Рішення № 89186190, 12.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/664/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, -

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного військового комісаріату (надалі - відповідач або Полтавський ОВК) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Полтавського ОВК щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 5290,74 грн на день звільнення з військової служби 07 червня 2010 року;

- стягнути з Полтавського ОВК на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 5290,74 грн на день звільнення з військової служби 07 червня 2010 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем, не зважаючи на довідку про вартість не отриманого речового майна, у розмірі 5290,74 грн, не здійснило нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, згідно зі статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху, в зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

19 лютого 2020 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 11 лютого 2020 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено до розгляду справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

04 березня 2020 року до суду надійшов відзив на позов в якому відповідач не погодився з вимогами позовної заяви та у задоволенні позову просив відмовити. Відповідач у відзиві на позов вказав, що положення статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на позивача не розповсюджується, оскільки регулює порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців, звільнених з військової служби, оскільки вказані положення Закону не передбачають виплату заборгованості по речовому майну до військовослужбовців, що були звільнені зі служби. Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 №1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час", оскільки нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року. Крім того, вказана постанова втратила чинність.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що з 28 жовтня 1991 року ОСОБА_1 проходила службу у Збройних Силах України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки.

Відповідно до копії витягу з наказу Полтавського ОВК (по особовому складу) від 04 червня 2010 року №2 старшого солдата ОСОБА_1 , механіка-телефоніста апаратної телеграфно-телефонного зв`язку вузла зв`язку Полтавського ОВК територіального управління "Північ" звільнено з військової служби у відставку за частиною шостою, пунктом "б"(за станом здоров`я); вислуга років у збройних силах 18 років 00 місяців (календарна); загальний страховий стаж 25 років 10 місяців; підлягає направленню на військовий облік до Полтавського ОВК м. Полтави.

На підставі наказу командира військової частини Полтавського ОВК від 07 червня 2010 року №116 Полтавським ОВК складено довідку №3 від 14 червня 2010 року про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі на суму 5290,74 грн.

25 лютого 2011 року позивач звернулась до Полтавського ОВК з проханням виплатити компенсацію за неотримане речове майно, на що листом Полтавського ОВК за вих. №133/446 від 09 березня 2011 року позивача повідомлено про направлення заявки на ім`я начальника центрального управління речового забезпечення тилу Головного управління логістики командування Сил підтримки Збройних Сил України на виділення коштів для виплати компенсації за речове майно; при надходженні коштів Полтавським ОВК буде повідомлено.

15 жовтня 2012 року за вих. №248/3/6/1302/1989 Департамент фінансів Міністерства Оборони України на звернення позивача про одержання грошової компенсації за неотримане речове майно повідомлено, що питання погашення заборгованості з приводу компенсації за речове майно відноситься до компетенції Тилу Збройних Сил України, на адресу якого надіслано звернення позивача.

Листом Полтавського ОВК від 22 листопада 2019 року №15/764 позивача повідомлено про те, що при звільненні у 2010 році була нарахована грошова компенсація за неотримане речове майно згідно постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2010 року №1444 та цін відповідно діючих на той період. На даний час діє наказ №232 від 29 квітня 2016 року та введена нова форма одягу, а постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2010 року №1444 втратила чинність. У задоволенні заяви відмовлено.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Полтавського ОВК щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 5290,74 грн звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов таких висновків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно довідки №3 від 14 червня 2010 року про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі ОСОБА_1 , загальна сума такого майна становить 5290,74 грн.

Відповідно до довідки Полтавського ОВК від 03 березня 2020 року №11/169 при здійсненні розрахунку при звільненні за червень 2010 року ОСОБА_1 виплачено наступне грошове забезпечення: військове звання - 8,17 грн, посадовий оклад - 131,83 грн, вислуга років 30% - 42,00 грн, заслужбу в Збройних Силах України - 442,00 грн, за таємність - 96,05 грн, премія 35% - 224,12 грн. Всього 944,17 грн. Також виплачено вихідну допомогу при звільненні у розмірі 9441,25 грн та індексацію - 104,59 грн.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 цього Закону).

Згідно з статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час визначає Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення, речове майно відпускається військовим частинам у порядку, встановленому Міноборони та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (далі - норми забезпечення речовим майном військовослужбовців), а також відповідно до затверджених Міноборони та іншими центральними органами виконавчої влади норм утримання цього майна на одного військовослужбовця (працівника) у військових частинах або на одне ліжко в лікувальних закладах.

Пункт 27 Положення визначає, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з

правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов`язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби, за місцем військової служби на підставі наказу командира (начальника) військової частини та довідки про вартість речового майна.

Тобто, у цьому випадку мова йде про захист порушеного права позивача на грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно.

Як вже встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, позивачу при звільненні не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Розмір грошової компенсації не є спірним між сторонами.

Право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно не заперечувалось і відповідачем.

Водночас, підставою невиплати спірної грошової компенсації відповідач зазначає втрату чинності нормативно-правового акту, який регулює спірне питання.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті під час звільнення позивача грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, не провівши із позивачем повний розрахунок грошового забезпечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в сумі 5290,74 грн.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими,що підлягають задоволенню.

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Полтавського обласного військового комісаріату (вул. Шевченка, 78А, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Полтавського обласного військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 5290,74 грн (п`ять тисяч двісті дев`яносто гривень сімдесят чотири копійки) на день звільнення з військової служби 07 червня 2010 року.

Стягнути з Полтавського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 5290,74 грн (п`ять тисяч двісті дев`яносто гривень сімдесят чотири копійки) на день звільнення з військової служби 07 червня 2010 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

За змістом пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя К.І. Клочко