Рішення № 89233681, 07.04.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3621/19

№ 2/183/870/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі: головуючого-судді Болкарьової О.В.

секретаря Гамаскової Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новомосковська Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

07 червня 2019 року АТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №2019068447 від 01 червня 2018 року у розмірі 35761,45 грн.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що 01 червня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №2019068447 на суму 34999 грн., на споживчі цілі та придбання послуг, строком до 01.06.2020 року, з відсотковою ставкою 0,01% річних.

Відповідно до п.1.2. Договору, банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним договором та Додатком №1 «Графік платежів». Пунктом 1.2 Договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник надає банку доручення на перерахування визначених цим договором сум на рахунок отримувачів (продавців). Згідно п. 1.6. Договору, за управлінням кредитом, позичальник сплачує комісію, розмір якої визначений в графіку платежів.

Позивач зазначає, що зі своєї сторони виконав умови договору, перерахувавши визначену договором суму коштів на рахунок Продавця, однак, відповідач перестав виконувати взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим, 26.03.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про добровільне погашення заборгованості. Але вимоги зазначені в листі в 30-денний строк не виконані, заборгованість позичальником добровільно не погашена.

Отже, станом на 23.05.2019 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 35761,45 грн., яка складається з наступного: 34999 грн. – заборгованість за кредитом, 2,79 грн. – заборгованість за відсотками, 759,66 грн. – заборгованість за комісіями.

Зазначену суму заборгованості АТ «ОТП Банк» просить стягнути з відповідача, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 18 липня 2019 року відкрите провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання повторно не з`явився, був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення, причина неявки не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд за погодженням позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «ОТБ Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №201908447 (а.с.4-7), у відповідності якого позивач зобов`язався надати відповідачу (кредит) в розмірі 34999 грн. на придбання товару у Продавця, строком до 01 червня 2020 року, з відсотковою ставкою 0,01% річних, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним договором та Додатком №1 «Графік платежів» (п.1.2 Договору).

Згідно п. 1.6. Договору, за управлінням кредитом, позичальник сплачує комісію, розмір якої визначений в графіку платежів.

01 червня 2018 року відповідач отримала у Продавця - ТОВ «Гаджет Трейдінг» певні товари, а позивачем, на виконання умов п.1.4. вказаного договору, перераховані кошти у розмірі 34999 грн., за придбані відповідачем товари та послуги, на поточний рахунок Продавця - ТОВ «Гаджет Трейдінг», що стверджується фіскальним чеком від 01.06.2018 року (а.с.9-10).

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору, 26 березня 2019 року кредитор надіслав відповідачу лист щодо добровільної сплати боргу та необхідність протягом 30 календарних днів сплатити прострочену заборгованість у розмірі 35761,45 грн. (а.с.15).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по кредитному договору не виконував, в результаті чого станом на 26.03.2019 року виникла заборгованість у розмірі 35761,45 грн., яка складається з наступного: 34999 грн. – заборгованість за кредитом, 2,79 грн. – заборгованість за відсотками, 759,66 грн. – заборгованість за комісіями (а.с.11-14).

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було, а неналежне виконання останньою договірних зобов`язань порушує майнові права і охоронювані законом інтереси позивача.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст. 78 ЦПК України, судне бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В свою чергу, відповідачем по справі суду не надано жодного належного та допустимого в розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України доказу на спростування обставин, викладених в позові.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 та згідно з п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, в частині стягнення суми комісії за користування кредитом слід відмовити.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16, яка відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На думку суду, умова про сплату комісії не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому в частині стягнення 759,66 грн. суми заборгованості за комісіями, суд вважає відмовити.

Аналізуючи викладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №2019068447 від 01 червня 2018 року у розмірі 35761,45 грн., що складає тіло кредиту 34 999 грн., відсотки за користування кредитом 2,79 грн.

В іншій частині позову належить відмовити.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. (а.с.3).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 81, 89, 141, 223, 263, 265, 280 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №2019068447 від 01 червня 2018 року у розмірі 35761 (тридцять п`ять тисяч сімсот шістдесят одна) гривня 45 (сорок п`ять) копійок, що складається з тіла кредиту 34999 грн. та відсотків за користування кредитом 2,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір в розмірі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню.

Реквізити сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «ОТП Банк» (Код ЄДРПОУ 21685166, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В.Болкарьова