Рішення № 89207235, 12.05.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 664/2211/19

н/п 2-а/766/508/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

секретар Головчина А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до поліцейського капрала поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Херсонській області Лебеденко Вікторії Вікторівни (73009, м. Херсон, проспект Адміріла Сенявіна, 128), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України(РНОКПП 40108646, вул.. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Цюрупинського районного суду Херсонської області із позовом до поліцейського капрала поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Херсонській області Лебеденко Вікторії Вікторівни, в якому просив поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, скасувати постанову серії Е АВ №1256714 від 23.06.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, а справу закрити.

Позиція позивача:

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 23.06.2019 року капрал поліції в Херсонській області Лебеденко Вікторія Вікторівна розглянула відносно нього адміністративну справу за ст. 122 ч. 1 КУпАП та було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі.

З постановою позивач не згоден, вважає її протиправною з наступних підстав.

ОСОБА_1 також зазначає, що 23.06.2019 року працівник поліції намагався притягнути його до адміністративної відповідальності за те, що останній нібито керуючи автомобілем VOLKSWAGEN GOLF НОМЕР_2 перетнув подвійну дорожню горизонтальну суцільну лінію розмітки, яка поділяє потоки протилежних напрямів 1.3.1 п. 8.5.1. ПДР.

Позивачем працівнику поліції надано пояснення, що він - ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, однак є його власником. За кермом був його знайомий ОСОБА_2 . Позивач просив надати докази правопорушення до початку розгляду справи і до пред`явлення документів, просив допитати водія ОСОБА_2 , просив надати можливість залучити адвоката, оскільки не до кінця розумів вимоги відповідача. Проігнорувавши зазначені вимоги позивача, капрал поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Херсонській області Лебеденко В. В. склала оскаржувану постанову, про яку ОСОБА_1 дізнався лише 02.07.2019 року.

З підстав зазначеного та посилаючись на ст. ст. 7, 122, 247, 251, 280, 268, КУпАП та ст.ст. 25,29,248,256 КАС України, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

16.09.2019 року представником Департаменту патрульної поліції Р.С. Бєльським подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14.01.2020 року до участі у якості другого відповідача залучено Департамент патрульної поліції, місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14.02.2020 року матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського капрала поліції 1 батальйону 2 роти УПП в Херсонській області Лебеденко Вікторії Вікторівни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передано до Херсонського міського суду Херсонської області за підсудністю.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Херсонського міського суду Херсонської області від 20.03.2020 року головуючим у справі визначено суддю Булах Є.М., справу, відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції Херсонського міського суду Херсонської області передано судді 23.03.2020 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.03.2020 адміністративну справу прийнято до провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.03.2020 року о 09-00 год.

На підставі наказу Херсонського міського суду Херсонської області суддя Булах Є.М. з 30.03.2020 року по 17.04.2020 року перебувала у відпустці, тому розгляду справи по суті відкладено на 22.04.2020 року о 10-00 год.

Позивач у судове засідання, призначене на 22.04.2020 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду 23.04.2020 року надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справу через карантинні заходи запровадженні Постановою КМУ на території України.

Представники відповідачів, відповідач в судове засідання 22.04.2020 року не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Заяв про розгляд справи без участі або про неможливість розгляду справи у разі їх неявки до суду не надходило.

Розгляд справи відкладено через неявку сторін на 29.04.2020 року.

Позивач у судове засідання, призначене на 29.04.2020 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв та клопотань про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

Представники відповідачів, відповідач в судове засідання 29.04.2020 року не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Заяв про розгляд справи без участі або про неможливість розгляду справи у разі їх неявки до суду не надходило.

Розгляд справи відкладено на 12.05.2020 року.

08.05.2020 року адвокат Карпухін Ю.Ю., який діє в інтересах позивача на підставі ордеру, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без позивача ОСОБА_1 та його представника.

Представники відповідачів, відповідач в судове засідання 12.05.2020 року не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Заяв про розгляд справи без участі або про неможливість розгляду справи у разі їх неявки до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 5 ст. 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).

З урахуванням положень ст.205 КАС України, та наявних в матеріалах справи доказів належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні без участі сторін.

Вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду із позовом.

В прохальній частині позовної заяви позивач клопоче поновити йому строк звернення до суду з підстав того, що про постанову дізнався 02.07.2019 року, оскільки її було направлено відповідачем та вкладено в поштовий ящик за місцем його реєстрації, а не фактичного проживання.

На підтвердження викладених обставин, до матеріалів справи долучено довідку, видану головою ОСББ «Лавреньова 26» за вих. 120 від 05.05.2020 року.

Додатково з письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що вона 02.07.2019 року виявила у поштовій скриньці, яка закріплена за адресою: АДРЕСА_3 , постанову від 23.06.2019 р., складену поліцейським капралом поліції 1 бат. 2 роти Лебеденко В.В. (серія ЕАВ №1256714), про що по мобільному телефону повідомила свого сина, ОСОБА_1 . На наступний день, тобто 03.07.2019 р., вказану постанову передала ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку позивачу на звернення до суду із позовом, суд зазначає наступне.

Строки звернення до суду визначенні ст. 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом, або іншими Законами.

Згідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення(постанови), а щодо рішень(постанов) у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З урахуванням положень ст.ст. 122,123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у заяві доводів і з того, чи мав скаржник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично проживає у м. Олешки Херсонської області, що у тому числі підтверджується довідкою ОСББ «Лавреньова 26» і його зверненням саме до Цюрупинського районного суду Херсонської області із позовною заявою, у той час як оскаржувана постанова була направлена відповідачем на адресу АДРЕСА_4 - за місцем реєстрації позивача, що не заперечується відповідачем по справі, і отримана ОСОБА_1 03.07.2019 року. Будь-яких відомостей на спростування даної інформації на час вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду із позовом у суду немає..

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.

Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи із обставин, викладених вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду є обґрунтованими, а тому суд визнає їх поважними, з огляду на що поновлює пропущений позивачем строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 23.06.2019 року Серія ЕАВ №1256714.

Обставини встановлені судом.

23 червня 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

У постанові серії ЕАВ №1256714 від 23.06.2019 року, що винесена відносно позивача, зазначено, що 23.06.2019 року близько 02 год. 15 хв. в м. Херсоні по Бериславському шосе, 2-Г ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_2 , перетнув подвійну дорожню горизонтальну суцільну лінію розмітки, яка поділяє потоки протилежних напрямків 1.3., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З пояснень позивача викладених у позовній заяві вбачається, що він транспортним засобом не керував, однак є його власником. За кермом був його знайомий ОСОБА_2 . Позивач просив надати докази правопорушення до початку розгляду справи і до пред`явлення документів, просив допитати водія ОСОБА_2 , просив надати можливість залучити адвоката, оскільки не до кінця розумів вимоги відповідача. Проігнорувавши зазначені вимоги позивача, капрал поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Херсонській області Лебеденко В. В. склала оскаржувану постанову. Тому вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення за вказане у ній правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, а тому є незаконною.

На нормативне обґрунтування своєї позиції позивач посилається на ст. ст. 7, 122, 280, 268 КУпАП.

З поданого представником Департаменту патрульної поліції відзиву встановлюється, що 23.06.2019 року під час несення служби у м. Херсоні відповідачем був виявлений автомобіль під керуванням Позивача, який перетнув подвійну суцільну дорожню розмітку (1.3), порушивши Правила дорожнього руху, за що згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП України, відповідачем було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАБ №1256714 від 23.06.2019 року яку позивач відмовився отримати, копію постанови направлено поштою за місцем проживання позивача.

Представник зазначає, що інспектором під час розгляду цієї справи, надалась належна оцінка доказам і він за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалось на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю та діючи у відповідності до вимог ст. 252 КУпАП виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за якою накладено на останнього стягнення у вигляді штрафу. Вказує, що постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства та уповноваженою на те особою, є законною та обґрунтованою, а відтак підстав для її скасування та задоволення позову немає. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Викладаючи свою позицію у відзиві, представник Департаменту патрульної поліції нормативно обґрунтовував свої заперечення посилаючись на ст. ст. 122, 222, 258 КУпАП, ст. ст. 23, 62, Закону України «Про національну поліцію», Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. № 1395 зареєстрованим в МЮУ 10.11.2015р. за №1408/27853.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення саме відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, в тому числі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У відповідності до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.8.1. ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п.8.5. ПДР України дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.

Вертикальна розмітка у вигляді смуг білого і чорного кольору на дорожніх спорудах та елементах обладнання доріг призначена для зорового орієнтування.

Дорожня розмітка застосовується відповідно до цих Правил і повинна відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки.

Приписами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача.

Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, у порушення вимог ч. 2 ст.77 КАС України не надано доказів вчинення позивачем будь-яких порушень, внаслідок яких у відповідача виникло б право притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що відповідачем - Департаментом патрульної поліції не доведено вину позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, суд вважає за таких обставин, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного проступку провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що встановлення вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень в постанові, тобто в своєму рішенні, про притягнення особи до адміністративної відповідальності без доведення цього факту доказами, що визначені законодавством.

На думку суду, відповідач повинен був надати суду фото, відео докази, які б підтвердили в діях позивача наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Ст. 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

На підставі викладеного, судом встановлено, що вина позивача у порушенні правил дорожнього руху України не доведена належними та допустимими доказами, а постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить доказів вчинення правопорушення, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 14, 72, 74, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) строк звернення до суду.

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до поліцейського капрала поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Херсонській області Лебеденко Вікторії Вікторівни (73009, м. Херсон, проспект Адміріла Сенявіна, 128), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України(РНОКПП 40108646, вул.. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАВ №1256714 від 23.06.2019 року про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн..

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

Відповідно до Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Згідно ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного у письмовому провадженні, суд підписує рішення без його проголошення.

Дата складання повного тексту рішення 12.05.2020 року.

Суддя: Є.М. Булах