Рішення № 89158631, 12.05.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1596/20

РІШЕННЯ

іменем України

12 травня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.02.2020 №896557 щодо відмови у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) починаючи з 28.01.2020 з урахуванням виплачених раніше сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі акту огляду медико-соціальної експертної комісії йому призначена пенсія по інвалідності згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач 28.01.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ з врахуванням довідок про заробітну плату від 24.01.2020 №03/26-32-2 та №03/26-31-2.

Проте, отримав відмову, мотивовану тим, що ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Позивач вважає, що відповідач протиправно не врахував те, що ОСОБА_1 перед зверненням до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, оскільки після призначення пенсії, він більше не працював.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ОСОБА_1 з 25.01.2018 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Звертає увагу на те, що законодавець чітко окреслив правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, а саме ті з них, що статтею 37 Закону встановлені для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Ці правила визначені частиною першою статті 37 Закону.

Так, чинна редакція Закону України від 10.12.2015 №899-VIII "Про державну службу" передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" виключно за дотримання такими особами умов, визначених частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, а саме щодо віку, загального стажу, спеціального стажу. Разом з цим, такого виду і умов пенсійного забезпечення, як пенсія по інвалідності Законом України від 10.12.2015 №899-VIII "Про державну службу" не передбачено.

Вказує, що імперативною вимогою, з якою пов`язано право на пенсію, виходячи з пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №899-VIII "Про державну службу" та частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, є досягнення позивачем, 1978 року народження, віку 62 років. При цьому, станом на 28.01.2020 ОСОБА_1 зазначеного віку не досяг.

Звертає увагу на не надання позивачем довідки щодо заробітку для обчислення пенсії, визначеної пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622.

Зазначає, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII призначається, зокрема, особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.

При цьому, інвалідність ІІІ групи ОСОБА_1 встановлено після звільнення з державної служби (25.01.2018), стаж його роботи на державній службі становить 12 років 5 місяців 2 дні та станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду державної служби. Разом з цим, ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 20.12.2019.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2020 позовну заяву залишено без руху.

У зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.04.2020 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №1084651 ОСОБА_1 з 25.01.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності.

Позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 25.01.2018 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, за відомостями трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 09.06.2015 звільнений з посади головного спеціаліста відділу розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Бродівської райдержадміністрації та не продовжував працювати.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0052948 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 20.12.2019.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 28.01.2020 про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ з врахуванням довідок про заробітну плату від 24.01.2020 №03/26-32-2 та №03/26-31-2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.02.2020 №896557 позивачу відмовлено в задоволенні заяви, оскільки Законом України від 10.12.2015 №899-VIII "Про державну службу" не передбачено призначення пенсії по інвалідності.

Листом від 11.02.2020 №2200-0301-8/3864 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило ОСОБА_1 про зазначене рішення від 04.02.2020 №896557. Також зазначило, що за документами пенсійної справи позивача станом на 01.05.2016 (дата набуття чинності Законом України від 10.12.2015 №899-VIII "Про державну службу") він не працював на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тривалість стажу на посадах державної служби 12 років 5 місяців 2 дні, а страховий стаж - 21 рік 1 місяць 18 днів.

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 04.02.2020 №896557 позивач оскаржив його в судовому порядку.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Приписами частини 1 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 9 статті 37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 за останнім місцем роботи працював на посаді головного спеціаліста відділу розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Бродівської райдержадміністрації, а саме - на посаді державного службовця.

Таким чином, ОСОБА_1 безпосередньо перед зверненням до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області працював на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Позивач має стаж на посадах державної служби 12 років 5 місяців 2 дні, що не заперечує відповідач.

Щодо посилання відповідача на відмову для переведення позивача на пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" з підстав встановлення йому інвалідності після звільнення з державної служби, суд вважає безпідставним, оскільки в силу приписів частини 9 статті 37 Закону №3723-XII, у цьому випадку наявність в ОСОБА_1 підстав на пенсію по інвалідності відповідно до вказаного закону не залежить від часу встановлення йому інвалідності.

Стосовно аргументів пенсійного органу про те, що законодавець визначив правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, і норми, передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у цьому випадку 62 років), стаж державного службовця і страховий стаж, Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18 зазначила, що такі доводи необґрунтовані. Суд виходив з того, що закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому зазначив, що орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для пенсіонера тлумаченню законодавства України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Посилання відповідача на статтю 90 Закону №889-VIII, відповідно до якої пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV та пункт 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, як на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності на підставі статті 37 Закону №3723-XII, суд вважає безпідставним, оскільки позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за правилами пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону №889-VII.

Суд критично оцінює твердження відповідача на не надання позивачем довідки щодо заробітку для обчислення пенсії, визначеної пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, оскільки воно спростовується змістом листа від 11.02.2020 №2200-0301-8/3864 та матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 . Водночас, суд зважає на те, що зазначене твердження не було підставою винесення спірного рішення.

Таким чином, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, він має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з статтею 37 Закону №3723-XII, а тому, наявні правові підстави для переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що оскаржене рішення є протиправним та його слід скасувати.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Заява про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723-XII подана позивачем 28 січня 2020 року.

Як наслідок, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII з 28 січня 2020 року та здійснити її нарахування й виплату з урахуванням виплачених раніше сум.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не спростував, а позивач підтвердив позовні вимоги, тому, наявні підстави для їх задоволення.

З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.02.2020 №896557.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII з 28 січня 2020 року та здійснити її нарахування й виплату з урахуванням виплачених раніше сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 травня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк