Рішення № 89183623, 13.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року Справа № 160/2475/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та оплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.11.2018 року: № 0560651304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 94 889,41 грн., що складається із основного податковою зобов`язання у розмірі 75 91 1,53 грн, та штрафних санкцій у розмірі 18 977.88 грн.; № 0560671304 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 7 897,04 грн., що складається із податкового зобов`язання в сумі 6 317,63 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 579,41 грн.; № 0560641304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що предметом даного позову є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2018 року № 0560651304, 0560671304, № 0560641304, складених відповідачем на підставі акту від 17.09.2018 про результати документальної позапланової перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Зазначені податкові повідомлення-рішення та акт позивач ніколи не отримувала, про проведення перевірки, за результатами якої вони складені, ніколи не повідомлялась. Про їх наявність стало відомо з Єдиного державного веб-порталу відкритих даних «Ореndatabot», а саме: їй стало відомо про наявність судового провадження в Дніпропетровському окружному адміністративному суді по справі №160/13326/19 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до позивача про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. 19 лютого 2020 року представник позивача ознайомилась з матеріалами даної справи та зробила фотокопії вищезазначених податкових повідомлень-рішень та акту перевірки. Докази вручення позивачу раніше цих документів в матеріалах справи відсутні. Як вбачається з матеріалів справи № 160/13326/19, ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підтвердження надсилання позивачу оскаржуваних рішень надало 2 поштових повідомлення - № 4900506234218 від 18.09.2018 року та № 4930006765221 від 16.11.2018 року, без опису вкладення, з яких неможливо встановити, що саме вони містили. При цьому, згідно відомостей з офіційного веб-сайту Укрпошти дані про зазначені поштові повідомлення в системі не зареєстровані, що ставить під сумнів той факт, що такі поштові відправлення взагалі надсилалися. Із матеріалів справи № 160/13326/19 позивачу стало відомо, що начальником відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Кудлач І. П. на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 4451-п від 06.08.2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 » проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та оплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року, а саме: з питання отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу анульованого за кредитом. Перевірка проводилася з 10.08.2018 по 12.08.2018 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 17.09.2018 року. Як зазначено у даному акті, копія наказу щодо проведення перевірки № 4451-п від 06.08.2018 року та повідомлення від 06.08.2018 року № 1170 були надіслані на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням. Зазначений наказ та повідомлення позивач не отримувала, в матеріалах справи № 160/13326/19 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до позивача про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи, про яку було зазначено вище, відсутні навіть поштові повідомлення про направлення в цей час поштової кореспонденції від відповідача. В даному акті перевірки встановлено не надання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік у встановлені законодавством терміни; не відображення в податковій декларації відомостей щодо отриманого доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом, отриманого від АТ «УкрСиббанк», за 2016рік у сумі 421 864,16 грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 75 811,53 грн.; донараховано військового збору за 2016рік в сумі 6 317,63 грн. Таким чином, в акті перевірки зафіксовано висновки щодо порушення позивачем: підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України - у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 75 811,53 грн.; п. п. 1.2, 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПК України від 02 грудня 10 року № 2755-VI із змінами і доповненнями у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом в результаті чого донараховано військового збору за 2016рік в сумі 6 317,63 грн.; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176 ПК України- внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. За висновками даної перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення- рішення від 05.11.2018 року. Таким чином, позиція позивача включає в собі оскарження прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень - рішень від 05.11.2018 року з підстав порушення правил проведення перевірки, передбачених нормами податкового законодавства, а саме статей 75, 78. 79 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність правових наслідків такої перевірки. На момент проведення перевірки у відповідача були відсутні відомості про вручення або не вручення позивачу наказу щодо проведення перевірки № 4451-п від 06.08.2018 року та повідомлення від 06.08.2018 року № 1170. До того ж перевірка проводилась з 10.08.2018 по 12,08.2018 року, а дата наказу про проведення перевірки 06.08.2018 року, отже, станом на початок перевірки відповідач технічно не міг отримати поштове повідомлення про вручення або невручення позивачу/поштового відправлення з наказом про проведення перевірки та повідомленням, оскільки позивач мешкає в іншому місті. Не ознайомлення позивача до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з наказом про її проведення, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки, є грубим порушенням вимог п.79.2 ст.79 ПК України. Невиконання відповідачем вимог п.79.2 ст.79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складено 17.09.2018 року та згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення начебто направлено позивачу 18.09.2018 року. Зазначене поштове повідомлення не містить доказів вручення поштового відправлення позивачу. В порушення вимог п. 86.8 ст.86 ПК України відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення 05.11.2018 року без отримання інформації про вручення акту позивачу. За відсутністю доказів направлення позивачу поштового відправлення з наказом щодо проведення перевірки № 4451-п від 06.08.2018 року та повідомлення від 06.08.2018 року № 1170 вважається, що вони позивачу не вручені, при цьому перевірка розпочата вже 10.08.2018 року - на 4-й день після постановления наказу, що свідчить про неможливість повернення до цієї дати поштового повідомлення про вручення відправлення позивачу, яка мешкає в іншому місті. Таким чином, на момент складання акту, доказів вручення або не вручення наказу про проведення перевірки у контролюючого органу не було. Акт перевірки від 17.09.2018 був також начебто надісланий за податковою адресою позивача, проте рекомендоване повідомлення від 18.09.2018 року не містить доказів вручення його позивачу. Спірні податкові повідомлення - рішення від 05.11.2018 року були аналогічним чином начебто надіслані на адресу позивача та також рекомендоване повідомлення від 16.11.2018 року не містить доказів вручення його позивачу. З огляду на зазначене, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення, платник не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Окрім того, позивач не погоджується із визначенням розміру суми прощеного боргу та вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2016 рік на зазначену у акті перевірки суму, оскільки згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року. Між АТ «УкрСиббанк» та позивачем 26.06.2008 року укладений кредитний договір № 11364870000 в іноземній валюті. Згідно зазначеного договору, позивачем отримано у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 50 000 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором на придбання житла. Строк надання кредиту визначено з терміном погашення до 26.06.2023 року. Станом на 10.03.2016 року за позивачем обліковувалася кредитна заборгованість у сумі 29 510,90 доларів США, що складало 772 676,69 грн. по курсу НБУ станом на 10.03.2016 року. Сторонами кредитного договору було досягнуто згоди щодо погашення позивачем боргових зобов`язань за кредитним договором у розмірі не менше ніж 350 812,53 грн., що станом на 10.03.2016 року складало 13 300 доларів США, спрямувавши кошти на часткове погашення заборгованості за кредитним договором. За умови сплати зазначеної суми сторони домовились про анулювання остатку боргу. 10.03.2016 року зазначені умови були позивачем виконані, що підтверджується платіжним документом - квитанцією №5 від 10.03.2016 року AT «УкрСиббанк» про сплату позивачем на користь AT «УкрСиббанк» грошових коштів в сумі 348 230,65 грн., що в еквіваленті складає 13 300,00 доларів США. Відповідно до повідомлення банку про анулювання боргу від 10.03.2016 року № 31-1-61/38 між AT «УкрСиббанк» та позивачем досягнуто угоду, що банк прощає залишок основного боргу в розмірі 16 112,29 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти за курсом НБУ на день прощення - станом на 10.03.2016 року - становить 421 864,16 грн). Також кредитором прийнято рішення про анулювання заборгованості за кредитним договором у вигляді суми процентів 98,61 доларів США, що складає 2 581.88 грн. по курсу НБУ станом на 10.03.2016 року. Відтак, оскільки позивачу було анульовано (прощено) основну заборгованість по кредиту, при визначенні об`єкту оподаткування слід виходити з прощеної суми 16 112.29 доларів США, визначеної за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року. Сума різниці між сумою боргу за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню станом на 10.03.2016 року (421 864,16 грн.) та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року (16 112,29 доларів США (прощено) х 7.99300 (курс НБУ на 01 січня 2014 року) = 128 785.53 грн.) складає 293 078.63 грн., та відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України не вважається додатковим благом та не може бути включена до показників загального місячного доходу, що підлягає оподаткуванню. Таким чином, відповідачем при визначенні позивачу грошового зобов`язання з ПДФО та військового збору з суми прощеного боргу було завищено податкове зобов`язання. З огляду на викладене, позивач вважає, що її позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 05.11.2018 року № 0560651304, № 0560671304, № 0560641304 містять обґрунтовані підстави для їх задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року відкрито провадження за вищезазначеним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01 квітня 2020 року від позивача на адресу суду на виконання ухвали від 13.03.2020 року надійшли пояснення, в яких остання зазначає, що на виконання зазначеної ухвали надає дані пояснення щодо причини відсутності податкової декларації з податку на доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2016 рік та доказів сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за цей період. Дійсно, згідно повідомлення про анулювання боргу від 10.03.2016 року № 31-1- 61/38 банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за кредитним договором № 11364870000 від 26.06.2008 року, а саме суми основного боргу (кредиту) 16 112,29 доларів США, що складає 421 864,16 грн по курсу НБУ станом на 10.03.2016 року, за умови сплати позивачем на користь АТ «УкрСиббанк» грошових коштів в сумі, що в еквіваленті складає 13 300,00 доларів США. Позивач погодилася сплатити зазначену суму грошових коштів, але не погодилася з визначенням в даному повідомлені суми прощеної суми боргу у гривневому еквіваленті, оскільки таку суму банк визначив, виходячи із курсу долару до гривні станом на 10.03.2016 року - як 26,183 гривні за 1 долар. Оскільки таке визначення суми прощеного боргу було здійснено з порушенням норм закону, ОСОБА_1 повідомила представника АТ «УкрСиббанк» що сума прошеного боргу в гривневому еквіваленті має розраховуватися із курсу долару до гривні як 7,993 гривні за 1 долар (курс долара станом на 01.01.2014 року) і попросила зробити належний розрахунок, проте в цьому було відмовлено. З цих підстав позивач відмовилась поставити особистий розпис про отримання вищезазначеного повідомлення про анулювання боргу та висловила свою вимогу представнику банку, щоб їй направили належний розрахунок суми прощеного боргу в гривневому еквіваленті, оскільки вона свої обов`язки перед банком виконала в повному обсязі. Однак, банком була проігнорована вимога щодо належного розрахунку суми доходу платника податку, до дійсного часу належного розрахунку позивач не отримала. Відтак, з наведених обставин вбачається, що банком при прощенні (анулюванні) боргу не визначена належним чином сума прощеного боргу, а отже, у позивача були відсутні підстави самостійно нараховувати податок з такого доходу та відображати його у річній декларації за 2016 рік. Саме через неузгодженість суми доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді прощеного боргу, визначеного банком, з якого позивач мала самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб, та не отримання від банку повідомлення про анулювання боргу з належним розрахунком та зазначенням суми її доходу, позивач своєчасно самостійно не сплатила податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік, оскільки вважає неузгодженою суму грошового зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи згідно п. 54.2 ст. 54 ПК України. Позивач визнає свій обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, передбачений п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, але ж і має право на правильне та законне (не завищене) визначення розміру оподатковуваного доходу платника податку, з якого розраховується сума податку. Відтак, повідомлення АТ «УкрСиббанк» про анулювання боргу від 10.03.2016 року неможливо розглядати як підставу для включення прощеної суми боргу до оподатковуваного доходу, оскільки цим документом не визначено правильної суми прощеного боргу. Оскільки позивач не мала можливості самостійно розрахувати суму податку через неузгодженість розміру її оподатковуваного доходу, та враховуючи, що вона вчасно не подала податкову декларацію про доходи фізичної особи за 2016 рік, розраховувала на отримання від податкового органу (без проведення перевірки) податкового повідомлення- рішення з правильним визначенням суми нарахування податкових зобов`язань. Проте, контролюючим органом щодо ОСОБА_1 без належного повідомлення було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та оплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року. Через порушення порядку повідомлення позивача про перевірку у відповідності до статті 79 ПК України, було порушено її право, передбачене п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. В той же час, у разі належного повідомлення позивача про перевірку, в ході якої вона могла би навести свою правову позицію щодо визначення розміру оподатковуваного доходу платника податку та узгодження цього розміру з контролюючим органом, позивач не заперечувала би проти сплати суми податкового зобов`язання в належному розмірі, у тому разі із урахуванням штрафних санкцій. Проте, позивач наполегливо заперечує проти визначення контролюючим органом розміру її податкового зобов`язання в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 05.11.2018 року №0560651304, №0560671304, №0560641304 саме в зазначеному розмірі, вважає протиправними як дії ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року без належного повідомлення, так і висновки відповідача про заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2016 рік на зазначену в акті перевірки суму, оскільки ця сума розрахована не у відповідності з нормами чинного законодавства. Відтак, вважає, що до предмету доказування даного адміністративного спору необхідно віднести встановлення складу прощених кредитором сум в гривневому еквіваленті, встановлення факту дотримання кредитором умов щодо належного повідомлення боржника (в контексті повідомлення боржника про прощення сум боргу як умови сплати боржником податку на доходи фізичних осіб, враховуючи відмову позивача поставити особистий підпис про отримання повідомлення АТ «УкрСиббанк» про анулювання боргу від 10.03.2016 року в наданій редакції щодо суми прощеного боргу в гривневому еквіваленті) та встановлення факту дотримання контролюючим органом порядку повідомлення платника податку про перевірку.

02 квітня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. На підставі пп. 191.1.1 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 4451-п від 06.08.2018 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 .» начальником відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Кудлач Іриною Павлівною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. В ході здійснення аналізу податкової інформації та відповідно п.74.1, п.74.3 ст.74 ПК України, встановлено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у періоді з 01.10.2016 по 31.12.2016 банківською установою АТ «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) нараховано дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 421 864,16 грн. Копія наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 4451-п від 06.08.2018 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 » та письмове повідомлення №1170 від 06.08.2018 надіслані на адресу фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та які вважаються врученими відповідно до порядку, визначеного ст. 42 Податкового Кодексу України. Перевірка проведена в приміщенні ГУ ДФС у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а з 10.08.2018 по 12.08.2018. Таким чином, документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1., що оформлена актом від 17.09.2018 №52887/04-36-13-04/ НОМЕР_1 є такою, що проведена на підставі норм чинного законодавства, в межах повноважень контролюючого органу. ГУ ДФС у Дніпропетровській області на адресу позивача надіслано повідомлення від 3.11.2017 № 1786/04-36-13-14 про необхідність подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та декларування доходів , отриманих як додаткове благо від АТ «УкрСиббанк». На дату складання акту документальної позапланової перевірки від 17.09.2018 №52887/04-36-13-04/ НОМЕР_1 ОСОБА_1 документів не надала. Так, згідно з відомостями центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, у періоді з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивачем отримано доходи від АТ «УкрСиббанк») в розмірі 421 864,16 грн. у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126), які згідно абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України підлягають включенню до загального річного оподатковуваного доходу та відображенню в річній податковій декларації про майновий стан і доходи. ГУ ДФС у Дніпропетровській області було надіслано листа від 19.10.2017 №3982/10/04-16-16 до АТ «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) з проханням підтвердити факт повідомлення платника податку - боржника про прощення бору АТ «УкрСиббанк», а саме надати копію врученого повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно з вимогами податкового законодавства або копію додаткової угоди з відповідним боржником. Та надати інформацію щодо складових прощеного боргу, а саме: вказати суму анулювання основного боргу за кредитом, анульованих відсотків за кредитом, анулювання пені, штрафної санкції, неустойки та анульовану суму у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу. Від АТ «УкрСиббанк» надійшов лист від 10.01.2018 №14-2-02/236 (вхідний №404/10 від 19.01.2018), у якому АТ «УкрСиббанк» підтвердив інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів в 1 кварталі 2016 року ОСОБА_1 , що у повному обсязі відображено у Податкових розрахунках сум доходу (форма №1 ДФ) за ознакою доходу «126», (додаткове благо). Згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів із сум доходу, отриманого фізичною особою ОСОБА_1 від АТ «УкрСиббанк» у розмірі 421 864,16 грн., податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати не нараховувався та до бюджету не сплачувався. Сума основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті ПК України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, у зв`язку з чим визначення позивачу грошових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб та військовому збору є правомірним. У разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Так, анульована (прощена) кредитором сума боргу у розмірі 1 145 339,98 грн. є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), а тому правильним, що вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік. Кредитором було повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу шляхом підписання відповідної угоди про припинення зобов`язань (у формі акту), тобто дотримано умови, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу. Відтак, в порушення пп.164.2.17 (д) п.164.2 ст.164 таз урахуванням пп.165.1.55 п.165.1 ст.165, п. 167.1 ст.167 ПК України за наслідками перевірки фізичної особи ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням у І кварталі 2016 року 421 864,16 грн. як додаткове благо у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 75 911,53 грн., а саме 421 864,16-689,0 = 421 175,16 грн., 421 175,16 х 18% = 75 911,53 грн. Перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором встановлено, що для фізичної особи ОСОБА_1 була визначена наступна база оподаткування військовим збором: дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом, який нараховано банківською установою АТ «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) у І кварталі 2016 року з урахуванням норм пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 розділу IV Податкового кодексу України у розмірі 421 175,16 грн. Враховуючи викладене, військовий збір, донарахований за результатами перевірки становить 6 317,63 грн. (421 175,16 грн. х 1,5%). Таким чином, документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи ОСОБА_1 встановлені порушення : 1) пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 176.1 ст. 176 ПК України внаслідок неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік. Відповідно до ст.120 ПК України, було винесено податкове повідомлення - рішення від 05.11.2018 №0560641304, яким застосовано штрафні санкції на суму 170 грн. 2) абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167 з урахуванням норм п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст.165 розділу IV ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 75 911,53 грн. Враховуючи вказане, було винесено податкове повідомлення - рішення від 05.11.2018 №0560651304, яким збільшено суму грошового зобов`язання 75 911,53 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 18 977, 88 грн. 3) пп.1.2, п.п.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір за 2016 рік в розмірі 6 317,63 грн. Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, було винесено податкове повідомлення - рішення від 05.11.2018 №0560671304, яким збільшено суму грошового зобов`язання 6317,63 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1579,41 грн.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Між АТ «УкрСиббанк» та позивачем 26.06.2008 року укладений кредитний договір № 11364870000 в іноземній валюті. Згідно зазначеного договору, позивачем отримано у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 50 000 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором на придбання житла. Строк надання кредиту визначено з терміном погашення до 26.06.2023 року.

Квитанцією №5 від 10.03.2016 року позивачем на користь AT «УкрСиббанк» відповідно до кредитного договору № 11364870000 були сплачені грошові кошти в сумі 348 230,65 грн., що в еквіваленті складає 13 300,00 доларів США.

У повідомлені від 10.03.2016 року № 31-1-61/38 банк повідомив позивача, що за нею станом на 10.03.2016 року обліковується кредитна заборгованість у сумі 29510,90 Дол. США, що складає 772676,69 грн., по курсу НБУ станом на 10.03.2016. АТ «УкрСиббанк», як кредитор, з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, також повідомило, що банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача за кредитним договором № 11364870000 від 26.06.2008 року, а саме суми основного боргу (кредиту) 16112,29 дол. США, що складає 421864,16 грн. по курсу НБУ станом на 10.03.2016 року.

Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог Податкового кодексу України в частині повноти нарахування та сплати податків та зборів під час отримання доходу у вигляді додаткового блага на адресу банківської установи було направлено запит від 19.10.2019 року № 3982/10/04-16-16 щодо надання інформації та копій документів, стосовно списання заборгованості по кредитному договору № 11364870000.

На вказаний запит податковим органом отримано відповідь ПАТ "УкрСиббанк" (лист від 10.01.2018 року № 14-2-02/236), яким було підтверджено інформацію про суми виплачених доходів фізичної особи ОСОБА_1 в 1 кварталі 2016 року. Доходи нараховані у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням,0 з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу, згідно вимог ст. 164 ПК України та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1 ДФ.

13.11.2017 року Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог Податкового кодексу України в частині повноти нарахування та сплати податків та зборів направлено на адресу позивача запит щодо подачі декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. ОСОБА_1 запропоновано з`явитись до Верхньодніпровського відділення Кам`янської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Також позивачу повідомлено, що у випадку ненадання декларації податковий орган набуває право проведення документальної позапланової перевірки.

Вказаний запит позивачем не отримано, на адресу контролюючого органу повернувся конверт.

Контролюючим органом відповідно до вимог пп. 191.1.1 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України було прийнято рішення у формі наказу № 4451-п від 06.08.2018 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з 10.09.2018 тривалістю 3 робочих дні».

На підставі наказу №4452-п від 06.08.2018 року контролюючим органом також було складено письмове повідомлення №1747 від 06.08.2018 про дату початку та місце проведення такої перевірки з 10 вересня 2018 року.

Наказ був направлений позивачу рекомендованим листом проте нею не отриманий, про що свідчить поштовий конверт від поштового вкладення з номером штрих-коду 490006452465-3, доданий до матеріалів справи позивачем та відповідачем, з посиланням на реквізити наказу.

08.08.2018 року Головне управління ДФС України у Дніпропетровській області направило на адресу позивача лист №2334/10/04-36-13-04-16, яким запрошувало ОСОБА_1 на підписання акту (довідки), складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період 01.01.2016 по 31.12.2016, яке відбудеться 17.09.2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.09.2018 р. № 52887/04-36-13-04/ НОМЕР_1 .

Зі змісту акту вбачається строк її проведення з 10.08.2018 по 12.08.2018.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення:

- абз. «д» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, з урахуванням п. 165.1 ст. 165 розділу IV Податкового кодексу України у зв`язку із отриманням додаткового блага у вигляді основної суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 75811,53 грн.;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України у зв`язку із отриманням додаткового блага у вигляді основної суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір в розмірі 6317,63 грн.

- п.п. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, п. 176.1 ст. 176 ПК України внаслідок неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.

Вказаний акт направлявся позивачу шляхом поштового зв`язку, проте нею не отримано, на адресу контролюючого органу повернувся конверт.

На підставі акту перевірки від 17.09.2018 р. № 52887/04-36-13-04/ НОМЕР_1 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 05.11.2018 року: № 0560651304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 94 889,41 грн., що складається із основного податковою зобов`язання у розмірі 75 91 1,53 грн, та штрафних санкцій у розмірі 18 977.88 грн.; № 0560671304 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 7 897,04 грн., що складається із податкового зобов`язання в сумі 6 317,63 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 579,41 грн.; № 0560641304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення направлявся позивачу шляхом поштового зв`язку, проте нею не отримані, на адресу контролюючого органу повернувся конверт.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернулася до суду із цим позовом.

Спірні відносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Так, відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до п.п.78.1.1, п.п.78.1.2, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

При цьому, пунктом 78.4.ст. 78 ПК визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім.

Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України , який встановлює, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 р. у справі № 1570/7146/12, від 06.03.2018р. у справі № 805/2307/17-а, від 05.05.2018 р. у справі № 810/3188/17, від 02.05.2018 р. у справі № 804/3006/17.

У постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та від 09.02.2016 у справі № 826/5689/13-а визначено наступну правову позицію: "нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої."

Крім того, у постанові від 23.04.2019 у справі №823/5028/15 Верховний Суд з посиланням на практику Верховного Суду України у справах, предметом позову в яких були вимоги про визнання недійсним та скасування наказів про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки платників податків, а в деяких мали місце обставини складання контролюючими органами за наслідками таких перевірок податкових-повідомлень рішень, неодноразово висловлював правову позицію про те, що нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, установлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Незважаючи на визначену у п. 79.3 ст. 79 ПК України необов`язкову присутність платника податків під час проведення документальної невиїзної перевірки, останній має право бути присутнім. З наказом на перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що документальна позапланова невиїзна перевірки тривалістю 3 робочі дні згідно акту розпочалась 10.08.2018 року та закінчилась 12.08.2018 року.

Як зазначалося вище контролюючим органом відповідно до вимог пп. 191.1.1 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України було прийнято рішення у формі наказу № 4451-п від 06.08.2018 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з 10.09.2018 тривалістю 3 робочих дні».

На підставі наказу №4452-п від 06.08.2018 року контролюючим органом було складено письмове повідомлення №1747 від 06.08.2018 про дату початку та місце проведення такої перевірки з 10 вересня 2018 року.

Наказ був направлений позивачу рекомендованим листом проте нею не отриманий, про що свідчить поштовий конверт від поштового вкладення з номером штрих-коду 4900064524653, доданий до матеріалів справи позивачем та відповідачем, з посиланням на реквізити наказу.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, обов`язковою умовою надіслання якого визначено в ст. 79 Податкового кодексу України.

У той же час, наказ №4451-п від 06.08.2018 не був вручений позивачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штрих-кодовим ідентифікатором №4900064524653, без позначок про отримання, та конвертом, який повернувся на адресу відповідача без позначки про причину невручення адресату.

В наказі №4451-п від 06.08.2018 податковим органом зазначено строк проведення перевірки з 10 вересня 2019 року тривалістю 3 робочі дні.

При цьому зі змісту акту від 17.09.2018 р. № 52887/04-36-13-04/ НОМЕР_1 вбачається строк її проведення з 10.08.2018 по 12.08.2018.

Крім того, суд звертає увагу, що номер наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з 10.09.2018 тривалістю 3 робочих дні» - № 4451-п від 06.08.2018.

При цьому, в повідомленні №1474 від 06.08.2018 року мова йде про наказ №4452-п.

Під час розгляду справи судом встановлені розбіжності щодо номера наказу та дати проведення перевірки, зазначених в наказі, повідомленні та акті перевірки.

Фактично контролюючий орган здійснив перевірку стосовно позивача через 4 дні після прийняття наказу.

Розділом ІІ Наказу Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р. "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014р. за №173/24950 передбачено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Наведене свідчить, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення, позивач не була ознайомлена до її початку.

Більш того, як було встановлено контролюючий орган здійснив перевірку стосовно позивача через 4 дні після прийняття наказу, суд прийшов до висновку, що у контролюючого органу на момент проведення перевірки з 10.08.2018 року по 12.08.2018 року взагалі не було жодних відомостей про отримання ОСОБА_1 наказу на перевірку, що також свідчить про відсутність правових підстав у податкового органу для проведення такої перевірки.

Доказів отримання позивачем наказу №4451-п від 06.08.2018 до початку проведення перевірки відповідачем суду не надано.

За подібних обставин, викладених у постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі №810/3188/17 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/14476/17 (№К/9901/62922/18), Верховний Суд дійшов висновку, аналогічно якому суд у даній справі формулює свій висновок про те, що перевірку проведено без дотримання обов`язкових для цього умов, що є підставою для висновку про протиправність проведення перевірки, результати якої встановлено в Акті перевірки, який, враховуючи наведені вище обставини, кваліфікується судом як доказ отриманий з порушенням закону, який в силу вимог ч. 1 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Крім того, з наданих відповідачем документів докази направлення позивачу письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки взагалі відсутні.

При цьому обов`язок направлення платнику такого письмового повідомлення прямо передбачено ст. 79 Податкового кодексу України

Тобто, за встановлених судом обставин протиправності проведення перевірки, відсутні правові наслідки такої, що також є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що у справі "Рисовський проти України" (№29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №810/1438/17.

Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування" не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, Європейський суд у справі "Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG" (1975, AC 591 at 638) вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі "Yvone van Duyn v. Home Office", принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (п. 128), та "Беєлер проти Італії" (п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (п. 74 рішення ЄСПЛ у справі "Лелас проти Хорватії").

Зважаючи на викладене, в розумінні положень п. 42.4 ст. 42 ПК України суд вважає, що відповідачем не вчинено всіх залежних від нього дій щодо вчасного повідомлення позивача про проведення перевірки, що ненадало практичну можливість позивачу бути обізнаним про проведення такої перевірки.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що, всупереч вимог Податкового кодексу України позивач не була повідомлена про початок проведення щодо неї документальної невиїзної позапланової перевірки, адже не отримала наказ та повідомлення про її проведення, тобто з наказом про перевірку, повідомленням та відомостями про дату її початку та місце проведення не була ознайомлена у встановлений законом спосіб до її початку, суд вважає, що були відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки позивача.

Таким чином, у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи те, що наказ та повідомлення про проведення перевірки взагалі не було отримано позивачем, що не спростовано відповідачем, суд зазначає, що визнання незаконними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є безумовною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 17.03.2018 у справі №1570/7146/12, від 06.03.2018 у справі №805/2307/17-а, від 23.08.2018 у справі №812/1283/17 та від 05.06.2018 у справі №826/4156/14, висновки яких, відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судами.

Щодо доводів позивача про її згоду сплатити зазначену суму грошових коштів, але не погодженням з визначенням в даному повідомлені суми прощеної суми боргу у гривневому еквіваленті, оскільки таку суму банк визначив, виходячи із курсу долару до гривні станом на 10.03.2016 року - як 26,183 гривні за 1 долар.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до установи банку із запитами щодо здійснення належного розрахунку суми прощеного боргу, із скаргами щодо неналежного розрахунку.

Суд зазначає, що у разі незгоди позивача з діями банку, вона має право їх оскаржити в досудовому або у судовому порядку.

В зв`язку вказані доводи позивача судом відхиляються.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності своїх дій при проведенні позапланової невиїзної перевірки, а також прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72, 77, 241, 243-246, 257, 262 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними дії ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та оплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року;

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.11.2018 року:

- № 0560651304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 94 889,41 грн., що складається із основного податковою зобов`язання у розмірі 75 911,53 грн, та штрафних санкцій у розмірі 18 977.88 грн.;

- № 0560671304 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 7 897,04 грн., що складається із податкового зобов`язання в сумі 6 317,63 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 579,41 грн.;

- № 0560641304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1029,57 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2020 р.

Суддя О.М. Неклеса