Рішення № 89215212, 14.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/779/20

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2020, а саме:

- №00002963305, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в розмірі 104847,05 грн. за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства;

- №00002973305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем заходи впливу до позивача застосовані в оскаржуваних податкових повідомлення-рішеннях з пропуском встановленого законом шестимісячного строку на їх застосування. Крім того акт перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, було складено вже після втрати чинності Законом України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому посилання на нього не можуть бути застосованими у даних правовідносинах. Вважає, що вказані обставини виключають можливість застосування до позивача заходів відповідальності, передбачених частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у вигляді пені та свідчать про безпідставність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.02.2020. Крім того вважає, що контракт від 26.10.2016, який згідно з актом перевірки є підставою для нарахування штрафних санкцій, сам по собі не може виступати підтвердженням/непідтвердженням проведення господарських операцій фізичною особою-підприємцем, оскільки договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку та свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 17.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що на підставі наказу від 21.12.2019 №932, виданого ГУ ДПС у Чернігівській області, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 26.10.2016 по 02.12.2019, якою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 уклав експортний контракт поставки від 26.10.2016 №1 з нерезидентом, фірмою ALPAN COFANI SARL (Туніс) (Route de Tunis 8090 Keliba- Tunisie). Вартість товару згідно договору встановлена в євро. Зі сторони нерезидента контракт підписав директор Патеа Франческо . Умови постачання - Инкотермс-2010. На виконання умов експортного контракту від 26.10.2016 року №1 ФОП ОСОБА_1 відвантажив лісоматеріал (дошка тополі обрізна та дошка соснова обрізна) ALPAN COFANI SARL (Туніс) на загальну суму 3418,32 євро, що становить за офіційним курсом НБУ на дату відвантаження 110007,25 грн. згідно ВМД ЕК 10 №102150/2017/014240 від 16.12.2017. Граничний термін надходження валютної виручки від нерезидента 04.06.2018. ФОП ОСОБА_1 ГУ ДФС у Чернігівській області рекомендованим листом, з повідомленням про вручення, було направлено запит про надання інформації (пояснень) та їх документальних підтверджень від 06.08.2018 №1222/ФОП/25-01-13-09-12, який, відповідно до повідомлення про вручення, отримано ФОП ОСОБА_1 09.08.2018. В порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 на перевірку не надано жодного документу, який би підтверджував отримання коштів від нерезидента фірми ALPAN COFANI SARL (Туніс) по контракту 26.10.2016 №1 в сумі 3418,32 євро. Повторно ГУ ДПС у Чернігівській області рекомендованим листом, з повідомленням про вручення, було направлено запит про надання інформації (пояснень) та їх документальних підтверджень стосовно розрахунку по ВМД ЕК 10 №102150/2017/014240 від 16.12.2017, на загальну суму 3418,32 євро, та наявності дебіторської заборгованості по контрагенту нерезиденту фірми ALPAN COFANI SARL (Туніс) по вказаному контракту, листом від 21.11.2019 №2147/ФОП/25-01-33- 05-12, який, відповідно до повідомлення про вручення, отримано ФОП ОСОБА_1 26.11.2019. На вказаний запит ФОП ОСОБА_1 02.12.2019 надано пояснення, в якому зазначено, що станом на 02.12.2019 фірма ALPAN COFANI SARL (Туніс) за поставлену продукцію з ним не розрахувалась. Також під час перевірки ФОП ОСОБА_1 не надавались відомості щодо його звернення до судових органів з позовною заявою до нерезидента, фірми ALPAN COFANI SARL (Туніс) про стягнення коштів. Таким чином, в порушення статті 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями) при здійсненні розрахунків по експортному контракту від 26.10.2016 №1 від нерезидента, фірми ALPAN COFANI SARL (Туніс) валютні кошти в сумі 3418,32 євро на користь ФОП ОСОБА_1 , по експортній операції не надійшли та рахується дебіторська заборгованість в сумі 3418,32 євро.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не обґрунтовано застосування до нього штрафної санкцію у вигляді пені. Так, в акті перевірки №104/33/ НОМЕР_1 від 30.01.2020, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач керувався Законом України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який на дату складання акту та притягнення позивача до відповідальності вже втратив чинність. Вказані обставини виключають можливість застосування до позивача заходів відповідальності, передбачених частиною 1 статті 4 вказаного закону у вигляді пені та свідчить про безпідставність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.02.2020. Оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема, винесення відповідних податкових повідомлень-рішень. Проте контролюючим органом під час нарахування позивачу пені, за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, застосовано норму закону, яка втратила чинність.

Позивач також посилається на частину 2 статті 15 Закону України «Про валюту і валютні операції», який введений в дію 07.02.2019, згідно якої заходи впливу можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. За матеріалами даної справи інформацію про виявлене правопорушення відповідач отримав від уповноваженого банку IIАТ «ПРИВАТБАНК» ще в липні 2018 року (лист ПАТ КБ «Приватбанк» за №Г-31.0.0.0/1-15924 від 05.07.2018 щодо виявлених порушень). Отже, фактичним моментом виявлення порушення є 05.07.2018, проте заходи впливу застосовані відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями № 00002963305 і № 00002973305 лише 20.02.2020, тобто зі спливом більше ніж півтора року. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем заходи впливу до позивача застосовані в податкових повідомленнях-рішеннях від 20.02.2020 з пропуском, встановленого законом, шестимісячного строку на їх застосування. Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не здійснювалися заходи, направлені на звернення до компетентних органів, то відносно даного факту ФОП ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів, а його заяву-повідомлення про кримінальне правопорушення було прийнято та зареєстровано, про що заявнику видано талон-повідомлення єдиного обліку №22.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця Ріпкинською районною державною адміністрацією Чернігівської області 17.07.2006 та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області з 17.07.2006, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 уклав експортний контракт поставки від 26.10.2016 №1 з нерезидентом, фірмою ALPAN COFANI SARL (Туніс) (Route de Tunis 8090 Keliba- Tunisie) про реалізацію дошки тополі обрізної та дошки соснової обрізної, на виконання умов якого позивачем було здійснено відвантаження товару на загальну суму 3418,32 євро, що становить за офіційним курсом НБУ на дату відвантаження 110007,25 грн., що підтверджується ВМД ЕК 10 АА №UA102150/2017/014240 від 16.12.2017(а.с.47-48,54).

Судом також встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» листом від 05.07.2018 за №Г-31.0.0.0/1-15924 повідомило відповідача про виявлений факт порушення валютного законодавства ФОП ОСОБА_1 по експортному договору від 26.10.2016 №1 (а.с.43).

ГУ ДФС у Чернігівській області листом від 06.08.2018 №1222/ФОП/25-01-13-09-12 та повторно листом від 21.11.2019 №2147/ФОП/25-01-33- 05-12 направило ФОП ОСОБА_1 запит про надання інформації (пояснень) та їх документальних підтверджень стосовно розрахунку по ВМД ЕК 10 АА № UA102150/2017/014240 від 16.12.2017, на загальну суму 3418,32 євро, та наявності дебіторської заборгованості по контрагенту нерезиденту, фірми ALPAN COFANI SARL (Туніс) по вказаному контракту (а.с.44,45).

На повторний запит ФОП ОСОБА_1 02.12.2019 надано пояснення, в якому зазначено, що станом на 02.12.2019 фірма ALPAN COFANI SARL (Туніс) за поставлену продукцію з ним не розрахувалась (а.с.46).

На підставі наказу від 21.12.2019 №932, виданого ГУ ДПС у Чернігівській області, посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному контракту від 26.10.2016 №1, укладеним з нерезидентом, фірмою ALPAN COFANI SARL (Туніс) (Route de Tunis 8090 Keliba- Tunisie) за період з 26.10.2016 по 02.12.2019 (а.с.24).

За результатами перевірки складено акт від 30.01.2020 №104/33/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) щодо прострочення термінів надходження валютної виручки по експортному контракту від 26.10.2016 №1, укладеному з нерезидентом, фірмою ALPAN COFANI SARL (Туніс) (Route de Tunis 8090 Keliba- Tunisie); порушення підпункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2775-VI - ФОП ОСОБА_1 на перевірку не надано банківські виписки по розрахункових рахунках (а.с.27-31).

Перевіркою також встановлено, що валютна виручка, на суму 3418,32 євро по експортному контракту від 26.10.2016 №1, по граничному терміну надходження виручки - 04.06.2018 від нерезидента, фірми ALPAN COFANI SARL (Туніс) ФОП ОСОБА_1 не надійшла.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області винесені податкове повідомлення-рішення за формою «С» від 20.02.2020 №00002963305, за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 104847,05 грн.; податкове повідомлення-рішення за формою «ПС» від 20.02.2020 №00002973305 на збільшення грошового зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн. (а.с.25 на звороті).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Згідно пункту 41.3. статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Право органів доходів і зборів за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню за порушення валютного законодавства було встановлено частиною 6 статті 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185/94-ВР) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини 1 статті 1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Оскільки митне оформлення товару по експортному контракту від 26.10.2016 №1, укладеному ФОП ОСОБА_1 з нерезидентом, фірмою ALPAN COFANI SARL (Туніс), оформлено ВМД ЕК 10 АА № UA102150/2017/014240 16.12.2017, то у відповідності до наведеної норми закону, граничний термін зарахування валютної виручки на рахунок ФОП ОСОБА_1 є 04.06.2018, що вірно встановлено відповідачем під час перевірки.

Частиною 1 статті 4 Закону №185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до частин 2 та 3 статті 4 Закону №185/94-ВР у разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Частинами 6 та 7 Закону №185/94-ВР встановлено, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

При цьому 21.06.2018 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про валюту та валютні операції» (далі - Закон №2473-VIII).

Відповідно до пункту 2 статті 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2473-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, зокрема, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Частиною 1 статті 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2473-VIII встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності.

Закон №2473-VIII введений в дію з 07.02.2019 та визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Згідно частин 4 та 6 статті 11 Закону №2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Частиною 7 статті 13 Закону №2473-VIII встановлено у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Судом встановлено, що у межах спірних правовідносин оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 20.02.2020 ФОП ОСОБА_1 нараховано пеню у сумі 104847,05 грн. за порушення термінів надходження на його рахунок валютного платежу у сумі 3418,32 євро по експортному контракту від 26.10.2016 №1, укладеному ФОП ОСОБА_1 з нерезидентом, фірмою ALPAN COFANI SARL (Туніс), та застосовано штрафну санкцію у сумі 510,00 грн. за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України.

В даному випадку, чинними до 07.02.2019 положеннями Закону №185/94-ВР було встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції.

Перевіркою відповідача встановлено, що валютна виручка, на суму 3418,32 євро по експортному контракту від 26.10.2016 №1, по граничному терміну надходження виручки - 04.06.2018 від нерезидента, фірми ALPAN COFANI SARL (Туніс), ФОП ОСОБА_1 , у встановлений 180-денний строк, не надійшла та вказаний строк сплив до введення в дію Закону №2473-VIII, тобто до 07.02.2019.

Позивач в адміністративному позові стверджує, що, станом на момент подачі позову до суду, нерезидент, фірма ALPAN CFANI SARL (Туніс), не розрахувалася з ним, за поставлену продукцію згідно експортного контракту від 26.10.2016 року №1, та не сплатила на його користь 3418,32 євро. За даним фактом він звернувся до правоохоронних органів, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку №22 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення.

Проте, наполягаючи на скасуванні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач посилається на частину 2 статті 15 Закону №2473-VIII, яка передбачає, що заходи впливу можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Позивач стверджує, що, за матеріалами даної справи, інформацію про виявлені валютні порушення відповідач отримав листом від 05.07.2018 за №Г-31.0.0.0/1-15924 від ПАТ КБ «Приватбанк». Отже, фактичним моментом виявлення порушення позивач вважає дату - 05.07.2018, а заходи впливу застосовані до нього відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями лише 20.02.2020, тобто з пропуском, встановленого законом, шестимісячного строку на їх застосування, зі спливом більше ніж півтора року.

Проте суд не погоджується з вказаними твердженнями позивача та вважає їх наслідком помилкового тлумачення норм законодавства з наступних підстав.

Частиною 1 статті 14 Закону №2473-VIII встановлено, що за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 цього Закону) можуть бути застосовані: до банків - заходи впливу згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність»; до уповноважених установ (крім банків) - такі заходи впливу: письмове застереження; обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів валютних операцій; штрафні санкції; зупинення або відкликання (анулювання) ліцензії на здійснення валютних операцій; до юридичних осіб (крім уповноважених установ) - заходи впливу у вигляді штрафних санкцій; до фізичних осіб, посадових осіб уповноважених установ, посадових осіб юридичних осіб - заходи впливу у вигляді штрафів, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

При цьому підпунктом 14 статті 1 Закону №2473-VIII визначено, що уповноваженими установами є банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв`язку, що отримали ліцензію Національного банку України згідно із Законом.

Частиною 1 статті 15 Закону №2473-VIII визначений порядок застосування заходів впливу, передбачених статтею 14 цього Закону.

Згідно частини 2 статті 15 Закону №2473-VIII заходи впливу можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Із системного аналізу вказаних вище норм Закону №2473-VIII випливає, що заходи впливу, передбачені статтею 14 Закону №2473-VIII, можуть бути застосовані тільки до уповноважених установ, якими є банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв`язку, що отримали ліцензію Національного банку України згідно із Законом і тільки протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення згідно частини 2 статті 15 Закону №2473-VIII.

Натомість порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 Закону №2473-VIII, не є заходом впливу, передбаченим статтею 14 Закону №2473-VIII, та виключений з цієї статті, а отже і не підпадає під дію частини 2 статті 15 Закону №2473-VIII.

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення шестимісячного строку накладення відповідачем на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій, суд також зауважує, що частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте частиною 2 статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України «Про валюту і валютні операції», «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що положення статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються.

Також суд зауважує, що і Закон №185/94-ВР, який втратив чинність, і новий Закон №2473-VIII, який діяв на момент проведення перевірки, передбачають ідентичні санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності, а саме нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки станом на 07.02.2019 позивачем вже було вчинено правопорушення щодо порушення встановлених 180-денних строків зарахування валютної виручки, тому як наслідок останній має нести, передбачену законом, відповідальність у вигляді пені за кожен день затримки, а отже податкове повідомлення - рішення від 20.02.2020 №00002963305, яким нараховано пеню у сумі 104847,05 грн. за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, прийнято відповідачем правомірно.

Суд не приймає до уваги твердження ФОП ОСОБА_1 щодо звернення його до правоохоронних органів, а його заяву-повідомлення про кримінальне правопорушення було прийнято та зареєстровано, про що заявнику видано талон-повідомлення єдиного обліку №22, оскільки 180-денний строк, встановлений законодавством, призупиняється та пеня в період такого призупинення не стягується тільки в разі звернення позивача до граничного терміну зарахування валютної виручки на рахунок ФОП ОСОБА_1 , тобто до 04.06.2018 до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення позивачем цих строків та у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви позивача про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом цих строків відповідно до частин 2 та 3 статті 4 Закону №185/94-ВР.

Перебіг зазначених строків також зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору згідно частин 6 та 7 Закону №185/94-ВР.

Належних та допустимих доказів звернення ФОП ОСОБА_1 до Експортно-кредитного агентства, подання ФОП ОСОБА_1 позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом цих строків до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України чи сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини позивачем до суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення від 20.02.2020 №00002963305, яким нараховано пеню у сумі 104847,05 грн. за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності винесене відповідачем обґрунтовано та правомірно, у зв`язку з чим у задоволені позову у цій частині суд відмовляє.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.02.2020 №00002973305, за формою «ПС», яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 121.1. статті 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Судом встановлено, що наказом ГУ ДПС у Чернігівській області від 21.12.2019 №932 наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з 20.01.2020, тривалістю 5 робочих днів, з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні експортних операцій по договору від 26.10.2016 №1, за період з 26.10.2016 по 02.12.2019 (а.с.24).

Зі змісту податкового повідомлення-рішення від 20.02.2020 №00002973305, за формою «ПС», та додатку 2 до нього - розрахунку штрафних санкцій випливає, що підставою винесення вказаного рішення став факт ненадання ФОП ОСОБА_1 виписок банку за період 2016-2019 роки, проте матеріали справи не містять жодних запитів ГУ ДПС у Чернігівській області щодо витребування у ФОП ОСОБА_1 , після початку перевірки, тобто після 20.01.2020, вказаних документів, а саме виписок банку.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо того факту, що останній листами від 06.08.2018 №1222/ФОП/25-01-13-09-12 та 21.11.2019 №2147/ФОП/25-01-33-05-12 направляв ФОП ОСОБА_1 запити про надання інформації (пояснень) та їх документальних підтверджень стосовно розрахунку по ВМД ЕК 10 АА №UA102150/2017/014240 від 16.12.2017, на загальну суму 3418,32 євро, та наявності дебіторської заборгованості по контрагенту нерезиденту, фірми ALPAN COFANI SARL (Туніс) по вказаному контракту, оскільки обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає у платника податків після початку перевірки відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, тобто після 20.01.2020.

Отже, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 20.02.2020 №00002973305 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині задоволенню.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, у сумі 1053,57 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1650327830.1 від 16.03.2020.

Отже сплачений судовий збір за подачу позову до суду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 5,10 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 №00002973305, за формою «ПС», яким застосовано до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510,00 грн., за платежем адміністративні штрафи та інші санкції.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 5 (п`ять) грн. 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).

Суддя В.В. Падій