Ухвала суду № 89241056, 14.05.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/16869/19

Провадження №1-кп/522/575/20

У Х В А Л А

в порядку ст. 331 КПК України

14 травня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Попревич В.М.,

секретар судового засідання - Шараєва О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у Березовському районі Одеської області, громадянин України, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,

- у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Учасники процесу:

прокурор - Стойкова М.В.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник - Мастюк К.П.

в с т а н о в и в:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Під час судового засідання, суд ставить на розгляд сторін питання про повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки судове провадження не було завершене до його спливу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Прокурор вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки існують підстави вважати, що обвинувачений може порушити покладені на нього процесуальні обов`язки .

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечили проти продовження строку тримання під вартою.

Суд, розглянувши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Як встановлено під час судового засідання, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185 КПК України, відповідальність за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, та у вчиненні злочину середньої тяжкості передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

На даний час, ризики що ОСОБА_1 , може вчинити дії вказані в п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, оскільки останній, раніше судимий за злочин проти власності, місця роботи тобто офіційних джерел доходів та стійких соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, з метою наживи, що свідчить про можливість вчинення іншого аналогічного кримінального правопорушення.

В той же час, відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, та зазначено в рішенні по справі "Хайредінов проти України" (Заява N 38717/04), "Суд підкреслює, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється in abstracto. Іншими словами, пункт 3 статті 5 Конвенції ( 995_004 ) не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами державної влади (див. рішення у справі "Шишков проти Болгарії" (Shishkov v. Bulgaria), N 38822/97, пункт 66, ECHR 2003-I (витяги))."

Крім того, у вказаному рішенні, зазначено, що існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції ( 995_004 ) не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (див. рішення у справі "Власов проти Росії" (Vlasov v. Russia), N 78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року, з подальшими посиланнями).

Судом взято до уваги, обставини зазначені в статті 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій особі у разі визнання її винуватою у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких вона обвинувачується, наявність місця проживання.

Крім цього, на даний час існує практика розвантаження пенітенціарних установ у зв`язку із поширенням вище вказаного захворювання.

Так, відповідно до опублікованого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню Переліку принципів, що стосуються поводження з особами, позбавленими свободи, у контексті пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) від 20.03.2020 року, існує презумпція на користь застосувань альтернативних позбавленню свободи запобіжних заходів.

З урахуванням вище викладеного, суспільної необхідності та загальних засад кримінального провадження, суд приходить до переконання, що знаходження під вартою обвинуваченої не є доцільним, на теперішній час, і наявні ризики не можуть виправдовувати подальше застосування виняткового запобіжного заходу, в умовах пандемії. З урахуванням того факту, що нові ризики не з`явилися, суд приходить до висновку, що достатнім запобіжним заходом буде домашній арешт.

Згідно з ч. 1, 3-6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Керуючись ст.ст. 331, 372, 132, 176-178, 182-183, 193-194, 196-197 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , - скасувати, звільнивши з-під варти негайно.

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною покидати житло у період часу з 21.00 до 07.00 год.

Покласти на ОСОБА_1 , виконувати передбачені ст. 194 КПК України обов`язки прибувати по першому виклику до суду на визначений ним час; не залишати населений пункт, в якому проживає без дозволу суду; здати на зберігання до ГУ Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт для виїзду закордон.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вказаних обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідному відділенню Національної поліції негайно поставити на облік ОСОБА_1 .

Строк дії ухвали суду становить два місяці, тобто до 14.07.2020 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

14.05.2020