Рішення № 89241308, 13.04.2020, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа №752/2367/19

Провадження №2/515/94/20

Татарбунарський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 р. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О.Е.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області в по- рядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 кошти за порушення грошового зобов`язання, посилаючись на наступні обставини.

15 червня 2010 року відповідач вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.286 К К України, що призвело до завдання йому тяжких тілесних ушкоджень. 23 вересня 2011 року пос- тановою Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 1-85/11 було задоволено клопотання про застосування акту амністії та звільнено відповідача від кримінальної відповідальності, а спра- ву закрито. 25 червня 2013 року зазначеним судом у справі № 752/6395/13-ц вирішено стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 67450 грн., а 31.07.2013 р. був виданий виконавчий лист про стягнення моральної шкоди з відповідача. Державним виконавцем 05.08. 2013 р. було відкрито виконавче провадження на виконання зазначеного виконавчого листа. За час виконавчого провадження з відповідача не було стягнуто жодної копійки, неодноразово держав- ним виконавцем виносилась постанова про повернення виконавчого документа без виконання, ос- кільки у відповідача відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. На його думку, відпові-

дач здійснює умисні дії для приховання майна з метою уникнення виконання рішення суду. Як йому стало відомо, відповідач є директором та одним з засновників ТОВ «СОБА» (код ЄДРПОУ: 35415950) з статутним капіталом 44000 грн. Більш того, останнім було здійснено дії для прихо- вання транспортних засобів, які йому належали. Голосіївським районним судом м.Києва у справі № 1-85/11 було вирішено залишити за належністю відповідачу речовий доказ - автомобіль марки «Деу Ланос», яким було спричинено ДТП. Проте, під час виконавчого провадження цього автомо- біля у відповідача вже не було. Таким чином, станом на 19.02.2020 р. борг відповідача становить 214208,29 грн., з яких: заборгованість за зобов`язанням 67450,00 грн.; інфляційні збільшення - 127161,59 грн. та 3% річних від простроченої суми - 11331,60 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив справу роз- глянути без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рі- шення не заперечував.

Відповідач до суду за викликом не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи спові- щався належним чином (а.с.41,44), відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюєть- ся судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомо- гою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

31.07.2013 р. Голосіївським районним судом м.Києва був виданий виконавчий лист про стягне- ння з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 67450,00 грн. моральної шкоди, що видно з копії виконавчого листа (а.с.5).

05.12.2018 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого докуме- нту стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку з відсутню майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатністю дій щодо розшуку такого майна, що слідує з копії постанови (а.с.6)..

В силу ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`яз- ковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили обов`язкові для всіх орга- нів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, поса- дових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невико- нання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За змістом ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за ана- логією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обо- в`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матері- альної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. У випадках, встановлених акта- ми цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Ко- дексу.

Як передбачено п.3 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди ін- шій особі.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зо- бов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не перед- бачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`я- зань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користу- вання утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у пос- танові від 01.10.2014 р. у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

З огляду на матеріали справи, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди.

Як встановлено судом, відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, суд приходить до вис- новку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача ін- фляційної складової та 3% річних.

Позивач в позовній заяві надав розрахунки 3% річних від суми, на яку повинні вчинятися на- рахування за період від 15.06.2010 р. по 19.02.2020 р. та суму індексу інфляції за період з 15.06. 2010 р. по 19.02.2020 р., відповідно до якого, на зобов`язання відповідача перед позивачем роз- раховано 3% у розмірі 19596,70 грн., сума індексу інфляції 127161,59 грн. (а.с.30-34).

Даний розрахунок перевірений судом, відповідачем не спростований, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача правомірні, регулюються нормами чинного законодавства України і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно роз- міру задоволених судових вимог.

Згідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час ро- згляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з вказаним позовом був звільнений від сплати судового збору, та приймаючи до уваги, що його позовні вимоги підлягають задоволенню у пов- ному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 509, 625 ЦК України, ст.ст.76-81,141, 258-268, 280 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнен- ня коштів за порушення грошового зобов`язання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 127161 (сто двадцять сім тисяч сто шістдесят одна) грн. 59 коп. та 3% річних від простроченої су- ми у розмірі 19596 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави су- дові витрати в розмірі 840 грн. 80 коп..

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відпові- дача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеля- ційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Тимошенко