Ухвала суду № 89231859, 14.05.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3131/20

Провадження № 2-з/522/265/20

УХВАЛА

про забезпечення позову

14 травня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.

за участі секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши без повідомлення сторін клопотання представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тімченко Оксана Іванівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мазаратій Ірина Володимирівна, про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними, визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тімченко Оксана Іванівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мазаратій Ірина Володимирівна, про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними, визнання права власності на квартиру.

Спір стосується нерухомого майна : квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 05.03.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 27 квітня 2020 року.

У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи 27.04.2020р. був відкладений на 22.06.2020р..

До суду 12 травня 2020 року надійшло клопотання представника позивача – адв. Клименко О.В., згідно якого просив забезпечити позов шляхом:

- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на теперішній час, згідно інформаційній довідці з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 200983526 від 19.02.2020 року, перебуває у власності ОСОБА_3 ;

- заборонити ОСОБА_3 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та/або та будь-яким третім особам, будь-яким способом відчужувати, розпоряджатись, користуватись квартирою АДРЕСА_1 , в якій на час звернення мешкає позивачка ОСОБА_1 ..

Зокрема заборонити:

- ОСОБА_3 вселення, передачу в оренду, найм, іпотеку, заставу, здійснювати будівництво, реконструкцію, ремонт, реєструвати повідомлення про початок виконання або готовність будівельних робіт, та про готовність об`єкту до експлуатації;

- державним/приватним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації, в тому числі (Міністерству юстиції України, його структурним та територіальним органам, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, у відповідності до Закону України, «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), вчиняти будь які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно – відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного об`єкту нерухомого майна за реєстраційним записом 1947932651101, номер об`єкту в РПВН 20544715.

Дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вбачає, що предметом позовних вимог є вимоги про визнання довіреності від 18.09.2019 року, зареєстрованої за №382, недійсною; визнання договору купівлі-продажу с/н:2413, виданий 29.10.2019 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мазаратій І.В., недійсним; визнати незаконним та скасувати право власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно обґрунтувань позову, в результаті вчинення комплексу дій ОСОБА_3 , за допомогою адвоката Ільченко Н ОСОБА_4 С. та приватного нотаріусаТімченко О. ОСОБА_5 ., літню жінку, дитину війни та ветерана праці - ОСОБА_1 було позбавлено нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 . Дії пошукувачів було вчинено через введення літної жінки в оману, яка на час вчинення спірних правочинів знаходилась в стані тяжкої фізичної та психологічної пригніченості викликаної смертю її чоловіка, та наміру відчужувати свою квартиру не мала. При цьому, вказана квартира є єдиним житлом позивачки.

Таким чином, згідно обґрунтувань позову, шляхом омани ОСОБА_3 отримав у свою власність квартиру, власником якої була ОСОБА_1 ..

Отже, беручи до уваги предмет спору та підстав, з яких заявлений позов суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги представника позивача щодо забезпечення позову в обраний ним спосіб, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність об`єктивного спору між сторонами та з метою усунення загрози неможливості або утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Вважає за можливе задовольнити та забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка на теперішній час, згідно інформаційній довідці з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 200983526 від 19.02.2020 року, перебуває у власності ОСОБА_3 ;

- заборони ОСОБА_3 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) будь-яким способом відчужувати квартирою АДРЕСА_1 , в якій на час звернення мешкає позивачка ОСОБА_1 ; передавати в оренду, найм, іпотеку, заставу, здійснювати будівництво, реконструкцію, ремонт, реєструвати повідомлення про початок виконання або готовність будівельних робіт, та про готовність об`єкту до експлуатації;

- заборони державним/приватним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації, в тому числі (Міністерству юстиції України, його структурним та територіальним органам, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, у відповідності до Закону України, «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), вчиняти будь які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно – відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного об`єкту нерухомого майна за реєстраційним записом 1947932651101, номер об`єкту в РПВН 20544715.

У частині вимог щодо заборони ОСОБА_3 в будь-якій спосіб використовувати спірну квартиру суд відмовляє, у зв`язку з тим, що на час розгляду справи право власності лише оспорюється. І зазначений спосіб забезпечення позову буде обмеженням щодо правомочностей відповідача як теперішнього власника спірного майна.

При цьому суд вважає, що таке забезпечення позову не порушує принципів змагальності та процесуальної рівності сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачам.

Також суд вважає за можливе, керуючись положеннями ч.ч.1, 2 ст.154 ЦПК України, не вирішувати на даному етапі питання про визначення зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача – адв. Клименко О.В. про забезпечення позову задовольнити частково.

На час вирішення спору по суті забезпечити позов шляхом :

- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка на теперішній час, згідно інформаційній довідці з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 200983526 від 19.02.2020 року, перебуває у власності ОСОБА_3 ;

- заборони ОСОБА_3 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) будь-яким способом відчужувати квартирою АДРЕСА_1 , в якій на час звернення мешкає позивачка ОСОБА_1 ; передавати в оренду, найм, іпотеку, заставу, здійснювати будівництво, реконструкцію, ремонт, реєструвати повідомлення про початок виконання або готовність будівельних робіт, та про готовність об`єкту до експлуатації;

- заборони державним/приватним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації, в тому числі (Міністерству юстиції України, його структурним та територіальним органам, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, у відповідності до Закону України, «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), вчиняти будь які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно – відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного об`єкту нерухомого майна за реєстраційним записом 1947932651101, номер об`єкту в РПВН 20544715.

В іншій частині заяви – відмовити.

Копію ухвали для виконання направити до Управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради та сторонам по справі.

Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Відповідно до частини третьої Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, строки, визначені статтею 354 цього Кодексу, щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину (Розділ XII доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020).

Повний текст ухвали суду складено 14.05.2020 року.

Суддя Л.В. Домусчі