Рішення № 89226502, 22.04.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15599/16-ц

Провадження № 2/127/3151/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2020 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в липні 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 351 від 04.01.2008 року, відповідно до якого останньому надано кредит в розмірі 20000,00 доларів США у тимчасове користування (до 03.01.2018 року) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності.

Згідно умов зазначеного договору позивач зобов`язується надати відповідачу кредит, а відповідач забезпечити повернення кредиту, сплачувати проценти за користування в строки та на умовах договору.

18.05.2010 року у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців зареєстровано зміни найменування юридичної особи. ПАТ «ВіЕйБі Банк» є повним правонаступником ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 351/S-1 від 04.01.2008 року, відповідно до якого поручитель зобов`язався в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов`язань перед кредитодавцем погасити заборгованість по кредитному договору № 351 від 04.01.2008 року, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, проценти по простроченому кредиту, погасити суму неустойки, комісій, збитків витрат на звернення стягнення на предмет застави та інші платежі, згідно з кредитним договором (п. 2.1 договору поруки).

Пунктом 3.2.4 кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником/поручителем/майновим поручителем/ своїх зобов`язань за договором та договором застави, поруки.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки у випадку невиконання зобов`язань по кредитному договору та договору поруки, поручитель і боржник відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники.

Станом на 06.05.2016 року загальна сума заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості на 06.05.2016 року становить 514441 грн., з них заборгованості по кредиту 8690,46 доларів США, відсотках 11292,51 доларів США, комісія за РО 4807,60 грн., штрафні санкції 7600,21 грн.

21.03.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниця ухвалено рішення по цивільній справі № 2-186/11 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № 351 від 04.01.2008 року в розмірі 181454,46 грн., що складається з 19031,67 доларів США - загальна заборгованість за кредитом, 2896,89 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками, 575,11 грн. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії, 7648,11 грн. - штраф за неналежне виконання умов кредитного договору.

Проте заборгованість за рішенням суду не сплачена, крім того відповідно до умов договору триває нарахування процентів на суму боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору. Тому, ПАТ «ВіЕйБі Банк» вимушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду за стягненням різниці заборгованості з урахуванням рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.03.2011 року по справі № 2-186/11, а саме: заборгованість за кредитом (різниця) - 0,00 доларів США, заборгованість по відсотках (різниця) - 8395,62 доларів США (що за курсом НБУ станом на 06.05.2016 року, якій дорівнює 25,123024 грн. за 1 долар США, складає - 210923,36 грн.), різниця по сплаті щомісячної комісії - 4232,49 грн., штрафні санкції - 7600,21, загальна заборгованість складає 222756,06 грн.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідачів вищезазначену суму.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2016 року позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку, на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № 351/46 від 04.01.2008 року у розмірі 222756, 06 грн. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» сплачений судовий збір в сумі 3341,34 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.08.2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2016 року по цивільній справі № 127/15599/16-ц за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2016 року в цивільній справі № 127/15599/16-ц за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено до розгляду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2019 року замінено позивача ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» у цивільній справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В ході судового розгляду представник позивача ТОВ «Вердикт Капітал» Каленяк Е.А. підтримав позов, в подальшому надав суду заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в ході судового розгляду заперечили проти позову.

В подальшому представник відповідача ОСОБА_2 просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні. Також останньою було подано відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що 21.03.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниця ухвалено рішення по цивільній справі № 2-186/11 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № 351 від 04.01.2008 року в розмірі 181454,46 грн., що складається з 19031,67 доларів США - загальна заборгованість за кредитом, 2896,89 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками, 575,11 грн. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії, 7648,11 грн. - штраф за неналежне виконання умов кредитного договору. З урахуванням зазначеного судового рішення, що набрало законної сили та яким вже стягнуто заборгованість по тілу кредиту в сумі 19031,67 доларів США - загальна заборгованість за кредитом, 3898,89 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками, 575,11 грн. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії, 7648,11 грн. - штраф за неналежне виконання умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 наполягає на тому, що позивачу необхідно відмовити у стягненні цих сум, оскільки невиконання судового рішення відповідачем не є підставою для повторного стягнення. Також представник зазначає, що є необґрунтованим посилання банку на те, що банк має право нараховувати передбачені договором проценти та пеню до 06.05.2016 року, так як право кредитодавця нараховані передбачені договором проценти та пеню за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимоги та ухвалення рішення Ленінським районним судом м. Вінниці від 21.03.2011 року у справі № 2-186/11 про стягнення з відповідачів на користь позивача боргу в сумі 181454,44 грн.

Відповідач ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовну заяву не визнає, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить відмовити в її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 351 від 04.01.2008 року, відповідно до якого останньому надано кредит в розмірі 20000,00 доларів США у тимчасове користування (до 03.01.2018 року) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності.

Згідно умов зазначеного договору позивач зобов`язується надати відповідачу кредит, а відповідач забезпечити повернення кредиту, сплачувати проценти за користування в строки та на умовах договору.

18.05.2010 року у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців зареєстровано зміни найменування юридичної особи. ПАТ «ВіЕйБі Банк» є повним правонаступником ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 351/S-1 від 04.01.2008 року, відповідно до якого поручитель зобов`язався в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов`язань перед кредитодавцем погасити заборгованість по кредитному договору № 351 від 04.01.2008 року, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, проценти по простроченому кредиту, погасити суму неустойки, комісій, збитків витрат на звернення стягнення на предмет застави та інші платежі, згідно з кредитним договором (п. 2.1 договору поруки).

21.03.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниця ухвалено рішення по цивільній справі № 2-186/11 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № 351 від 04.01.2008 року в розмірі 181454,46 грн., що складається з 19031,67 доларів США - загальна заборгованість за кредитом, 2896,89 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками, 575,11 грн. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії, 7648,11 грн. - штраф за неналежне виконання умов кредитного договору.

Проте заборгованість за рішенням суду не сплачена, крім того відповідно до умов договоруза розрахунком багку триває нарахування процентів на суму боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору. Тому,ПАТ «ВіЕйБі Банк» вимушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду за стягненням різниці заборгованості з урахуванням рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.03.2011 року по справі № 2-186/11, а саме: заборгованість за кредитом (різниця) - 0,00 доларів США, заборгованість по відсотках (різниця) - 8395,62 доларів США (що за курсом НБУ станом на 06.05.2016 року, якій дорівнює 25,123024 грн. за 1 долар США, складає - 210923,36 грн.), різниця по сплаті щомісячної комісії - 4232,49 грн., штрафні санкції - 7600,21, загальна заборгованість складає 222756,06 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування відсотків за кредитним договором.

Зазначене відповідає висновкам щодо застосування Великою Палатою Верховного Суду відповідних норм права, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Оскільки кредитодавець самостійно, на власний розсуд, скориставшись своїм правом, достроково припинив на майбутнє дію кредитного договору та змінив строк кредитування, то за відсутності належної правової підстави (яка через власні дії кредитодавця є такою, що припинена), відсутні й підстави для нарахування відсотків після дострокового припинення кредитного зобов`язання.

Тобто, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості (дострокове стягнення), яке боржник не виконав у повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, а є підставою виникнення права на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Стосовно позовної вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача різниці по сплаті щомісячної комісії у розмірі 4232,49 грн. суд враховує, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно пунктів 2.3 та 1.4.1 договору передбачено оплату позичальником інших платежів на користь банку, а саме: щомісячна плата у розмірі 0,07 % річних від суи кредиту, що становить 14,00 доларів США та комісія в розмірі 1 % від суми кредиту, що становить 200,00 доларів США. Тобто умовами договору передбачено комісійну винагороду банку за управління кредитом, що є незаконним. Крім того, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надавалися відповідачу як позичальнику. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, висловленими у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення різниці по сплаті щомісячної комісії задоволенню також не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов кредитного договору суд приходить до висновку, що вони також не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно п. 4.2 кредитного договору за використанням кредитних коштів не за цільовим призначенням позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25% відсотків від суми використаних не за призначенням кредитних коштів.

Також п. 4.4 договору передбачено, що за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених п. 3.3 (крім п. 3.3.2 та 3.3.3) цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми кредитних коштів, зазначеної в п.1.1 цього договору.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, та за несвоєчасне повну чи часткову сплати плату за обслуговування кредиту, згідно до умов цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20%, від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту, строк сплати яких настав.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із цим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок міститься у позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 202/4494/16-ц.

Отже, оскільки 21.03.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці ухвалено рішення по цивільній справі № 2-186/11 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором № 351 від 04.01.2008 року, то у позивача відсутні підстави нараховувати обумовлену в договорі неустойку.

Додатково суд зазначає, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено право кредитора на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, а також 3 % річних від простроченої суми та оплату цих сум.

Однак, після ухвалення рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.03.2011 року про стягнення суми боргу, позивач має право лише на отримання інфляційного нарахування на суму боргу, виражену в національній валюті та на три проценти річних від простроченої суми боргу, згідно положень ст. 625 ЦК України, про що позивач позовної вимоги не заявляв.

Крім того, суд зазначає, що згідно положень абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за Кредитним договором (нарахування і отримання яких можливо лише у разі стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса, згідно положень абзацу 3 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5).

Як зазначалося вище Ленінським районним судом м. Вінниця від 21.03.2011 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № 351 від 04.01.2008 року в загальній сумі 181454,46 грн., яка складається в тому числі штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 20% від суми заборгованості згідно з умовами КД № 351 в сумі 7648,11 грн.

Оскільки суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення відсотків та в частині сплати щомісячної комісії, то і також не підлягає задоволенню вимога про стягнення штрафних санкцій, так як відсутнє порушення грошового зобов`язання.

Додатково суд зазначає, що як вбачається з листа приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 01.03.2020 року № 1280 наразі у останнього перебуває виконавче провадження № 58730651 з виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Вінниці № 2-186-2011 від 11.07.2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк». Вказане виконавче провадження перебуває на стадії примусового виконання. Станом на 01.03.2020 року за виконавчим провадженням № 58730651 було стягнуто боргу на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» на загальну суму 26921,45 грн.

З листа Центрального відділу ДВС у м. Вінниці від 06.03.2020 року № 40249 видно, на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 27794346 з виконання виконавчого листа № 2-186-2011 від 11.07.2011 року, виданим Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № 351 від 04.01.2008 року в загальній сумі 181454,46 грн., а також 1820,00 грн. у відшкодування судових витрат. 25.07.2011 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Станом на 06.03.2020 року дане провадження перебуває на примусовому виконанні у відділі. Згідно інформації, наявної матеріалах виконавчого провадження, за період з 25.07.2011 року по 06.03.2020 року в межах виконавчого провадження № 27794346 було стягнуто наступні суми: 1274,86 грн. - виконавчого збору, 50,00 грн. - витрат виконавчого провадження, стягнуто з заробітної плати боржника на користь стягувача 12747,47 грн. та солідарним боржником ОСОБА_1 напряму стягувачу було сплачено 74305,60 грн.

Водночас суд звертає увагу, що ухвалою суду від 08.03.2020 року витребувано у ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунки заборгованості про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в тому числі яка сума стягнута за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.03.2011 року (цивільна справа 2-186/11) та рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2016 року(цивільна справа № 127/15599/16-ц). Позивачем дана вимога не виконана, що позбавляє суд у випадку наявності підстав для стягнення коштів здійснити правильний розрахунок.

За таких обставин суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 526, 543, 553, 554, 610, 612, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 178, 191, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місцезнаходження: вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36799749.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя