Рішення № 89242996, 12.05.2020, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1478/19

2/588/28/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2020 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Семенішина С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу суду, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулось до суду із указаним позовом, який мотивувало тим, що 28.09.2013 на підставі кредитного договору за №GP-5124585 ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 67127,83 грн.

19.07.2016 ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ», тобто ПАТ «ПУМБ» є правонаступником ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», до якого була передана заборгованість за кредитним договором.

Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором довготривалий строк, а тому станом на 23.07.2019 має заборгованість у сумі 128000,00 грн., із яких: заборгованість за кредитом – 30745,94 грн., заборгованість за процентами – 5812,88 грн., заборгованість за комісією - 27934,13 грн., штрафні санкції – 63507,05 грн.

За указаних обставин позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у сумі 128000,00 грн. та судові витрати у сумі 1921,00 грн.

У відповідності до ст.178 ЦПК України представником відповідача був поданий відзив на позов, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечення проти позову мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обгрунтованість заявлених вимог. У період з 08.11.2013 по 06.06.2014 відповідачем здійснювалося погашення кредитної заборгованості самостійно. У період з 03.08.2018 по 05.06.2019 погашення кредиту здійснювалося у порядку примусового стягнення з відповідача сум заборгованості на користь банку за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. за №1272 від 19.03.2018. Указаний виконавчий напис, заочним рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 30.07.2019 був визнанний таким, що не підлягає виконанню із тих підстав, що сума заборгованості за кредитним договором немає ознак безспірності.

У період з серпня 2014 по червень 2018 року включно погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем не здійснювалося, оскільки ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та під час мобілізації та до закінчення особливого періоду та вважав себе звільненим від нарахування штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язання перед банком, а також від нарахування процентів за користування кредитом. Вказаний факт не враховувався позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості.

Із наданої позивачем довідки про стан та історію заборгованості незрозуміло, із яких розрахунків виходить банк, заявляючи вимогу про стягнення із відповідача штрафних санкцій у сумі 63507,05 грн. У той же час підписана відповідачем пропозиція укласти договір (оферта) не містить підстав та порядку нарахування штрафних санкцій за невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Крім того, представник указав, що про дату виникнення заборгованості позивачу стало достовірно відомо із моменту припинення виконання відповідачем кредитних зобов`язань, тобто з серпня 2014 року. Відповідач користувався кредитними коштами, здійснював погашення кредитної заборгованості до липня 2014 року. Оскільки банк звернувся до суду із вимогою про захист свого цивільного права за межами строку позовної давності, відповідач заявляє про застосування загального і спеціального строків давності до основної вимоги та вимоги про стягнення штрафних санкцій, як однієї із підстав для відмови у задоволенні позову (а.с.46-48).

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити (а.с.55).

У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без сторони відповідача, заперечують проти позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із таких мотивів.

Матеріалами справи установлено, що 28.09.2013 ОСОБА_1 подав пропозицію укласти договір (оферту), згідно з якою запропонував АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та ПрАТ «УАСК «АСКА- ЖИТТЯ», від імені якого на підставі агентського договору діє банк, на умовах, зазначених в пропозиції, та у відповідності до чинних загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків банку, які разом з умовами є невід`ємною частиною пропозиції, Загальних умовах відкриття та обслуговування карткового рахунку та договору страхування та чинних Правил страхування життя страховика №003.2, зареєстрованих Держфінпослуг 20.02.2004 року за № 0104189, укласти договір страхування.

На підставі указаної пропозиції (оферти) між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» 28.09.2013 був укладений кредитний договір та договір страхування (оферти) за №GP-5124585, за умовами яких ОСОБА_1 був наданий кредит у сумі 42551,08 грн. у т.ч. на загальні споживчі цілі - 37195,00 грн., оплату договору страхування - 5356,08 грн., оплати разової комісії - 0,00 грн., зі сплатою комісії за обслуговування кредиту- 2,10%, процентної ставки 13% річних та із строком дії кредиту та договору страхування - 48 місяців (а.с.11).

До підписання цієї Оферти ОСОБА_1 був ознайомлений у письмовій формі із інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, про що мається вказівка у даній Пропозиції (оферті).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на запит від 03.12.2018 за №1004722274 станом на 03.12.2018 відповідно до наступних критеріїв пошуку Код ЄДРПОУ 14282829 надана виписка на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ПАТ «ПУМБ», в діяльності: Інші види грошового посередництва (а.с.19-27).

За витягом із Статуту АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів (Протокол №80 від 27.11.2018 року) АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» (повне найменування) і АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» (скорочене найменування) в результаті реорганізації АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» шляхом приєднання до банку, згідно рішення загальних зборів акціонерів банку (протокол № 68 від 14.03.2015 року) та згідно рішення єдиного акціонера АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» (рішення № 2 від 14.03.2015 року) (а.с.28-30).

Згідно довідки про стан та історію заборгованості, випискуи з рахунку за кредитним договором №GP-5124585 станом на 23.07.2019 ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» має заборгованість у сумі 128000,00 грн., із яких: заборгованість за кредитом – 30745,94 грн., заборгованість за процентами – 5812,88 грн., заборгованість за комісією - 27934,13 грн., штрафні санкції – 63507,05 грн. (а.с.14-18).

Письмова вимога (повідомлення) про необхідність сплати заборгованості ПАТ «ПУМБ» у сумі 81222,07 грн. відповідачу направлялася за вих. №455 від 01.02.2018 ( а.с.12).

У відзиві на позов представник відповідача стверджував, що таку письмову вимогу ОСОБА_1 не отримував.

Дійсно, матеріалами справи не установлено, що така письмова вимоги отримувалася відповідачем, оскільки позивачем не надано доказів у т.ч. рекомендоване поштове повідомлення, які б підтверджували, що відповідачем отримувалася для відома така письмова вимога.

Разом із тим, установлено, що між сторонами склалися правовідносини щодо виконання зобов`язання за кредитним договором, які врегульовані нормами Глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одним із видів договорів, є договір приєднання, яким відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як передбачено ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно норм, викладених в ст.644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ст.526 К України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За вимогами ст.626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з нормами ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.5 ст.81 та ч.2 ст.83 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Але, доказів у розрізі положень ст. ст.76-81 ЦПК України стосовно того, яка заборгованість існувала перед ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» у відповідача на час припинення його діяльності шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ» позивачем не надано.

Разом із тим, суд ураховує визнання відповідачем того факту, що останній користувався кредитними коштами, здійснював погашення кредитної заборгованості до липня 2015 року, про що указано у відзиві на позов.

За графіком платежів, який є частиною Пропозиції (оферти) ОСОБА_1 повинен був погашати кредит щомісячними платежами у сумі 2035,13 грн., у яку входило погашення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом та комісія, у період з 01.11.2013 по 01.10.2017 (а.с.11 на звороті аркушу), тобто по день закінчення строку дії кредитного договору.

Також судом установлено, що у період з 23.04.2015 ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією та звільнений із військової служби 21.11.2016. У період з 30.09.2016 по 23.11.2016 ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині В0105 м.Запоріжжя, а у період з 10.10.2016 по 23.11.2016 брав безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.49,73-76).

За розрахунком позивача, складеним із урахуванням проходження відповідачем військової служби у особливий період, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "ПУМБ" станом на 09.01.2020 складає 59337,73 грн. у т.ч. прострочена заборгованість за сумою кредиту - 25011,25 грн., прострочена заборгованість за комісією - 27809,57 грн., прострочена заборгованість за процентами - 6516,90 грн. Також із цього ж розрахунку вбачається, що остання дата погашення заборгованості по: кредиту - 09.01.2020 у сумі 371,37 грн., по комісії - 09.01.2020 у сумі 893,57 грн., по відсотками - 07.02.2019 у сумі 353,84 грн. (а.с.87-90).

Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 із 09.01.2020 по 11.01.2010 зазначені погашення заборгованості відбулися шляхом автоматичного погашення та реклассифікації (а.с.91-92).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дотепер, як випливає із позову та розрахунку заборгованості, складеного станом на 09.01.2020, заборгованість за кредитом відповідачем не погашена.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином факт порушення відповідачем, взятих на себе зобов`язань, щодо своєчасної сплати кредиту позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

У зв`язку із цим, суд, із урахуванням розрахунку, наданого позивачем із урахуванням проходження відповідачем військової служби у особливий період станом на 09.01.2020, вважає за необхідне стягнути із відповідача прострочену заборгованість за сумою кредиту у розмірі 25011,26 грн., а не у розмірі, заявленому позивачем у позові - 30745,94 грн.

Отже, заявлений позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи заявлену позивачем вимогу про стягнення заборгованості по процентам суд ураховує наступне.

За п.2.5 кредитного договору розмір процентної ставки складає 13% річних.

При подачі позову до суду позивачем заявлено до стягнення 5812,88 грн. процентів за кредитом. За розрахунком, складеним позивачем станом на 09.01.2020, прострочена заборгованість за процентами нарахована за період з листопада 2013 по жовтень 2017 року та збільшилася до суми 6516,90 грн.

Суд критично відноситься до нарахованої позивачем простроченої заборгованості за процентами та не погоджується із сумою нарахованої заборгованості по процентам та періодом її нарахування.

На час особливого періоду українським військовослужбовцям, який є також і відповідач, штрафні санкції за невиконання кредитних зобов`язань, а також відсотки за користування кредитом не нараховуються.

Таку позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 30.05.2018 у справі № 521/12726/16-ц (касаційне провадження № 61-16144св18) .

На підставі положень ст.5,6 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч.15 ст.14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» Верховний Суд постановив, що під час особливого періоду військовослужбовцям не нараховуються штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також відсотки за користування кредитом.

Особливим періодом, згідно з Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є функціонування економіки, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, Збройних сил, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України. Особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався із 18.03.2014 та триває до сьогодні.

У зв`язку із викладеним, суд вважає, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягала би заборгованість по процентам за період із листопада 2013 року по 22.04.2015 у сумі 1253,82 грн. (1011,60 грн.- заборгованість по відсоткам за період з листопада 2013 року по березень 2015 року + 242,22 грн. - заборгованість по відсоткам з 01.04.2015 по 22.04.2015 включно).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давністю встановлюється тривалістю три роки, що передбачено ст.257 ЦК України.

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України, частиною четвертою якої визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на те, що на дату подання позову до суду (02.08.2019 за поштовим штемпелем на конверті) строк позовної давності щодо стягнення 1253,82 грн. процентів сплинув, а також ураховуючи заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає, що у стягнення указаної суми необхідно відмовити.

Разом із тим, суд ураховує право позивача на стягнення процентів із відповідача за період після звільнення останнього із військової служби 23.11.2016 та вважає, що стягненню підлягають проценти за період із 24.11.2016 по день закінчення строку дії кредитного договору у сумі 834,10 грн. (32,83 грн. за 4 дні листопада 2016 року + 131,47 грн. за грудень 2016 року + 119,21 грн. за січень 2017 року + 108,96 грн. за лютий 2017 року + 91,65 грн. за березень 2017 року + 85,18 грн. за квітень 2017 року + 71,54 грн. за травень 2017 року + 62,06 грн. за червень 2017 року + 48,18 грн. за липень 2017 року + 38,07 грн. за серпень 2017 року + 25,50 грн. за вересень 2017 року + 19,45 грн. за жовтень 2017 року).

Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості по відсотками підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи заявлену позивачем вимогу про стягнення заборгованості по комісії у сумі 27934,13 грн. суд ураховує умови кредитного договору, за якими позичальник сплачує комісію за обслуговування кредиту у розмірі 2,1% (п.2.4 кредитного договору).

Суд вважає, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягала би сума комісії станом на 09.01.2020 у розмірі 27809,57 грн., але у зв`язку із тим, що позивачем дану вимогу заявлено із пропуском строку позовної давності (позов поданий 02.08.2016 за поштовим штемпелем на конверті), тому, ураховуючи заяву представника відповідача, суд застосовує строк позовної давності.

Таким чином до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по комісії за період із серпня 2016 року по жовтень 2017 року (строк закінчення дії кредитного договору) у розмірі 13402,24 грн. (щомісячні платежі із серпня 2016 року по вересень 2017 року у сумі по 893,57 грн. + 892,26 грн. за жовтень 2017 року).

Щодо стягнення із відповідача штрафних санкцій суд вважає цю вимогу необгрунтованою, виходячи із наступного.

Заявляючи вимогу про стягнення штрафних санкцій у сумі 63507,05 грн. позивач посилався на п.6.2 Загальних умов кредитування, але такі Умови не були додані позивачем обгрунтування заявленої вимоги.

Крім того, умовами кредитного договору за №GP-5124585 від 28.09.2013 відповідальність позичальника у виді штрафних санкцій не передбачена та сторонами не узгоджувалася у письмовому вигляді.

Тому суд відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 63507,05 грн.

Таким чином, ураховуючи вищенаведене, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням із відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 25011,26 грн., заборгованості по процентам у сумі 834,10 грн., заборгованості за комісією у сумі 13402,24 грн. та з відмовою у іншій частині заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями ст.141 ЦПК України.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у сумі 39247,60 грн., тобто на 30,6%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 587,83 грн. (1921,00 грн. х 30,6%) судового збору.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей ст.ст.12,13,259,264,265,279,

354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (юридична адреса: вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070, банківські реквізити: ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором №GP-5124585 від 28.09.2013, яка складається із:заборгованості за тілом кредиту - 25011,26 грн., заборгованості за процентами - 834,10 грн., заборгованості за комісією - 13402,24 грн., а всього 39247 (тридцять дев`ять тисяч двісті сорок сім) грн. 60 коп., а також компенсацію судового збору за подання позовної заяви у сумі 587 (п`ятсот вісімдесят сім) грн.83 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Линник