Ухвала суду № 89169809, 08.04.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/2526/14

Провадження №2-з/932/197/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ Сліщенко Ю.Г. за участю секретаря Тимощук К.А., розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

До Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена заява в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог заявлених у заяві, заявник посилається на те, що оскільки позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на вищезазначену нерухомість та враховуючи, що предмет іпотеки є єдиним мешканням відповідача та її чоловіка, з метою недопущення вчинення позивачем дій з реалізації вказаної нерухомості, вважала за необхідне звернутись до суду з даною заявою.

У зв`язку з тим, що розгляд заяви відбувається за відсутності сторін, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяву, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, до на кожну зі сторін покладено обов`язок надання належних доказів на підтвердження доводів обгрунтовуючих їх позиції стосовно того чи іншого питання.

Виходячи з того, що заявником не надано суду будь-яких належних доказів на підтвердження вчинення позивачем дій спрямованих на відчуження вказаного майна, вимоги заяви про забезпечення позову, є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд, щодо тверджень позивача про наявність загрози реалізації предмета іпотеки до винесення судом рішення за результатами розгляду справи № 200/2526/14, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ЦК України, способами захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові та позасудові.

Відповідно до ЗУ «Про іпотеку» підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Виходячи з того, що наразі в провадженні суду перебуває цивільна справа в якій заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто позивачем обрано саме судовий захист цивільного права чи інтересу, твердження відповідача з приводу наявності ризиків звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, оскільки позивач позбавлений такої можливості до вирішення справи №200/2526/14 по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, передбачено що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Ю.Г.Сліщенко