Ухвала суду № 89170915, 29.04.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи № 201/15719/17

Номер провадження 1-кп/201/1072/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання – Кінаші Я.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Смирнова А.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 06 вересня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040650003028 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Солікамська Пермської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 06 вересня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040650003028 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2020 року призначене підготовче судове засідання за вказаним обвинувальним актом на 02 березня 2020 року.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Смирнов А.В. висловив думку про можливість призначення судового розгляду за наданим суду обвинувальним актом, вважаючи його відповідним вимогам ст. 291 КПК України та зазначив, що підстав для повернення вказаного обвинувального акту прокурору, він не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію прокурора та вважав за можливе призначити судовий розгляд за наданим суду обвинувальним актом.

Вислухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 підлягає поверненню прокурору, з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статі 7 цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, яка встановлює обов`язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Виходячи з тлумачення кримінального процесуального закону, положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюються не лише на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Така позиція, що повернення обвинувального акту має здійснюватися не лише в разі невідповідності його вимогам ст. 291 КПК України, а й в інших випадках, передбачених КПК України, узгоджується і з висновком у постанові Верховного Суду України № 5-11кс15 від 25 травня 2015 року.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити наступні відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Пунктом 3 (а) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно ч. 2 ст. 1 КПК України, є частиною національного кримінального процесуального законодавства України, визначено, що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Отже, виходячи із змісту наданого суду обвинувального акту, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прокурором не були виконані належним чином, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню до предмету доказування входять, в тому числі, подія злочину (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно наданого суду обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КПК України, а саме закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), при цьому, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення вказано, що 05 вересня 2017 року приблизно о 13 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна прибув на другий поверх НВК № 66 (учбового закладу), до актової зали, де діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав з учительського столу майно, що належить потерпілій ОСОБА_2 , але не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений після виявлення злочину.

Отже, відповідно до доктринального тлумачення кримінального закону проникненням в інше приміщення є вторгнення, у тому числі, у стаціонарні будівлі призначені до розміщення людей чи матеріальних цінностей (виробничі чи службові приміщення підприємства, установи, організації тощо) з метою вчинення крадіжки.

При цьому, проникнення може здійснюватися, як таємно, так і відкрито, як з подоланням перешкод, так і безперешкодно. Спосіб проникнення значення для кваліфікації не має.

Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознак, як проникнення, слід з`ясовувати з якою метою особа опинилася у приміщенні і коли у неї виник умисел на заволодіння майном, тобто така обставина має місце лише тоді, коли проникнення здійснювалося з метою заволодіння чужим майном.

Таким чином, аналізуючи наведене тлумачення такої кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ст. 185 КК України, як проникнення, та зіставляючи із фактичними обставинами інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, викладеними в обвинувальному акті із зазначеною кваліфікацією за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, суд звертає увагу на наявність суттєвих протиріч між викладом об`єктивної сторони інкримінованого злочину та його правової кваліфікації.

Отже, органом досудового розслідування при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення вказано, що ОСОБА_1 саме з метою скоєння крадіжки прибув до приміщення учбового закладу НВК № 66.

При цьому, ОСОБА_1 не мав жодної об`єктивної причини знаходитися у приміщенні цього учбового закладу, адже такі відомості в обвинувальному акті відсутні.

Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_1 фактично інкримінується вчинення закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням в інше приміщення – учбовий заклад НВК № 66, із кваліфікацією за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, яка, вочевидь, не відповідає тим фактичним обставинам, що викладені в обвинувальному акті.

Крім того, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення сторона обвинувачення обмежилася лише загальним посиланням на не доведення ОСОБА_1 свого злочинного умислу до кінця з причин зупинення останнього після виявлення злочину, не відобразивши при цьому такі суттєві обставини, що впливають на правильну кваліфікацію інкримінованих ОСОБА_1 дій, зокрема, ким саме, в який час (момент) та при яких обставинах був зупинений обвинувачений, що позбавляє можливості дійти висновку вчинення якого замаху (закінченого або незакінченого) інкримінується ОСОБА_1 та про відповідність такої правової кваліфікації дій останнього фактичним обставинам злочину.

Отже, викладені факти свідчать про неналежне встановлення органом досудового розслідування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, що зумовило всупереч вимогам закону пред`явлення ОСОБА_1 неконкретного обвинувачення, чим суттєво порушено право останнього на захист.

З урахуванням наведеного, суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за наданим суду обвинувальним актом, оскільки наведені порушення закону не можуть бути усунені під час судового розгляду, а суттєво порушене право обвинуваченого на захист під час досудового розслідування не може бути поновлене судом.

Разом із цим, відповідно до вимог ст. 109, п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України обвинувальний акт надсилається до суду разом з додатком у вигляді реєстру матеріалів досудового розслідування, який повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Тобто, виходячи з наведених вимог кримінального процесуального законодавства реєстр матеріалів досудового розслідування у обов`язковому порядку повинен містити достовірні, відповідні данні щодо усіх, без винятку, проведених під час досудового розслідування процесуальних дій, прийнятих процесуальних рішень та вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.

Попри це, у доданому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування взагалі відсутні відомості про стан та рух досудового розслідування протягом тривалого часу з 19 жовтня 2017 року до 05 лютого 2020 року, що свідчить про грубе порушення вимог кримінального процесуального закону та, у свою чергу, позбавляє суд можливості в подальшому під час судового розгляду надати належну оцінку отриманню органом досудового розслідування тих чи інших доказів та проведенню відповідних обов`язкових процесуальних дій із учасниками кримінального провадження із дотриманням встановлених законом процесуальних строків.

Отже, за таких обставин, суд вважає за необхідне обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 06 вересня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040650003028 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області Смирнову А.В., з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 42, 91, 291, 314, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 06 вересня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040650003028 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області Смирнову А.В., з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили після спливу семиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для її оскарження. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 15 хвилин 29 квітня 2020 року.

Головуючий - суддя І.Г. Ополинська