Ухвала суду № 89222017, 13.05.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.05.2020

Справа № 337/3528/19

Провадження № 1-кп/334/469/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Козлової Н.Ю., суддів: Баруліної Т.Є., Гнатюка О.М., при секретарі Манюхіні О.О., за участю прокурора Ціомашко В.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката Налівайко В.Є., законного представника потерпілої ОСОБА_2 , захисника потерпілої адвоката Швець-Хомутової О.О.

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, не одруженого не працевлаштованого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

21.08.1985 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 118, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 206 КК України (в ред. 1960 року) до 4 років позбавлення волі;

25.12.1985 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. З ст. 121 КК України (в ред. 1960 року) до 4 років позбавлення волі. 12.12.1986 звільнений умовно-достроково з невідбутим покарання 2 роки 6 місяців 18 днів;

18.02.1988 року Василівським районним судом Запорізької обл. за ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 206 КК України (в ред. 1960 року) до 10 років позбавлення волі. 23.10.1995 звільнений по відбуттю строку покарання;

22.09.1997 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 206 КК України (в ред. 1960 року) до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 19.03.1999 звільнений по відбуттю строку покарання;

25.06.1999 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 206 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 20.03.2002 звільнений по відбуттю строку покарання;

03.06.2003 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 152, ч. З ст. 153 КК України до 9 років позбавлення волі. 03.11.2010 звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 6 місяців 28 днів;

26.09.2011 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. З ст. 15 ч. 2 ст. 152 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. 24.11.2014 звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 10 місяців 18 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

10 вересня 2019 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019080070001124 від 21.06.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 оскільки існують ризики передбачені ст.177 КПК України, які дають підставу для заявлення даного клопотання, а саме: останній скоїв злочин, який відноситься до тяжких злочинів, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити новий аналогічний злочин, а тому з метою забезпечення обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, та запобігання спробам перешкоджання здійснення кримінального провадження та з підстав того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти приведеним ризикам, існує необхідність в продовжені строку утримання під вартою.

Законний представник потерпілої та її захисник підтримали клопотання прокурора та просили суд продовжити ОСОБА_1 термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки неповнолітня потерпіла побоюється того, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_1 може здійснювати на неї тиск. Також, захисник потерпілої звернула увагу колегії суддів, що ОСОБА_1 неодноразово був засуджений за аналогічні злочини, тому є вірогідність того, що перебуваючи на волі, він може вчинити новий злочин.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки останнім не наведені ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Обвинувачений пояснив, що він має стійки соціальні зв`язки, до того часу, поки його не було затримано він мав постійне місце роботи. У нього не має наміру переховуватися від суду.

Крім того, обвинувачений пояснював суду, що у нього на утриманні перебуває мати похилого віку, яка потребує стороннього догляду, інших родичів не має. Його рідна сестра проживає у Росії та прибути на Україну у неї не має можливості, тому ОСОБА_1 просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого адвокат Налівайко В.Є. заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт цілодобово.

У своєму клопотанні адвокат доводив колегії суддів, що ОСОБА_1 не просто мешкає за адресою: АДРЕСА_1 а є особою яка зареєстрована за вказаною адресою, тобто має зареєстроване місце проживання та перебування. ОСОБА_1 офіційно працевлаштований та має стабільний постійний дохід. Відповідно до характеристики з місця праці, вих.№144 від 26.06.2019 року, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження ОСОБА_1 працює офіційно у ТОВ «ЖИ ЕФ СИ» помічником кухаря кулінарного цеху з 18.01.2018 року та повністю виконує обов`язки. При конфліктних ситуаціях поводиться коректно, стримано. З колегами підтримує рівні взаємини. Порушень дисципліни у слідчому ізоляторі не зафіксовано.

Захисника вважає, що прокурором не було подано до суду вмотивованих доводів та доказів наявності таких ризиків і необхідності тримання під вартою ОСОБА_1 , а так звані ризики, нічим не підтверджуються та мають характер припущень.

Враховуючи наявність постійного зареєстрованого місця проживання та місця офіційної роботи (міцність соціальних зв`язків) відсутність будь яких порушень та обов`язків, як підозрюваного та обвинуваченого, немає жодних підстав стверджувати про наявність ризику переховування від правосуддя. Усі речові докази та документи зібрані, оскільки досудове розслідування закінчено та кримінальне провадження передано до суду. Жодних підстав передбачати незаконний вплив на потерпілу в кримінальному провадженні не має, так як потерпіла повсякчасно знаходиться під доглядом свого представника.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, на думку захисника обвинуваченого є необгрунтованими та безпідставними, як і перешкоджання кримінальному провадженню «іншим чином».

Прокурор, Законний представник потерпілої та її захисник категорично заперечували щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з підстав, які вони висловили у клопотанні про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думки сторін кримінального провадження, колегія суддів дійшла до переконання про задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 виходячи з наступного:

Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід «тримання під вартою».

Відповідно до ст.. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно вимог ст..176 та ст. 177 КПК України, законодавець дав вичерпний перелік загальних положень про запобіжні заходи та визначив мету і підстави їх застосування за наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження. На момент обрання та продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились і мають місце до цього часу, а саме: усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинені кримінальні правопорушення може переховуватися від суду; може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст.152 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за їх вчинення, усвідомлюючи невідворотність покарання, є ризики того, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду, без поважних причин не з`являтись, затягувати розгляд провадження у суді, чим у тому числі перешкодить встановленню істини у справі, що є ризиками, передбаченими п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, перебуваючи у необмежених умовах, ОСОБА_1 матиме можливість негативно впливати на хід судового розгляду, він може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, в тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів щодо обставин кримінальних правопорушень, що вплине на встановлення обставин, які згідно ст.91 КПК України підлягають доказуванню, чим у тому числі перешкодить кримінальному провадженню. Може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисної неявки за викликами суду.

Зазначене є ризиками, передбаченими п.п. 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Враховуючи вимоги ст..331 КПК України та доведеність існування обставин, які свідчать про те, що маються ризики, які виправдовують необхідність продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що обвинувачений, не має сім`ї, відповідно не має міцних соціальних зв`язків, також виходячи із його особи та самих обставин кримінального правопорушення у яких він обвинувачується, з можливості останнього з метою уникнення від покарання переховуватися від суду, а також з урахуванням обставин, що менш суворі запобіжні заходи будуть не достатні для запобігання вищезазначеним ризикам, суд вважає, що клопотання щодо продовження строку утримання під вартою заявлене прокурором підлягає задоволенню, тобто строк утримання під вартою необхідно продовжити до 60 днів.

Щодо того, що мати ОСОБА_1 потребує сторонньої допомоги, колегія суддів поставилася критично, оскільки належними доказами це не підтверджено. Проте з`ясовано, що у ОСОБА_1 є рідна сестра, яка хоча й проживає в іншій державі може забезпечити утримання для матері.

Також, коллегія суддів вважає, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, суд не приймав до уваги доводи та пояснення захисника та обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 183, 314, 315, 331, 371, 372 КПК України, колегія суддів , -

Ухвалила:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів, до 12 липня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Ниливайко В.Є. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти даної ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Згідно ч.5 ст.532 КПК України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Головуючий суддя: Н.Ю.Козлова

Судді: О.М.Гнатюк

Т.Є.Баруліна