Ухвала суду № 89214913, 14.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 травня 2020 р. № 820/5040/16

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по адміністративній справі №820/5040/16 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить суд:

- скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 р. у адміністративній справі №820/5040/16 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 08.09.2016 р. № 120, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі;

- визнати протиправним та скасувати наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 08.09.2016 року № 120 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення 08.09.2016 року з посади державного службовця за вчинення дисциплінарного проступку;

- поновити ОСОБА_1 на посаді державного службовця - головного спеціаліста Відділу правового забезпечення регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях;

- стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.09.2016 року по дату поновлення на посаді, для чого зобов`язати відповідача здійснити повний розрахунок за час вимушеного прогулу з 09.09.2016 р. по день поновлення на посаді за відповідним наказом з особового складу;

- звернути до негайного виконання постанову щодо стягнення з регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях суми заробітної плати за один місяць та поновлення ОСОБА_1 на посаді державного службовця - головного спеціаліста відділу правового забезпечення регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування зазначеної заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилається на те, що до 08.09.2016 року до кінця робочого дня до відома жодним чином не було доведено ні про передумови для дисциплінарного провадження відносно нього, ні про його початок, ні про його здійснення, ні про його закінчення, ні про прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з роботи за його результатами, а також не було здійснено жодних дій для грошового розрахунку з ним та не видано трудову книжку. Як на підставу звернення до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилається на те, що 26.12.2019 року з протоколу допиту від 13.12.2019 року у кримінальному провадженні № 12017220490000028 від 94.91.2017 року в якості свідка колишнього заступника головного бухгалтера РВ ФДМУ по Харківській області ОСОБА_2 , ОСОБА_1 стало відомо, що вона доставила розрахункові документи для здійснення грошового розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні 09.09.2016 року, тобто після позначення 09.09.2016 р. минулою датою 08.09.2016 р. всіх документів щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи. Зазначене порушує, на думку ОСОБА_1 його права та є підставою для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. На підставі викладеного просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 р. у адміністративній справі №820/5040/16 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 08.09.2016 р. № 120, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі

В своїх поясненнях Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях наголосило на тому, що заява ОСОБА_1 та викладені ним обставини, що визначаються ним як нововиявлені за своєю суттю є незгодою з правовими висновками суду стосовно підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, з якими також погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій. Заявником не наведено жодних фактичних даних, які існували під час прийняття судом, не були відомі і не могли бути відомі під час розгляду справи, які спростовують факти, які було покладено в основу рішення. За таких обставин просив відмовити у задоволенні зазначеної заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В заяві про спростування пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, ОСОБА_1 наголосив на тому, що аналіз змісту зазначених пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях без найменшого сумніву дозволяє стверджувати про те, що ним не спростовується факт звільнення ОСОБА_1 з роботи в період тимчасової непрацездатності, а відтак з його боку за мовчазною згодою має місце визнання вказаного факту звільнення ОСОБА_1 з роботи в період тимчасової непрацездатності. ОСОБА_1 звертає увагу на неправдиві твердження посадових осіб Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та відомостей за його розрахунковими документами щодо оформлення всіх документів про звільнення ОСОБА_1 з роботи та здійснення грошового розрахунку з ОСОБА_1 08.09.2016 року після доставлення розрахункових документів до органу казначейства 08.09.2016 року колишнім головним бухгалтером Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3. На підставі викладених пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях у його поясненнях заперечень просив суд їх відхилити за їх необґрунтованості.

В доповненнях до заяви про спростування пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях зазначив, що мотивом вказаних дій посадових осіб Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях з оформлення 09.09.2016 р. всіх документів щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи у нього з позначенням їх минулою датою 08.09.2016 року був намір уникнення відповідальності за свідоме (умисне) порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, а також ч. 4 ст. 74 Закону України «Про державну службу». На підставі викладених пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях у його поясненнях заперечень просив суд їх відхилити за їх необґрунтованості.

05.05.2020 р. та 06.05.2020 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях були надані клопотання зі змісту яких вбачається, що надання додаткових пояснень в подальшому Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є недоцільним.

В своїх поясненнях від 12.05.2020 р. ОСОБА_1 наголосив на тому, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а також зазначив, що не вбачає перешкод для розгляду його заяви про перегляд постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 р. у зазначеній адміністративній справі №820/5040/16 за нововиявленими обставинами.

Дослідивши пояснення сторін та проаналізувавши матеріали справи, суд наголошує на тому, що оскільки 03.04.2020 р. заявником було подано клопотання про продовження строку та призначення судового засідання з розгляду справи поза межами періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, а 14.04.2020 р. заявником було відкликано клопотання про продовження строку розгляду справи. В клопотанні від 14.04.2020 р. ОСОБА_1 просив здійснювати розгляд адміністративної справи № 820/5040/16 за нововиявленими обставинами за відсутністю сторін за наявними у ній матеріалами, а також враховуючи клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про розгляд справи без його участі, за наявними в матеріалах справи доказами, то суд мав підстави для прийняття ухвали від 16.04.2020 р. щодо здійснення розгляду справи №820/5040/16 в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Судом встановлено, що клопотання про які йдеться мова в ч. 3 ст. 194 КАС України, були заявлені сторонами.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України та беручи до уваги клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.

Таким чином, керуючись приписами чинного адміністративного процесуального законодавства та здійснюючи розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по адміністративній справі №820/5040/16 в порядку письмового провадження, суд зазначає наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 р., апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі № 820/5040/16 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 05.12.2018 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову. В решті - постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року залишено без змін.

Верховний суд в своїй постанові від 05.12.2018 року наголосив на тому, що звільнення ж за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець вчинив дисциплінарний проступок проти інтересів державної служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу. Дану санкцію за вчинення вказаного дисциплінарного проступку слід розглядати як винятковий та виключний захід, який має застосовуватися лише в тих випадках, коли характер вчиненого проступку, з врахуванням усіх факторів, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також інші обставини справи свідчать про неможливість та/або недоцільність продовження перебування такої особи на вказаній посаді. З матеріалів справи та з досліджених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 прибув 07.09.2016 в судове засідання до Господарського суду Харківської області із підозрою щодо перебування його в нетверезому стані, що зауважено в ході проведення судового засідання та підтверджується листом даного суду від 08.09.2016 № 024067, в якому вказано про те, що позивачу було зроблено зауваження про наявність ознак алкогольного сп`яніння і оголошено перерву, а також було зазначено про неможливість складення судовим розпорядником відповідного протоколу через неявку позивача в судове засідання після оголошеної перерви. Доводи позивача щодо помилковості уявлення про перебування його у стані алкогольного сп`яніння та спростування щодо даного стану - поганим самопочуттям та вимушеністю прийому знеболюючих препаратів не знайшли свого підтвердження в ході дослідження обставин справи судами попередніх інстанцій, з висновками яких і погодився суд касаційної інстанції.

Суд зазначає, що в межах адміністративної справи № 820/5040/16 було розглянуто позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях саме про визнання протиправним та скасування наказу РВ ФДМУ по Харківській області від 08.09.2016 № 120, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу від 19.09.2016, розглянута процедура звільнення, а саме обставини, які стали підставою звільнення ОСОБА_1 та докази, які були надані сторонами на підтвердження своєї правової позиції. Тобто розглянута законність винесення наказу РВ ФДМУ по Харківській області від 08.09.2016 № 120.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено 08.09.2016 наказом РВ ФДМУ по Харківській області № 120. В день звільнення позивач був присутній на роботі та надав пояснення керівництву РВ ФДМУ по Харківській області щодо подій, які стались 07.09.2016, які передували звільненню, які стали підставою звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, відповідно до п. 4 ч. 1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Відносно тверджень заявника, щодо звільнення його 09.09.2016 року суд зазначає, що дій щодо проведення звільнення ОСОБА_1 09.09.2016 РВ ФДМУ по Харківській області не вчиняло оскільки ОСОБА_1 було вже звільнено 08.09.2016 року.

Щодо твердження ОСОБА_1 про необізнаність наявності дисциплінарного провадження щодо нього, то зазначена обставина була досліджена судами попередніх інстанцій. Так, Верховний Суд у своїй постанові від 05.12.2018 р. зазначив, що «гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого приписами частини 6 статті 74, частини 1 статті 76 Закону № 889-VIII, державний службовець реалізує шляхом власного волевиявлення наміру ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи. Наявність обґрунтованої відмови та вчинюваних перешкод дисциплінарної комісії у реалізації зазначеного права державного службовця дає змогу стверджувати про порушення гарантій, передбачених нормами даних статтей Закону. Тому Суд погоджує доводи судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач, надаючи пояснення в письмовій формі, був обізнаний з початком перебігу дисциплінарного провадження стосовно нього - то посилання скаржника на порушення гарантій його прав, визначених частиною 6 статті 74, частини 1 статті 76 Закону № 889-VIII є необґрунтованим, оскільки докази волевиявлення позивача у реалізації даного права відсутні». А отже, зазначеному доказу була надана оцінка трьома судовими інстанціями.

Окрім того, в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилається на те, що з протоколу допиту від 13.12.2019 р. у кримінальному провадженні №12017220490000028 від 04.01.2017 року в якості свідка колишнього заступника головного бухгалтера РВ ФДМУ по Харківській області ОСОБА_2 ОСОБА_1 стало відомо, що вона доставила розрахункові документи для позначення 09.09.2016 року минулою датою 08.09.2016 р. всіх документів щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи. З цього приводу суд наголошує, що цьому твердженню була надана належна правова оцінка трьома інстанціями. Так, в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 р. зазначено, що «доводи ОСОБА_1 щодо недостовірності та неналежності доказів, поданих відповідачем та досліджених судами попередніх інстанцій, в зв`язку з порушенням кримінального провадження за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення - «службове підроблення», не можуть бути прийнятними з огляду на наступне. Факт порушення кримінального провадження за попередньою кваліфікацією правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України, як службове підроблення не може слугувати підставою для визнання доказів недостовірними та неналежними, оскільки зазначене може стверджуватися лише вироком суду у кримінальному провадження, що набрав законної сили (ч. 4 ст. 72 КАС України в редакції на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій)».

Окрім того, суд наголошує, що ОСОБА_1 в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами посилається на дії ОСОБА_2 , які стосувалися виключно розрахунку з позивачем при його звільненні. В той час як предметом розгляду справи №820/5040/16 було не визнання протиправним здійснення розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 , а визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тобто, дії ОСОБА_2 не мають жодного відношення до предмету спору по справі №820/5040/16.

Оцінка листка непрацездатності від 09.09.2016 була надана судами першої, апеляційної та касаційної інстанції при розгляді справи № 820/5040/16, оскільки зазначений документ надавався ОСОБА_1 разом з позовом від 19.09.2016 по справі № 820/5040/16.

Питання проведення остаточного розрахунку при звільненні та відповідність його нормам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 47, 116 КЗпП України взагалі не було предметом розгляду справи № 820/5040/16.

Щодо посилання заявника на те, що 08.09.2016 р. Регіональним відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях розрахунку здійснено не було та не видано йому трудову книжку по нинішній час, то суд зазначає наступне. З метою дотримання законодавства з питань проходження державної служби та у зв`язку з відмовою від здійснення згаданих вище заходів щодо звільнення, регіональним відділенням, серед іншого, ОСОБА_1 було направлено рекомендованого листа з повідомлення про вручення від 09.09.2016 № 36-4887 з доданим до нього копією наказу на звільнення та пропозицією, серед іншого, отримати свою трудову книжку (отримав листа 14.09.2016).

З 08.09.2016 року ОСОБА_1 не звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях щодо видачі йому трудової книжки ні на руки під розпис у книзі обліку трудових книжок, ні шляхом направлення поштою, що передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці України N 58 від 29.07.93 (далі - Інструкція), у разі згоди особи на це.

На теперішній час трудова книжка ОСОБА_1 відповідно до пункту 6.2. Інструкції зберігається у архіві Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях.

Питання неотримання трудової книжки ОСОБА_1 вивчено та надано оцінку доказам судами в межах розгляду адміністративних справ № 820/5040/16 та № 820/3870/17.

Також суд зазначає, що ОСОБА_1 не вірно зазначається про результати касаційного розгляду справи № 820/5040/16 в частині прийняття його доводів щодо поширення норм КЗпП України на державних службовців у частині відносин не врегульованих Закону України «Про державну службу». У постанові касаційної інстанції зазначено наступне: «Суд приймає до уваги доводи скаржника щодо поширення дії норм законодавства про працю на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889-VIII та водночас зауважує наступне. У наведеному вище переліку відсутня така підстава звільнення працівника як порушення Присяги державного службовця, яка, в свою чергу, передбачена нормами Закону № 889-VIII - спеціального закону, норми якого є пріоритетними для державних службовців по відношенню до загального законодавства, що не дає змогу стверджувати про поширення гарантій щодо надання попередньої згоди виборного первинного профспілкового органу при звільненні працівника - члена даної профспілки за вчинення даного дисциплінарного проступку. Водночас, застереження щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення працівника, який є членом виборного профспілкового органу, міститься у статті 252 КЗпП України та не ставиться у залежність від підстав, причин та формулювання застосування стягнення. Відтак, зважаючи на відсутність приналежності ОСОБА_1 до членів виборного профспілкового органу та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Присяги, що не охоплюється підставами, визначеними частиною першою статті 43 КЗпП України, суд вважає вірними дії відповідача щодо дотримання процедури та порядку звільнення позивача із займаної посади».

Щодо посилання ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду по справі № 639/620/20, то суд дослідивши зазначений доказ зазначає наступне.

На відміну від інших доказів по справі зазначений доказ не засвідчений заявником належним чином, що унеможливлює надання цьому доказу відповідної об`єктивної оцінки.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.05.2019 р. по справі №160/7887/18 зазначено, що під час перевірки копій документів, що підтверджують повноваження представників, на предмет їх відповідності статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 ороку № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.

Згідно із пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року №55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії.

У відповідності до п. 8 підрозділу 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015р. - копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій". У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".

При цьому, у постанові від 08.05.2019 р. по справі №160/7887/18 Верховний Суд зауважив, що під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, тому відсутність на копії напису про її засвідчення "Згідно з оригіналом" чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Натомість, слід зазначити, що всупереч вимогам вищенаведених норм, додані до позовної заяви докази на підтвердження фактичних обставин справи взагалі не завірені належним чином. Документи не містять прізвища, ініціалів, підпису особи, якою такі докази завірено; дати та напису "згідно з оригіналом".

Таким чином, зазначений вище доказ по справі не містить прізвища, ініціалів, підпису особи, якою такі докази завірено; дати та напису "Згідно з оригіналом" на кожній сторінці документу, якій засвідчується. А отже, не може сприйматися судом як належний та допустимий.

Окрім того, оскільки доказ про який йде мова вище - це роздруківка з Єдиного реєстру судових рішень, то особа відносно якої винесено вирок зашифрована як Особа 1, що унеможливлює встановити факт щодо кого був винесений зазначений вирок і яке він має відношення до справи № 820/5040/16.

Також, суд наголошує, що частина із підстав, які зазначені заявником як нововиявлені, або вже розглядалася в межах судових рішень по справі №520/5040/16, або була предметом розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яку було розглянуто суддею Спірідоновим М.О. та винесено ухвалу від 05.03.2019 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами викладені законодавцем в ч. 2 ст. 361 КАС України.

Так, відповідно до згаданої норми, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Суд зауважує, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Перевіривши обґрунтованість доводів заявника наявними доказами та змістом належних норм права, оцінивши долучені до справи документи за правилами ст.77 КАС України, суд доходить висновку про відсутність у матеріалах справи фактичних даних, які б засвідчували існування у спірних правовідносинах визначених ст. 361 КАС України підстав.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не наведено нововиявлених обставин та не доведено підстав для перегляду постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 по справі № 820/5040/16, оскільки викладені заявником обставини вже були предметом досліджень в рішеннях судів.

Керуючись ст.ст.248, 250, 256, 295, 361, 369 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по адміністративній справі №820/5040/16 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до приписів п. 3 Прикінцевих положень до КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст ухвали складено 14 травня 2020 року.

Суддя Полях Н.А.