Рішення № 8920451, 25.04.2008, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №2-2032\08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2008 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді: І.В.П»ЯТНИЧУК,

при секретарі: Р.Г.Ландар,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за основним позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, а також: за зустрічну позовну заяву

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просив суд постановити рішення про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказуючи на те, що з жовтня 2006 р. по листопад 2007 р. він проживав разом з відповідачкою ОСОБА_2 За вказаний час вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Останнім часом у них почали виникати суперечки з приводу майна яке було придбане ними в період спільного проживання, а тому на підставі ст.ст. 60, 65, 68, 70, 71, 74 СК України, cm. 15, 16 ЦК України просив заявлені позовні вимоги задовольнити, визнати за ним право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 та право власності на 1\2 частину майнового комплексу під літерою «XXX» площею 189,1 кв.м. який знаходиться за адресою : м.Київ вул. Фрунзе 102.

Відповідачка ОСОБА_2 в свою чергу звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просила, визнати за нею право власності на майновий комплекс під літерою «XXX» площею 189,1 кв.м. який знаходиться за адресою : м.Київ вул. Фрунзе 102.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказуючи на те, дійсно з жовтня 2006 р. по листопад 2007 р. вона проживала разом з ОСОБА_1 однією сім»єю, вели спільне господарство, однак ніяких квартир чи інших об»єктів нерухомого майна в вказаний період ними придбано не було. Квартира АДРЕСА_1 не була придбана ними в період спільного проживання, в вказаній квартирі вони дійсно мешкали, але на підставі договору оренди, тобто вказана квартира належить ОСОБА_3. Щодо вимог про визнання права власності на 1\2 частину майнового комплексу під літерою «XXX» площею 189,1 кв.м. який знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 зазначала, що рішенням № 251 від 07 грудня 2007 року Подільської районної у місті Києві ради «Про передачу в оренду земельних ділянок для розміщення малих архітектурних форм та вхідних груп», їй - ОСОБА_2 було передано в оренду строком до трьох років земельну ділянку, для розміщення малої архітектурної форми під автопослуги, за адресою: АДРЕСА_2 в грудні 2007 року, а нерухоме майно нею та за її особисті кошти було збудоване за вказаною адресою лише у лютому 2008 року, а тому просила з метою в подальшому запобігти претензіям на вказане майно визнати за нею право власності на майновий комплекс під літерою «XXX» площею 189,1 кв.м. який знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 задовольнивши заявлені нею позовні вимоги відповідно до cm. cm. 15, 16, 392 ЦК України.

В судове засідання позивач не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву в якій просив задовольнити заявлені вимоги основного позову, відмовити в задоволенні зустрічного позову, а справу розглянути в його відсутності, що суд, з врахуванням думки учасників процесу вважає за можливе.

Відповідачка в судове засідання не з»явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила до суду свого представника з належним чином оформленою довіреністю, тому суд вважає можливим розглянути справу в її відсутності.

Представник відповідачки ОСОБА_4, проти вимог заявленого основного позову заперечував вказуючи на те, що дані позовні вимоги не відповідають дійсним обставинам, оскільки квартира № 10 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не була придбана за час спільного проживання сторін, а була лише ними орендована, а тому право власності на неї ні у ОСОБА_1 ні у ОСОБА_2 не виникало, оскільки вони нею не володіли, а лише користувалися під час спільного проживання. Щодо позовних вимог про визнання права власності за позивачем на 1\2 частину майнового комплексу також; заперечував, вказуючи на те, що Рішенням № 251 від 07 грудня 2007 року Подільської районної у місті Києві ради «Про передачу в оренду земельних ділянок для розміщення малих архітектурних форм та вхідних груп», ОСОБА_2 було передано в оренду строком до трьох років земельну ділянку, для розміщення малої архітектурної форми під автопослуги, за адресою: АДРЕСА_2 в грудні 2007 року, а нерухоме майно ОСОБА_2 було збудоване у лютому 2008 року, а оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перестали спільно проживати у листопаді 2007 року, то відповідно у позивача не виникає жодних майнових прав на будь-яку частину вказаного майнового комплексу. В обгрунтування заявлених вимог зустрічного позову вказував вищенаведені обставини та просив вказаний позов зустрічний задовольнити посилаючись при цьому на обставини викладені в позовній заяві.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідачки, оцінивши та дослідивши письмові докази в їх сукупності та співставленні, вважає, що позовні вимоги зустрічного позову слід задовольнити, а в задоволенні основного позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 cm. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, не підлягає доказуванню та обставина, що з 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали проживати однією сім»єю, і проживали однією сім»єю до листопада 2007 року, оскільки дана обставина була визначена самими сторонами у справі, а таму є фактом який не підлягає доказуванню.

Судом встановлено, що Рішенням № 251 від 07 грудня 2007 року Подільської районної у місті Києві ради «Про передачу в оренду земельних ділянок для розміщення малих архітектурних форм та вхідних груп» фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, було передано в оренду строком до трьох років земельну ділянку, для розміщення мачої архітектурної форми під автопослуги, за адресою: АДРЕСА_2.

В судовому засіданні встановлено, що у лютому 2008 року ОСОБА_2 на земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_2 було завершено будівництво будівлі для мийки транспортних засобів - будівлі (літ. «XXX»), загальною площею 189,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 40000,00 грн. (сорок тисяч грн.. 00 коп.), що складається з: підсобного приміщення № 1 в групі приміщень № 1 (згідно Технічного плану), загальною площею 15,7 кв.м., підсобного приміщення № 1 в групі приміщень № 2 (згідно Технічного плану), загальною площею 18,6 кв.м., а також група приміщень Л? З, загальною площею 154,8 кв.м., яка складається з: основного приміщення № 1, загальною площею 136,3 кв.м., підсобного приміщення № 2 , загальною площею 8,5 кв.м., підсобного приміщення № 3 , загальною площею 6,4 кв.м., підсобного приміщення № 4, загальною площею 2,4 кв.м. та приміщення вбиральні № 5, загальною площею 1,2 кв.м..

Відповідно до ч. 1 cm. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між: собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між: ними.

Згідно ч. 2 cm. 74 СК України, на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між: собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Частина 1 cm. 65 СК України встановлює, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно ч. 1 cm. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між: ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 cm. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між: ними або шлюбним договором.

В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що дійсно під час спільного сумісного проживання однією сім»єю сторонами було набуто у власність за Договором купівлі-продажу квартири від 19 травня 2006 року, квартиру № 10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Частина 1 cm. 60 ЦПК України встановлює, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів того, що дійсно квартира №10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була придбана ним 19 травня 2006 року за Договором купівлі-продажу квартири у ОСОБА_3, тобто стала його власністю під час спільного проживання однією сім»єю з громадянкою ОСОБА_2

Судом встановлено, що оскільки будівля, за адресою: АДРЕСА_2 була збудована ОСОБА_2 у лютому 2008 року, і оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перестали спільно проживати у листопаді 2007 року, то відповідно будівля Літ. „XXX" (загальною площею 189,1 кв. м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є особистою приватною власністю - ОСОБА_2, а не спільною власністю із ОСОБА_1.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до cm. 190 ч.1 ЦК України, вказується, що майном як особливим об»єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов»язки.

Як вбачається з ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Суд вважає, що оскільки, ОСОБА_1 вважає, що будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є спільним майном набутим з ОСОБА_2 набутим ніби то за час їхнього спільного сумісного проживання, то це свідчить, що він не визнає за ОСОБА_2 і оспорює її право власності на зазначену вище будівлю.

У відповідності до cm. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов»язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 cm. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 cm. 386 ЦК України власник майна, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ч.1 cm. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналізуючи та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, щодо задоволення заявлених ОСОБА_2 зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись, cm. 15, 16, 190, 317, 319, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, - ВІДМОВИТИ.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання права власності на майно, - ЗАДОВОЛЬНИТИ.

Визнати право власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженкою м. Києва, яка зареєстрована в АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Московським РУ ГУ МВС України в місті Києві 09 червня 1999 року на будівлю загальною площею 189,1 кв.м. під Літ. «XXX», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об 'скти нерухомого майна» (ЄДРПОУ: 03359836) зареєструвати право власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженкою м. Києва, яка зареєстрована в АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Московським РУ ГУ МВС України в місті Києві 09 червня 1999 року на будівлю під Літ. «XXX» (загальною площею 189,1 кв. м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.