Ухвала суду № 89230507, 12.05.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

12.05.20

Справа № 521/7199/20

Провадження № 2-з/521/107/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2020 м. Київ

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я. розглянувши заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про нікчемність правочинів щодо відчуження майна, застосування наслідків нікчемності правочину, скасування записів про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ

07.05.2020 до Малиновського районного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про нікчемність правочинів щодо відчуження майна, застосування наслідків нікчемності правочину, скасування записів про державну реєстрацію. Разом з матеріалами вказаної позовної заяви, також, було подано заяву про забезпечення позову, в якій просили: 1) накласти арешт на нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1431972051101 , в РПВН 21828166.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що без згоди іпотекодержателя АТ «Укрсиббанк», були вчинені зловмисні дії щодо припинення іпотеки, заборони обтяження та відчуження предмету іпотеки-квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .Зазначає, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи щодо обтяження іпотекою та заборони відчуження вказаного майна, що дає можливість відповідачу вільно розпорядитися вказаною нерухомістю з метою недопущення звернення стягнення на неї. Отже, вищевказані обставини свідчать про те, що існує велика ймовірність вчинення в подальшому відповідачами, як юридичних так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності позивача, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів. Тому, на основі наведеного, існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки, не забезпечення позову може призвести до утруднення та унеможливлення виконання рішення суду.

Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову, суд приходить до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, в тому числі, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також заборонити вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, зміст і форма відповідної заяви про забезпечення позову має відповідати вимогам, викладеним у ст. 151 ЦПК України.

Дослідивши зміст поданої заяви, слід дійти висновку, що представником позивача не у повній мірі виконано вимоги щодо змісту поданої заяви.

В порушення п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з вище зазначеного представником позивача не зазначено чи є вид забезпечення позову співмірними із заявленими вимогами; не зазначено про інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів; не зазначено відомості щодо відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам та не додано жодних доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18. Окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів позивача, а лише містяться посилання на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням заявника

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам зазначеним у ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про нікчемність правочинів щодо відчуження майна, застосування наслідків нікчемності правочину, скасування записів про державну реєстрацію необхідно повернути заявнику, як таку, що не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260-261, 263, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ

Заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про нікчемність правочинів щодо відчуження майна, застосування наслідків нікчемності правочину, скасування записів про державну реєстрацію повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Я. Роїк