Рішення № 89234840, 06.05.2020, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/156/19

Номер провадження 2/404/2182/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Коноваленко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження, справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року АТ КБ"Приватбанк" звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 116 447,57 грн. за кредитним договором №б/н від 04.10.2010 року, а також судових витрат у розмірі 1 762,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 04.10.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору відповідач надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надав право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджено підписом у заяві. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, та продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ "Приватбанк". Станом на 29.11.2018 року утворилась заборгованість у розмірі - 148 274,22 грн., з них: заборгованість за кредитом- 103 267,70 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 45 006,52 грн. Зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь -яку частину суми заборгованості за кредитом.

Таким чином, заборгованість до стягнення становить 116 447,57 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 103 267,70 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом період з 04.10.2010 по 30.04.2018 року- 13 179,87 грн.

З посиланням на зазначене сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про стягнення боргу.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 червня 2019 року, позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 04.10.2010 року в розмірі- 116 447,57 грн., з них: заборгованість за кредитом - 103 267,70 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 13 179,87 грн., а також 1 762,00 грн. -сплаченого судового збору (а.с. 72-73) .

У жовтні 2019 року відповідач звернувся до суду із заявою про скасування заочного рішення від 03 червня 2019 року по справі №404/156/19 (номер провадження 2/404/13/19). Вказав, що в судове засідання не з`явився та не повідомив про причини своєї неявки, оскільки не був належним чином повідомлений. Жодного поштового повідомлення, судової повістки, а також копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження йому не надходило, не отримував за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 . Крім того, вважає, що АТ КБ "Приватбанк" не доведено факт отримання ним від банку кредитних коштів, їх кількість та умови кредитування. Позивачем суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення 04.10.2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 кредитних відносин, а тому підстави для задоволення позову були відсутні (а.с. 83-86).

15 листопада 2019 року судом скасовано заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 червня 2019 року, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с. 101-103).

Від представника позивача поштою 25 листопада 2019 року отримано відзив на заяву про перегляд заочного рішення, якою просила відмовити у перегляді заочного рішення. Крім того, зазначила, що заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 04.10.2010 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки та особистим підписом засвідчила (в), що " Я згодна (ен) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...". Також до матеріалів позовної заяви долучено "Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" з якого чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,1 % (_37,2 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті (а.с. 108-160).

27 грудня 2019 року державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Чернецькою О.А. направлено постанову від 19 листопада 2019 року, якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №404/156/19 виданого 26.07.2019 року Кіровським районним судом м. Кіровограда закінчено, та виконавчий лист, оскільки рішення, яке підлягало виконанню згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда №404/156/19 від 15 листопада 2019 року ,скасовано (а.с. 166-168).

В судове засідання, при розгляді справи після скасування заочного рішення, сторони не з`явилися, повідомлялися належно.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним у задоволенні вимог відмовити, з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що згідно доводів позовної заяви 04 жовтня 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 100 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження наведеного позивачем надано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Надано розрахунок, що станом на 29.11.2018 року перед банком ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі - 148 274,22 грн., з них: заборгованість за кредитом- 103 267,70 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 45 006,52 грн. Заборгованість до стягнення становить 116 447,57 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 103 267,70 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом період з 04.10.2010 по 30.04.2018 року- 13 179,87 грн., які підписані представником Приватбанку без зазначення будь-яких даних, що його ідентифікують (а.с.6-21).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов, доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Так, банком наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який не підписано позичальником.

Витяг з Тарифів Банку до позовної заяви не долучено.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

04 жовтня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних.

Анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі 100 000 грн., а також на умовах, обумовлених у позові.

Крім того, матеріали справи не містять письмових доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 за вказаним у позові кредитним договором від 04 жовтня 2010 року кредитних коштів у розмірі 100 000 грн.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту.

Посилання представника позивача у відзиві на заяву про перегляд заочного рішення на те, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»), суд не бере до уваги, оскільки розрахунок містить інформацію починаючи з 05 серпня 2011 року. Виписка, в якій відображено, як зняття кредитних коштів, так і погашення, за період з 04.10.2010 року по 12.11.2019 року та довідка від 12.11.2019 року містять інформацію про отримання та користування перевипущеними картками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка не є позичальником та відповідачем у даній справі, а відтак не доводять факт отримання відповідачем ОСОБА_1 04 жовтня 2010 року кредиту у розмірі 100 000,00 грн.

Згідно статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 203/4297/18, провадження 61-17755св19, від 27 березня 2020 року у справі №703/3063/18, провадження 61-11260св19.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

З огляду на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого ОСОБА_1 кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів відповідачу не є можливим, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 04.10.2010 року в розмірі - 116 447,57 грн., з них: 103 267,70 грн. - заборгованості за кредитом, 13 179,87 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом період 04.10.2010 по 30.04.2018, а також 1762, 00 грн. сплаченого судового збору - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 12.05. 2020 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда