Рішення № 89240564, 14.05.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

14 травня 2020 року Справа № 926/662/20

Суддя Ковальчук Т. І., розглянувши у відкритому засіданні справу № 926/662/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Сиротіна Сергія Сергійовича, АДРЕСА_1,

до Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації, м. Заставна Чернівецької області,

про стягнення боргу в сумі 108276,81 грн.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець Сиротін Сергій Сергійович звернувся з позовною заявою до Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації про стягнення боргу в сумі 108276,81 грн.

Ухвалою від 27.03.2020 позовну заяву ФОП Сиротіна С.С. залишено без руху, заявнику встановлено 10-тиденний строк з дня отримання ухвали для виправлення недоліків позовної заяви.

09.04.2020 від ФОП Сиротіна С.С. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та уточнююча позовна заява про стягнення боргу, з урахуванням чого ухвалою від 10.04.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження за участю представників сторін, призначено підготовче засідання на 30 квітня 2020 року, сторонам встановлено строк для подання відзиву на позов та відповіді на відзив.

З урахування уточнюючої заяви позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив передані йому позивачем продукти харчування на суму 108276,81 грн., тому, враховуючи відсутність між сторонами укладеного договору купівлі-продажу, відповідач отримав вказані продукти харчування без достатньої правової підстави і повинен повернути їх позивачеві. Враховуючи неможливість повернення продуктів в натурі, позивач просить стягнути їх вартість з відповідача.

Ухвалою від 30.04.2020 підготовче засідання відкладено на 14.05.2020 у зв`язку з неявкою представників сторін та з урахуванням клопотання відповідача від 27.04.2020 про продовження строку для подання відзиву та відкладення розгляду справи.

13.05.2020 до суду надійшли:

- клопотання позивача від 13.05.2020 про розгляд справи в судовому засіданні 14.05.2020 без участі його представника. В цій заяві позивач також вказав, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі і просить провести розгляд по суті вимог;

- заява відповідача від 29.04.2020 № 292, в якій Відділ освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації повідомив, що визнає позовні вимоги Сиротіна С.С. у повному обсязі і просить розглянути справу без участі його представника.

У підготовче засідання 14.05.2020 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до частин 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження, за правилами якого здійснюється розгляд справи № 926/662/20, є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Порядок проведення підготовчого засідання визначено статтею 183 ГПК України, частиною 6 якої передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про місце, час і дату підготовчого засідання 14.05.2020, позивач надіслав до суду клопотання, а відповідач заяву про розгляд справи по суті без участі представників сторін, крім того, відповідач ще й визнав позовні вимоги у повному обсязі, суд доходить висновку про наявність передбачених Господарським процесуальним кодексом України підстав для ухвалення в підготовчому засіданні 14.05.2020 судового рішення у справі в порядку, передбаченому частиною 3 статті 185 ГПК України.

З огляду на викладене неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, відтак, суд вирішує справу по суті в підготовчому засіданні 14.05.2020.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

26 вересня 2019 року між Відділом освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Сиротіним Сергієм Сергійовичем (Продавець) було укладено договір № 384 купівлі-продажу товарів (а.с. 8-9).

На умовах цього договору ФОП Сиротін С.С. зобов`язався передати Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської РДА товар згідно видаткових накладних на загальну суму 16146,00 грн.

Строк дії указаного договору визначено з моменту підписання до 31 грудня 2019 року.

З матеріалів справи видно, що договір № 384 купівлі-продажу від 26.09.2019 сторонами виконано: позивач поставив, а відповідач оплатив продукти харчування - рибу Хек срібний, на суму 16146,00 грн. (а.с. 9 на звороті).

У подальшому позивач продовжував продавати відповідачеві товар - продукти харчування, на підставі видаткових накладних без укладення окремого письмового договору.

Так, у матеріалах справи наявні видаткові накладні, з яких вбачається, що в період з 17 вересня 2019 року по 10 грудня 2019 року ФОП Сиротін С.С. передавав покупцю Відділу освіти, молоді та спорту продукти харчування для забезпечення навчальних закладів Заставнівського району Чернівецької області:

1) у вересні 2019 року - на суму 8894,40 грн. (видаткові накладні від 17.09.2020 №№ 16, 17 (дві), 20, зведена накладна від 17.09.2019, видаткові накладні від 24.09.2019 №№ 21, 22, 23, 26, 27, зведена накладна від 24.09.2019, а.с. 12-13, 14-15);

2) у жовтні 2019 року - на суму 24671,40 грн. (видаткові накладні від 01.10.2019 №№ 29, 30, 32 (дві), 33, 34 (дві), зведені накладні від 01.10.2019 (дві), видаткові накладні від 08.10.2019 №№ 36, 37 (дві), 38 (дві), 39 (дві), 40, 41 (дві), 42 (дві), зведені накладні від 08.10.2019 (три), видаткові накладні від 15.10.2019 №№ 43, 44, 45 (три), 46, 47 (три), 48 (дві), 49 (три), зведені накладні від 15.10.2019 (три), видаткові накладні від 22 жовтня 2019 №№ 50 (три), 51 (три), 52 (дві), 53 (три), 54 (дві), 55 (три), 56 (чотири), зведені накладні від 22.10.2019 (чотири), а.с. 16-18, 19-23, 24-28 29-35);

3) у листопаді 2019 - на суму 45690,29 грн. (видаткові накладні від 05.11.2019 №№ 57 (чотири), 58 (три), 59 (три), 60 (чотири), 61 (три), 62 (три), 63 (чотири), зведені накладні від 05.11.2019 (чотири), видаткові накладні від 12.11.2017 №№ 64 (дві), 65 (чотири), 66 (чотири), 67 (три), 68 (чотири), 69, 70 (чотири), зведені видаткові накладні від 12.11.2019 (чотири), видаткові накладні від 18.11.2017 №№ 71 (чотири), 72 (три), 73 (три), 74 (чотири), 75 (чотири), 76, 77 (чотири) зведені накладні від 18.11.2019 (чотири), видаткові накладні від 26.11.2019 №№ 78 (три), 79 (три), 80, 81 (три), 82 (три), 83, 84 (чотири), зведені видаткові накладні від 26.11.2019 (чотири), а.с 36-42, 43-50, 51-58, 59-65);

4) у грудні 2019 року - на суму 29020,72 грн. (видаткові накладні від 03.12.2019 №№ 85 (три), 86 (дві), 87 (три), 88 (п`ять), 89 (дві), 90 (дві), 91 (п`ять), зведені видаткові накладні від 03.12.2019 (п`ять), видаткові накладні від 10.12.2019 №№ 92 (чотири), 93 (дві), 94 (п`ять), 95 (чотири), 96 (чотири), 97 (чотири), 98 (п`ять), зведені накладні від 10.12.2019 (п`ять), а.с. 66-73, 74-83, 104).

Всього на підставі зазначених видаткових накладних позивач передав відповідачеві продуктів харчування на суму 108276,81 грн.

Дослідивши зміст вказаних видаткових і зведених накладних, суд встановив, що покупцем продукції виступав відповідач, а фактичними отримувачами продуктів харчування були навчальні заклади Заставнівського району Чернівецької області - загальносвітні школи І-ІІІ ступенів Товтрівська, Горішньошеровецька та Шубранецька, навчально-виховні комплекси Васловівський, Задубрівський, Дорошовецький і Малокучурівський.

В існуванні зазначених закладів суд переконався, ознайомившись з відкритою інформацією на порталі "Україна. ІСУО інформаційна система управління освітою" в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 128-131). При цьому, всі навчально-виховні комплекси і загальноосвітні школи, яким позивач доправляв продукти харчування, належать до комунальної форми власності.

Позивач у позові стверджує, і це визнає відповідач, що вартість продуктів у сумі 108276,81 грн. Відділом освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації не оплачено. Заперечень проти обов`язку сплатити вказану суму позивачеві відповідач не висунув.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначено статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1, 4 частини 2 статті 11 ЦК).

За визначенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено форми правочину та способи волевиявлення. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За приписами частини 1 статті 206 ЦК усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частини 2 статті 206 ЦК).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічну норму містить стаття 181 Господарського кодексу України, яка регламентує загальний порядок укладання господарських договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Згідно з нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Наявність складених і підписаних сторонами спору зведених накладних, за змістом яких Відділ освіти, молоді та спорту Заставнівської РДА є покупцем продуктів харчування, переданих позивачем безпосередньо поіменованим навчально-виховним закладам Заставнівського району Чернівецької області по перелічених вище видаткових накладних, засвідчує наявність між позивачем і відповідачем договірних відносин купівлі-продажу з оформленням їх у спрощеному вигляді шляхом складання накладних без укладення і підписання договору купівлі-продажу як окремого документа.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 625 ЦК).

За визначенням статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до норми частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу наведеної норми ЦК випливає, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків згідно статті 11 ЦК).

Отже, за наявності між сторонами спору зобов`язальних правовідносин посилання позивача на норму статті 1212 Цивільного кодексу України як на підставу для задоволення позовних вимог про стягнення боргу є помилковим.

У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Захист же прав позивача, який продав товар і не отримав за нього оплату, може бути захищено іншими зобов`язальними засобами, передбаченими чинним законодавством.

У пункті 1.13.1 Підрозділу 1.13 Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2017 р., вказано, що зі змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 про стягнення збитків, завданих територіальній громаді міста у зв`язку з використанням відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, висловлено наступну правову позицію стосовно ситуації, коли позивач в обгрунтування правових підстав позову посилається на норму законодавства, яка не підлягає застосуванню.

Зокрема, в указаній постанові зазначено, що: "відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19))".

При цьому, зазначає Велика Палата Верховного Суду, "суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18))."

Велика Палата Верховного Суду констатує, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відтак, враховуючи, що під час розгляду справи суд встановив наявність зазначених у позовній заяві фактів передачі позивачем відповідачеві продуктів харчування за плату, що свідчить про існування між ними правовідносин купівлі-продажу, а також невиконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманих продуктів харчування, для захисту прав позивача суд застосовує правові норми, які регулюють відповідальність покупця в договірних зобов`язаннях купівлі-продажу (ст.ст. 509, 625, 655, 691, 692 ЦК України), а не положення Глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" Цивільного кодексу України (статті 1212, 1213), на які помилково посилається позивач у позові.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про освіту" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади освіти, забезпечують безоплатним гарячим харчуванням, зокрема, дітей, які навчаються в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти.

За змістом статті 42 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" саме відповідач як орган державної влади - структурний підрозділ Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області з правом юридичної особи, здійснює керівництво такою галуззю управління, як освіта, і несе відповідальність за її розвиток, у тому числі щодо забезпечення харчуванням дітей, які навчаються в закладах дошкільної та загальної середньої освіти, що перебувають в їх підпорядкуванні.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У судовому засіданні знайшли підтвердження викладені в позовній заяві доводи позивача про продаж відповідачеві продуктів харчування на суму 108276,81 грн., яку останній не сплатив, при цьому, проти такого обов`язку відповідач не заперечує, тому суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 1 статті 130 ГПК України унормовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відтак, враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов у повному обсязі, у відповідності до частини 1 статті 130 ГПК України судовий збір у розмірі 50% від сплаченої позивачем суми (2102,00 грн. х 50% = 1051,00 грн.) підлягає поверненню йому з Державного бюджету, а решта 1051,00 грн. (50% ) - стягненню на його користь з відповідача.

Стосовно відшкодування витрат позивача в сумі 8000,00 грн. на правничу допомогу адвоката Данищука В.В. (договір № 20 від 06.03.2020 про надання правничої допомоги, а.с. 84-85) суд зазначає, що відсутні докази на підтвердження, що оплачені позивачем правничі послуги надані адвокатом саме у справі № 926/662/20.

Так, договір № 20 від 06.03.2020 про надання правничої допомоги має загальний характер і в ньому відсутні конкретні умови про надання клієнту (ФОП Сиротіну С.С.) юридичних послуг у справі за позовом про стягнення з Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської РДА вартості продуктів харчування в сумі 108276,81 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 13 березня 2020 на виконання договору про надання правничої допомоги № 20 від 06.03.2020 адвокат Данищук В.В. передав, а клієнт ФОП Сиротін С.С. прийняв послуги з консультування, вивчення матеріалів справи, виготовлення додатків до позовної заяви та складання позовної заяви на загальну суму 8000,00 грн. Однак і в цьому акті не зазначено, що вказані послуги надані адвокатом саме у спорі з відповідачем у даній справі.

У платіжній квитанції код НОМЕР_1 від 18.03.2020 про сплату Сиротіним С.С. отримувачу Данищуку В.В . 8000,00 грн. відсутня вказівка, що оплата здійснюється за надання правничої допомоги саме у справі за позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської РДА

В ордері адвоката Данищука В.В. серії СЕ № 1005718 від 18.03.2020 теж не зазначено справу, в якій адвокат надає правничу допомогу Сиротіну С.С. (а.с. 87).

За такого суд доходить висновку, що позивач не надав доказів, що кошти в сумі 8000,00 грн. ним сплачені за правничу допомогу адвоката Данищука В.В. саме в даній справі за позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської РДА про стягнення боргу в сумі 108276,81 грн., а тому не оцінює дану суму на відповідність іншим вимогам норм ГПК України, які регламентують відшкодування витрат на правничу допомогу, і відмовляє в їх стягненні з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 20, 123, 129, 130, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Фізичної особи-підприємця Сиротіна Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації (59400, Чернівецька обл., Заставнівський район, місто Заставна, вул. Незалежності, будинок 88, код ЄДРПОУ 36752460) про стягнення боргу в сумі 108276,81 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації (59400, Чернівецька обл., Заставнівський район, місто Заставна, вул. Незалежності, будинок 88, код ЄДРПОУ 36752460) на користь Фізичної особи-підприємця Сиротіна Сергія Сергійовича, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованість у сумі 108276,81 грн. та 1051,00 грн. судового збору.

3. Повернути Фізичній особі-підприємцю Сиротіну Сергію Сергійовичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України 50% судового збору в сумі 1051,00 грн., сплаченого по квитанції АТ КБ Приватбанк від 18.03.2020, код квитанції 1903-5713-6545-6322.

4. Витрати в сумі 8000,00 грн. на правничу допомогу залишити за позивачем Фізичною особою-підприємцем Сиротіним Сергієм Сергійовичем.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину (п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України).

Повний текст підписано 14 травня 2020 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя Т.І. Ковальчук