Рішення № 89185802, 12.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року м. Київ № 640/2159/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

28.01.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) через представника звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якій просить:

- визнати дії ГУ ПФУ щодо зменшення основного розміру його пенсії з 95% до 90% та з 90% до 70% від сум грошового забезпечення, - протиправними;

- зобов`язати ГУ ПФУ перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 95% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704) та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких іншим категорія осіб» (далі - постанова №103), починаючи з 01.01.2018 з врахуванням раніше проведених виплат;

- визнати дії ГУ ПФУ щодо виплати ОСОБА_1 в 2018 році лише 50%, у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії, - протиправними;

- зобов`язати ГУ ПФУ виплачувати 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ, постановою №704 та постановою №103, починаючи з 01.01.2018, з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що пенсія є власністю особи, а тому відповідач не виплачуючи пенсію в повному розмірі, позбавляє позивача власності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні).

На час розгляду справи в суді відповідач не надіслав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , проте надав до суду завірену копію пенсійної справи позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 10.11.2002 призначена пенсія за вислугу років (35 років) відповідно до Закону №2262-ХІІ збільшена на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення, яка була обрахована у розмірі 90% грошового забезпечення як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до 2 категорії.

Такий основний розмір пенсії у відсотковому значенні позивач отримував до перерахунку пенсії з 01.11.2009 відповідно до Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Після проведення вказаного перерахунку основний розмір пенсії був визначений пенсійним органом у розмірі 90% грошового забезпечення (вислуга років 35).

Також судом встановлено, що 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови №704.

18.04.2018 ГУ ПФУ вчинило дії по перерахунку пенсії позивача відповідно до постанов №704 та №103 та на підставі довідки від 26.03.2018 №ФА134197, виданої Київським військовим комісаріатом Міністерства оборони України про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку визначеному рішенням Кабінету Міністрів України. А саме, згідно вказаної довідки позивачу перерахована пенсія із таких сум грошового забезпечення: посадового окладу - 8740 грн; окладу за військовим званням (підполковник) - 1480 грн; процентної надбавки за вислугу років 50% - 5110 грн. Підсумок пенсії з надбавками склав 10901,82 грн. Основний розмір пенсії залишився 70% грошового забезпечення.

При цьому судом встановлено поетапність виплати підвищення пенсії (4444,16 грн - сума підвищення пенсі) з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50%, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%, з 01.01.2020 - 100%.

Також судом встановлено, що адвокат Хомич І.О. звертався до ГУ ПФУ із адвокатським запитом від 19.11.2019 №557-11/19 щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , на який листом від 02.12.2019 №293009/02 повідомлено, зокрема про те, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 проведено відповідно до статей 13, 63 Закону №2262-ХІІ, чинних на дату, з якої проводився перерахунок, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених постановою №103.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Стаття 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

В подальшому, Законом України від 04.04.2006 №3591-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» в пункт «в» частини першої статті 13 Закону №2262-XII внесено зміни, відповідно до яких особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (пункт «в» статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Тобто, нова редакція пункту «в» статті 13 не передбачала збільшення розміру пенсії за вислугу років особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби на 5% та 10%, в зв`язку з чим з 01.11.2009 ГУ ПФУ здійснювало виплату пенсії позивачу виходячи з 90 % грошового забезпечення.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені зміни до частини першої статті 13 Закону №2262-XII щодо відсутності 5% та 10% збільшення розміру пенсії за вислугу років особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленої у рішеннях Конституційного Суду України позиції, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Тобто, застосування до правовідносин, які виникли при призначенні пенсії у 2002 році, положень закону, в редакції чинній після 2006, порушуватиме конституційний принцип незворотності дії законів в часі.

Суд зазначає, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Те саме стосується й правовідносин, які у зв`язку із перерахунком пенсії позивачу у 2018 році із зменшенням відсоткового значення розміру основної пенсії з 90% до 70%.

При цьому, Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18, дійшов висновку про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

При цьому, суд зазначає, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 25.03.2020 у справі №804/175/1638/18 (262СП/804/3953/18).

Отже, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, суд вважає неправомірними дії відповідача щодо зменшення основного розміру його пенсії з 95% до 90% та з 90% до 70% від сум грошового забезпечення, а у зв`язку із тим, що ГУ ПФУ протиправно зменшило основний розмір пенсії позивача з 95%, то захисту підлягає вимога перерахувати пенсію позивачу в розмірі 95% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ, постановою №704 та постановою №103, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням раніше проведених виплат.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо виплати ОСОБА_1 в 2018 році лише 50%, у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії, та зобов`язання ГУ ПФУ виплачувати 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ, постановою №704 та постановою №103, починаючи з 01.01.2018, з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою, то суд виходить із такого.

Пунктом 2 постанови №103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до поперед-нього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

У зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 і Верховного Суду від 12.11.2019, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.

Згідно із частиною другою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з 05.03.2019 пенсія позивачу підлягала виплаті без обмеження суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Відтак позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 (справа № 160/3586/19).

При цьому, згідно із частиною третьою статті 52 Закону №2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вбачає наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019 та зобов`язання відповідача виплатити 100% суми підвищення пенсії позивачу визначеної станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019, оскільки на момент перерахунку пенсійний орган керувався ще чинними положеннями постанови №103.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплачувати 100 % суми підвищення, то вона не підлягає задоволенню, оскільки така вимога спрямована на майбутнє, а захисту підлягає тільки порушене право, а також у зв`язку із тим, що розрахунок пенсії позивача за вислугу років, яка підлягає до виплати щомісячно не належить до повноважень суду.

З метою захисту і поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії в належному розмірі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача провести з 01.01.2018 перерахунок пенсії з 95% грошового забезпечення, а також про зобов`язання відповідача провести з 05.03.2019 перерахунок пенсії з урахуванням 100% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018 та виплатити її з урахуванням проведених раніше виплат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується обґрунтованість позовних вимог в частині неправомірності дій відповідача щодо зменшення позивачу основного розміру його пенсії з 95% до 90% та з 90% до 70% від сум грошового забезпечення та зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.01.2018 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 95% сум грошового забезпечення, а також неправомірності дій ГУ ПФУ щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 лише 75% суми підвищення пенсії та зобов`язання відповідача провести з 05.03.2019 перерахунок пенсії з урахуванням 100% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018 та виплатити її з урахуванням проведених раніше виплат, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість вказаних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення сторонами витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 95% до 90% та з 90% до 70% від сум грошового забезпечення, - протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 95% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких іншим категорія осіб», починаючи з 01.01.2018 з врахуванням раніше проведених виплат.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 лише 75% суми підвищення пенсії - протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 95% грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб. звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 05.03.2019, з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату однією сумою.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак