Рішення № 89234243, 12.05.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/991/20

Провадження № 2/206/531/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу, -

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2016 у м. Дніпро, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 скоїв зіткнення з автомобілем «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2017 по справі № 200/21828/16-п винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди було визнано відповідача ОСОБА_1 , як власник автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП від 01.12.2016 та заявою про виплату страхового відшкодування від 08.02.2017. Вартість матеріальних збитків заподіяних власнику транспортного засобу «Ford Fiest»a, д.н.з. НОМЕР_2 складає 180808,18 грн. Фактичні витрати МТСБУ на відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою по страховому випадку складають 100584,80 грн., з яких: 100000,00 грн. – сума відшкодування та 584,80 грн. – витрати за збір документів та проведення огляду пошкодженого у ДТП автомобіля потерпілого. Цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, в добровільному порядку ним не відшкодовані позивачу фактичні витрати на відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою по страховому випадку. В зв`язку із чим, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати у розмірі 100584,80 грн., а також судові витрати (а.с. 1-6).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Моторного (транспортного) страхового бюро України, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

06.03.2020 представником позивача подано позовну заяву (а.с. 1-42).

19.03.2020 провадження у справі відкрито та призначено справу для розгляду по суті на 17.04.2020 (а.с. 47).

07.05.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 65).

У судові засідання призначені 17.04.2020 та 12.05.2020 відповідач, повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явився, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

12.05.2020 складено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Моторне (транспортне) бюро України (МТСБУ) є юридичною особою, основним видом діяльності якої є управління фондами Код КВЕД 66.30 (а.с 38-39).

Транспортний засіб «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 -код НОМЕР_4 станом на 28.11.2016 було застраховано у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», що є діючим членом МТСБУ, що підтверджується копією полісу № АІ/ 9946644 (а.с. 15).

Транспортний засіб «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, що підтверджується витягом, щодо перевірки чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ (а.с. 37).

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 200/21828/16-п від 26.01.2017 встановлено винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Так ОСОБА_1 керуючи автомобілем Мерседес Бенц, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, що й призвело до зіткнення з автомобілем Форд Фієста, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с. 7).

Згідно копії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 01.12.2016, ОСОБА_3 , звертався до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду згідно якого 28.11.2016 о 19:45 год. по вул. Генерала Пушкіна, 42б у м. Дніпро водій автомобіля Мерседес Бенц Спринтер, д.н.з. НОМЕР_1 скоїв наїзд на його автомобіль Форд Фієста, д.н.з. НОМЕР_2 , після чого автомобіль Форд продовжив рух та скоїв зіткнення з рухаючимся попереду автомобілем Деу (а.с. 8).

Відповідно до копії листа про надання доручення на виконання робіт по справі № 37891 від 07.12.2016, копії звіту № 76/12/16 від 20.01.2017 про оцінку вартості збитків спричинених власнику колісного транспортного засобу, копії акту огляду транспортного засобу, копії ремонтної калькуляції № KOR761216 від 06.02.2017 та копії фототаблиці, транспортний засіб «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу склала 180808,18 грн. (а.с. 16, 18-31).

Відповідача ОСОБА_1 було запрошено на огляд автомобіля Ford, д.н.з. НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Запорізьке АДРЕСА_2 , 14.02.2016 (а.с. 17).

08.02.2017 власник автомобіля Форд Фієста, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 звертався до МТСБУ щодо відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28.11.2016 в м. Дніпро по вул Генерала Пушкіна, 42б (а.с. 9)

Як вбачається з копії довідки № 1 від 06.03.2017 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, копії наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих від 10.03.2017, та копії платіжного доручення № 2012рв від 13.03.2017, позивач -МТСБУ виплатило власнику транспортного засобу «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 страхове відшкодування у розмірі 100000,00 грн. (а.с. 32-34).

МТСБУ направляло відповідачу ОСОБА_1 письмові претензії № 3.1-05/5707 від 10.03.2017 та № 37891 від 08.06.2018 про відшкодування шкоди в порядку регресу на суму у розмірі 100584,80 грн. (а.с. 35-36).

В той же час, станом на дату розгляду даної цивільної справи докази виконання відповідачем вимоги позивача відсутні.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частинами 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п.п. 1.3, 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - закон) потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Відповідно до ст. 3 Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Згідно ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Згідно п. 21.4. ст. 21 Закону, у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 39.1. ст. 39 Закону визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Підпунктом а п. 41.1. ст. 41 Закону визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

В той же час, згідно п. 38.2.1 ст. 38 Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим, що відповідає висновкам, зробленим у постановах від 28.03.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 183/791/16-ц (ЄДРСРУ № 73219603) та від 28.02.2018 у справі № 521/16989/13-ц (ЄДРСРУ № 72587626).

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у даному випадку, між сторонами виникло саме право зворотної вимоги (регресу).

Таким чином, враховуючи, що відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, так у позивача після сплати страхового відшкодування виникло право подати регресний позов до відповідача на відшкодування витрат у розмірі 100584,80 грн.

Такий правовий висновок підтверджується також і правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016 по справі № 6-2188цс16.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В свою чергу, практика Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 р. у справі № 6-658цс15 висловив наступну правову позицію: «Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Крім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, отже суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати, понесені ним, щодо сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 5, 6, 9, 21, 38, 39, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 15, 16, 52, 1187, 1188, 1191ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 264-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, р/р № НОМЕР_6 в «Укрексімбанк», МФО 322313, ЄДРПОУ 21647131) понесені витрати в розмірі 100584,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 14.05.2020.

Головуючий суддя: К.С. Маштак