Рішення № 89215253, 13.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 року м. Київ № 826/18745/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії судді : головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Літвінової А.В., Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України Державного космічного агентства України провизнання протиправним та скасування рішення

Прийняв до уваги наступне

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач 1) та Державного космічного агентства України (далі також - відповідач 2), в якому просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 662-р «Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки Голови Державного космічного агентства України», скасувати наказ Державного космічного агентства України від 19.09.2016 № 90-к.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18745/16 за вказаним позовом ОСОБА_1 , закінчено підготовче провадження та дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні (головуючий суддя Аблов Є.В.).

Ухвалою суду від 20.11.2017 вказану справу прийнято до провадження суддею Дегтярьовою О.В.

Відповідно до Розпорядження № 287 від 22.01.2018, внаслідок перебування на лікарняному судді у зв`язку з вагітністю та пологами судді, в провадженні якої перебувала адміністративна справа №826/18745/16 і не була нею розглянута, справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018 матеріали справи №826/18745/16 передано судді Арсірію Р.О.

Ухвалою суду від 26.01.2018 прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 22.02.2018 закрито підготовче провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просити суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених у письмових запереченнях/відзивах на позовну заяву.

Судом, враховуючи заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як слідує з матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 662-р призначено ОСОБА_2 виконуючим обов`язки Голови Державного космічного агенства України до призначення в установленому порядку Голови зазначеного Агенства.

Наказом Державного космічного агентства України від 19.09.2016 № 90-к «По особовому складу», відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622-р "Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки Голови Державного космічного агентства України" приступаю до виконання обов`язків виконуючою обов`язки Голови Державного космічного агентства України з 19 вересня 2016 року, Першому заступнику Голови ОСОБА_3 повернутись до виконання своїх прямих службових обов`язків за посадою з 19 вересня 2016 року; оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року М-538-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного космічного агентства України».

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 113 Конституції України та частини першої статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Частиною першою статті 49 Закону та статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Частиною третьою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України, яка кореспондується із пунктом 2 § 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, визначено, що акти Кабінету Міністрів з кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру видаються у формі розпоряджень.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне космічне агентство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 281 (далі -Положення) Державне космічне агентство України (ДКА) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.

Положенням передбачено, що ДКА очолює Голова, який призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби.

Комісія з питань вищого корпусу державної служби вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо кандидатури для призначення на посаду керівника центрального органу виконавчої влади за результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу.

Дослідуючи питання наявності/відсутності порушених прав та інтересів ОСОБА_1 внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 662-р "Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки Голови Державного космічного агентства України" та наказу Державного космічного агентства України від 19.09.2016 року № 90-к, зазначає наступне.

Частиною другою ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ч.4 ст.125 КАС України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв`язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам .

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому в позовній заяві позивач не обґрунтував наявність причинно-наслідкового зв`язку між прийнятим оскаржуваними рішеннями та порушеним правом ОСОБА_1 , оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України є індивідуальним актом і стосується виключно прав та інтересів ОСОБА_2 .

В позовній заяві позивач стверджує, що всупереч відсутності відповідних повноважень, оскаржуваним наказом відповідача-2 було оголошено про звільнення позивача, чим було порушено права позивача як державного службовця.

Суд відхиляє вказані доводи, адже, наказ відповідача-2 був прийнятий на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України, яке набрало чинності з моменту його прийняття у відповідності до частини другої статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та є обов`язковим для виконання згідно частини першої статті 49 зазначеного Закону. В пункті 1 наказу відповідача-2 було зазначено, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків виконуючого обов`язки Голови Державного космічного агентства України. В свою чергу, пунктом 3 наказу відповідача-2 було оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 р. №538-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного космічного агентства України», а не оголошено про звільнення позивача.

Оскільки, сама по собі незгода, на думку позивача, з рішеннями відповідачів, за відсутності обґрунтування порушеного права, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Більше того, як слідує з матеріалів справи, позивачем було оскаржено до суду розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 року №538-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного космічного агентства України»; наказ Державного космічного агентства України від 2 листопада 2016 року № 103-к та просив поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державного космічного агентства України.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного космічного агентства України про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі залишив без розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року у справі № 826/17246/16 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного космічного агентства України про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду м. Києва, позивачем не доведено протиправності рішення відповідача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Кабінет Міністрів України (код ЄДРПОУ - відсутній, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2)

Державне космічне агентство України (код ЄДРПОУ 00041482, 01010, м.Київ, вул.Московська, 8)

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді А.В. Літвінова

А.С. Мазур