Рішення № 89242532, 15.05.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/7393/18 провадження №2/489/1402/20

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (далі - МКП «Миколаївводоканал») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 49132,97 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачі є споживачами послуг з водопостачання та водовідведення, які надаються за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідачі оплату за споживання послуг своєчасно та в повному обсязі не здійснювали, внаслідок чого станом на 26.11.2018 утворилась заборгованість у розмірі 49132,97 грн. Оскільки останні в добровільному порядку заборгованість не погашають, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.06.2019 позовні вимоги було задоволено та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення у зазначеному вище розмірі.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.01.2020 вищевказане заочне рішення суду було скасовано та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідачі відзивів на позов не надали, про розгляд справи по суті повідомлялись шляхом направлення ухвали про перегляд заочного рішення за адресою реєстрації.

Відповідач ОСОБА_2 в своїй заяві про перегляд заочного рішення вказував, що таке рішення суду є необґрунтованим та незаконним з наступних підстав. Позивач стверджує, що відповідач є споживачем послуг водовідведення, що дає йому підстави стягнути борг за їх надання, проте він не укладав з позивачем жодного договору про надання таких послуг, і тим паче їх не підписував. В свою чергу, посилання позивача на статті 64, 68 ЖК України, які стосуються наймачів житла, не відносяться до вказаних в позові правовідносин, оскільки відповідачі не є наймачами, відповідно застосування до боржників стягнення боргу у солідарному порядку є неможливим та незаконним. Крім того, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають за вказаною адресою, а користуються послугами водопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 з 2003 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Також, відповідач зазначив, що заборгованість утворилась більше ніж за три роки, тобто у позивача сплив строк позовної давності.

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.11.1999 квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам її сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Із матеріалів справи вбачається, що між МКП «Миколаївводоканал» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення шляхом оформлення особового рахунку за № НОМЕР_1 відповідно до підпункту «б» пункту 12.1 «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65.

Нарахування за надані послуги виконувались відповідно до норм, затверджених рішенням Миколаївської міської ради № 385 від 26.06.1998, а саме водопостачання з розрахунку 9,00 куб.м. на одну людину на місяць, водовідведення з розрахунку 8,85 куб.м. на одну людину на місяць. Кількість зареєстрованих осіб - шість осіб. Прилади обліку води в квартирі відповідачів не встановлені.

Згідно довідки ЖЕК № 10 «Південь» № 1539 від 28.05.2014 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг, які надаються МКП «Миколаївводоканал».

Згідно відомостей, наданих на запит суду Відділом обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Миколаївській області та Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради відповідачі дійсно зареєстровані за вищевказаною адресою.

Зобов`язання щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення позивачем були виконані належним чином.

Однак, відповідачами оплата послуг своєчасно та в повному обсязі не здійснювалась, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Розрахунком позивача підтверджено, що станом на 26.11.2018 заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення складає 49132,97 грн.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статей 68, 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги. Наймач/власник зобов`язаний своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги. Зазначені платежі вносяться в місячний термін.

Згідно статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», статті 68 ЖК України, пунктів 20, 21 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 на споживачів послуг з водопостачання покладено обов`язок своєчасної щомісячної сплати зазначених послуг.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги до форми договору не встановлені законом. Укладення договору шляхом оформлення особового рахунку та видачі розрахункової книжки не суперечить діючому законодавству.

Згідно із статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, якими є не тільки законні, а й підзаконні нормативно-правові акти. За відсутності таких умов та вимог зобов`язання виконується відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, відповідачі є власниками вищевказаної квартири, в свою чергу, відповідач ОСОБА_2 не спростовував факт отримання послуги з водопостачання та водовідведення.

Таким чином, відповідачі є споживачами комунальної послуги, що надає позивач, оскільки між позивачем і відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання комунальних послуг постачання холодної води і водовідведення, однак відповідачі по справі не сплачують вартість послуг, що порушує право позивача на отримання коштів за надані послуги у встановлений законодавством строк, та в повному обсязі. За такого, у відповідачів виникло зобов`язання сплатити заборгованість за спожиті послуги, а у позивача право вимагати від них виконання свого обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Будь-яких доказів з приводу того, що відповідачі відмовлялись від надання вищевказаних послуг, або ці послуги не надавалися або надавалися не в повному обсязі, чи зверталися до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг або з претензіями щодо невиконання ним зобов`язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг суду надано не було.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов`язку проводити оплату житлово-комунальної послуги з тієї підстави, що між ним та позивачем не укладений договір, бо відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 30.10.2013 по справі №6-59цс13 та від 25.11.2014 по справі №3-184гс14.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 фактично не проживають за вказаною адресою, у зв`язку з чим стягнення заборгованості з відповідачів в солідарному порядку є неможливим, виходячи з наступного. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 дійсно проживає за іншою адресою, та судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і на сьогоднішній день зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено судом, відповідачі є власниками квартири, фактично отримували комунальні послуги, тому несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями.

Що стосується вимоги відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, а в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За висновками Верховного Суду України від 21.01.2015 по справі №6-214цс14 зазначено, що судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України (на даний час - статті 160, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України) є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Як встановлено судом, 27.07.2015 за заявою позивача по справі №489/4629/15 Ленінським районним судом міста Миколаєва було видано судовий наказ, за яким стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача борг за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 22252,31 грн. та судовий збір в рівних частинах по 30,45 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12.01.2018, за заявою ОСОБА_2 вищевказаний судовий наказ було скасовано.

Тобто, у зв`язку із поданням заяви про видачу судового наказу у липні 2017 року строк позовної давності перервався, з позовом про стягнення цієї заборгованості позивач звернувся у листопаді 2018 року.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що вимоги позову про стягнення заборгованості за період з січня 2004 року по червень 2012 року включно задоволенню не підлягають, оскільки щодо них позивачем пропущено строк позовної давності.

Таким чином, аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги повинні бути задоволені частково, а саме, стягненню з відповідачів як співвласників квартири, які несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з утримання житла, підлягає заборгованість, яка утворилась за період з липня 2012 року по 26.11.2018 включно. Виходячи з розрахунку заборгованості, з відповідачів підлягає стягненню загальна заборгованості у розмірі 38848,02 грн.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1393,16 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України,

вирішив:

Позовні вимоги Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з липня 2012 року по 26.11.2018 включно у розмірі 38848,02 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот сорок вісім гривень 02 коп.).

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» судовий збір у розмірі 1393,16 грн. (одна тисяча триста дев`яносто три гривні 16 коп.).

В інші частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

позивач: Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», ЄДРПОУ 31448144, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 161;

відповідачі: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 15.05.2020.

Суддя І.В.Коваленко