Рішення № 89162095, 04.05.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/327/20

Провадження № 2/234/1291/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Малушка С.В.

справа №234/327/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 03.09.2015 року позивача було прийнято на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроприладів 6 розряду до ПрАТ «СКМЗ», а 16.12.2019 року звільнено з роботи згідно п.1 ст.36 КЗпП України. З моменту звільнення роботодавець не сплатив йому заробітну плату в розмірі 6977,34 грн., що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2019 року.

Просив суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» заборгованість по заробітній платі у сумі 6977,34 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати починаючи з 17 грудня 2019 року і до винесення судом судового рішення.

27.03.2020 року позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 2 227,67 грн., середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 17.12.2019 року по 31.03.2020 року у розмірі 21243,60 грн. та моральну шкоду у сумі 5 000 грн. (а.с.41-44). Зазначив, що погоджується з наданим відповідачем розрахунком середньоденного заробітку, але повністю не згоден з розрахунком робочих днів. Згідно наказу №141 від 02.09.2015 року про прийом його на роботу, у графі «умови роботи» вказано, що це його основна робота, тобто 8 годинний робочий день з 5 денним робочим тижнем. Ці данні відображені у колективному договорі та правилах внутрішнього трудового розпорядку на ПрАТ «СКМЗ». Згідно ст.50 КЗпП України тривалість робочого часу працівника не може перевищувати 40 годин на тиждень. Встановлювати меншу норму тривалості робочого часу підприємство має право, але це потрібно відображати при укладенні колективного договору. Згідно ст.51 КЗпП України вказані категорії робітників, тривалість робочого часу яких скорочена (менше ніж 40 годин). Він, як працівник - електромонтер, під дію цієї статті не підпадає. Згідно ст.56 КЗпП України «за згодою між працівником і власником… встановлюються як при прийомі на роботу так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.»

Згоди на працю на неповний робочий день або тиждень він не давав. З наказом генерального директора ПрАТ «СКМЗ» №391 від 26.11.2019 року та №369 від 31.10.2019 року. згідно яких встановлено скорочений робочий тиждень в січні та лютому, він не ознайомлений, а відтак і згоди не давав.

Згідно додатка до листа Мінсоцполітики №1133/0/206-19 від 29.07.2019 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» кількість робочих днів у січні складає 21 день, у лютому 20 днів, у березні 21, у квітні 19. Кількість робочих днів у грудні 2019 року він не заперечує - 10 робочих днів. Таким чином, вважає, що на 31.03.2020 року кількість робочих днів з моменту звільнення та до моменту розгляду справи по суті складає 72 дні, тоді сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 294,05х72=21243,60, яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що через невиплату йому заробленої зарплати у законний строк, а це єдине джерело грошових коштів, на які він має жити, він зазнав фізичних страждань (від голоду) та емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди. Він був обмежений у підтримці своїх життєвих потреб, йому не вистачало грошей на їжу, оплату комунальних платежів та інші потреби. Він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позичати гроші. Моральну шкоду оцінює в 5000 грн.

29.04.2020 року позивач подав заяву, в якій просив стягнути з відповідача моральну шкоду у суму 5000 грн., заборгованість по заробітній платі у сумі 2227,67 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 17.12.2019 року по 04.05.2020 року у сумі 27712,70 грн. (а.с.71).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково та зазначив, що з 03.09.2015 року позивача було прийнято на роботу до ПрАТ «СКСЗ» на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроприладів. Наказом №183 від 16.12.2019 року позивача було звільнено з підприємства з згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). З наданої позивачем до суду позовної заяви вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з листопада 2019 року по грудень 2019 року становить 6977,34 грн. З метою погашення вказаної вище заборгованості ПрАТ сплатило ОСОБА_1 10.02.2020 року у розмірі 100 грн. та 28.02.2020 року у розмірі 4649,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними відомостями на виплату заробітної плати за листопад 2019 року. Заборгованість ПрАТ «СКМЗ» по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 23.03.2020 року становить 2227,67 грн. 14.02.2020 року становить 6877,34 грн., про що свідчить довідка ПрАТ СКМЗ.

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Тобто, при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі враховуються робочі дні.

ОСОБА_1 було звільнено 16.12.2019 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у грудні 2019 року буде враховано 10 робочих днів.

На ПрАТ «СКМЗ» у січні 2020 року наказом № 368 від 31.10.2019 року було оголошено вихідними днями з подальшим відпрацюванням наступні дні : 02.01.2020 року,03.01.2020 року, 06.01.2020 року,08.01.2020 року, 09.01.2020 року, 10.01.2020 року, 13.01.2020 року, 14.01.2020 року. У зв`язку з вищенаведеним у січні 2020 року було нараховано 13 робочих днів.

У лютому 2020 року наказом № 391 від 26.11.2019 року було оголошено 24- годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні - четвер, п`ятниця). У зв`язку з вищенаведеним у лютому 2020 року було нараховано 12 робочих днів.

У березні 2020 року нараховано 21 робочий день, у квітні нараховано 21 робочий день, у травні 2020 року нараховано 1 день (до дати призначення слухання по справі 04.05.2020 року.

Разом при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі нараховано 78 робочих днів.

Згідно з довідки про заборгованість по заробітній платі № 165 від 23.03.2020 року середньоденна заробітна плата позивача становить 365,28 грн. Цю суму вказано без вирахування податків та зборів. Після утримання податків та зборів у розмірі 71.13 грн. середньоденна заробітна плата до сплати ОСОБА_1 становить 294,05 грн., тобто середній заробіток за час затримки розрахунку складає - 22935,90 грн.

У судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у ПрАТ «СКМЗ» з 03.09.2015 року на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроприладів 6 розряду. Наказом № 183 від 16.12.2019 року позивача звільнено з підприємства 16.12.2019 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.3-4). В день звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок, що не заперечується відповідачем.

На підтвердження не виплаченої заробітної плати відповідачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі №165 станом на 23.03.2020 року, з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за грудень 2019 року складає 2227,67 грн. (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 2227,67 грн., а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню, так як відповідно до платіжних відомостей за листопад 2019 року та платіжного доручення №411 від 28.02.2020, ОСОБА_1 виплачені 4749,67 грн. в рахунок заробітної плати за листопад 2019.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 17 грудня 2019 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачу, його середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців (листопад-грудень 2019 року) складає 294,05 грн. після утримання податків і зборів, що не заперечує позивач.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 17.12.2019 (дата звільнення) до 04.05.2020 (ухвалення рішення по справі), що складає 78 день.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 17.12.2019 року по 04.05.2020 року, в сумі- 22935,90 грн. (294,05 грн. х 78 днів).

Суд не приймає до уваги розрахунок середнього заробітку, наданий позивачем у сумі 27712,70 грн. з наступних підстав.

Наказом № 368 від 31.10.2019 року на ПрАТ «СКМЗ» у січні 2020 року було оголошено вихідними днями з подальшим відпрацюванням наступні дні : 02.01.2020 року,03.01.2020 року, 06.01.2020 року,08.01.2020 року, 09.01.2020 року, 10.01.2020 року, 13.01.2020 року, 14.01.2020 року. У зв`язку з вищенаведеним у січні 2020 року було нараховано 13 робочих днів.

У лютому 2020 року наказом № 391 від 26.11.2019 року було оголошено 24- годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні - четвер, п`ятниця). У зв`язку з вищенаведеним у лютому 2020 року було нараховано 12 робочих днів.

Як вбачається з копії наказу ПрАТ від 26.11.2019 року №391 «Про режим роботи у лютому 2002 року», у лютому встановлено для працівників підприємства 24 годинний тиждень з 8-мі часовим робочим днем (додаткові вихідні - четвер, п`ятниця), за виключенням працівників, вказаних в Додатку №1 до наказу. Керівникам структурних підрозділам забезпечити ознайомлення працівників з наказом під підпис до 29.11.2019 року, працівникам, які не дали згоду на роботу в нових умовах праці, надати структурних підрозділів письмові заяви про відмову від роботи у зв`язку зі змінами суттєвих умов праці.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач був звільнений 16.12.2019 року на підставі п.6 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Доказів того, що позивач відмовився від роботи у зв`язку зі змінами суттєвих умов праці, позивачем суду не надано.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп. позивач зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача щодо нього він зазнав душевних страждань, так як не виплата йому заробітної плати суттєвим чином вплинула на його життя, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя .

Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди , суд виходить із характеру правопорушення і його наслідків для ОСОБА_1 , тривалість його страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу його життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «СКМЗ» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 000 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява була подана до суду 10.01.2020 року, предмет позову - вимоги майнового характеру.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що судом вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 - 265, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за грудень 2019 року у сумі 2227,67 грн. (дві тисячі двісті двадцять сім грн. 67 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 22 935,90 грн. (двадцять дві тисячі дев`ятсот тридцять п`ять грн. 71 коп.), без утримання з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. (одна тисяча грн).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят копійок).

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2.

Повний текст рішення суду виготовлений 08.05.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду О. Ю. Кравченко