підтримала, просила їх задовольнити та позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , посилаючись на обставини наведені в позовній заяві підтримала наданий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 також не з`явилась в судове засідання, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, з поясненнями чи запереченнями ( відзивом на позов ) щодо позовних вимог до суду не зверталась, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223, ст. 280 ЦПК України.

Третя особа, ОСОБА_5 , про розгляд справи повідомлялась належним чином, в судове засідання не з`явилась, надавши заяву з проханням розглядати справу без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.11.2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , батько неповнолітнього ОСОБА_2

З довідки, виданої Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області№ 3465 від 29.05.2017 року, вбачається, що ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_8 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає по АДРЕСА_2 , який як вбачається з матеріалів справи є не придатний для проживання людей, знаходиться в аварійному стані, викуплений забудовниками для знесення, там відсутнє електро- та газопостачання.

Також судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 веде асоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, немає постійного місця роботи та джерел доходів, з березня 2015 року перебуває на обліку у наркологічному кабінеті Обухівської центральної районної лікарні, від добровільного лікування відмовляється.

З ОСОБА_3 неодноразово проводились бесіди працівниками Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради та Обухівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, попереджалося про недопустимість подібної поведінки, але ситуація не змінилась.

23.01.2020 на засідання комісії з вирішення питання про доцільність позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітнього сина, ОСОБА_3 не з`явилась.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Обухівської міської ради № 412 від 21.02.2020 року, зазначений орган, як орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина, ОСОБА_2 .

Враховуючи, що неповнолітня дитина залишилася, без батьківського піклування 28.01.2020 року, ОСОБА_6 був влаштований Службою у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області до комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей «Оберіг» в місті Богуслав, де і перебуває на даний час. За період перебування дитини в закладі, мати його не відвідувала, здоров`ям сина, його умовами проживання і виховання не цікавилась.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , не піклується про його життя та здоров`я, не утримує сина, не створила належних умов для проживання та виховання, не забезпечила здобуття ним освіти, не цікавиться його навчанням та розвитком і фактично самоусунулася від свої батьківських обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною першою ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав, є вичерпним.

Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «Мамчур проти України» заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення у справі «Ньяоре проти Франції», заява № 39948/16, від 18 грудня 2008 року).

Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (рішення у справі «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії», заяви № 39221/98, 41963/98, від 13 липня 2000 року).

Враховуюче вищевикладене, суд знаходить доведеним факт ухилення відповідачки від піклування про фізичний і духовний розвиток своєї неповнолітньої дитини, її підготовки до самостійного життя, мати неповнолітнього ОСОБА_2 повністю усунулася та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не виявляє до нього будь-якої батьківської уваги та турботи, а тому за таких виняткових обставин та з метою захисту інтересів дитини, забезпечення її зростання в умовах турботи, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позову та необхідність його задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по відшкодуванню судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 212-214, 226, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особи на стороні позивача: ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її неповнолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідний актовий запис про народження у Книзі реєстрації народжень від 10.11.2005 року № 305, зроблений Відділом реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області, та внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини та відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 840,80 гривень на користь держави.

Позивач: Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області(юридична адреса: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 10, код ЄДРПОУ 04362680).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Третя особа: ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_3 ).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Повний текст рішення складений 15.05.2020 року.

Суддя Висоцька Г.В.