Рішення № 89157755, 26.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2020 року (о 17 год. 35 хв.)Справа № 280/6548/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Комісії з питань визначення учасників бойових дій Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (03161, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22990931) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комісії з питань визначення учасників бойових дій Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про надання статусу учасника бойових дій та не прийняття рішення за результатами такого розгляду;

зобов`язати відповідача розглянути заяву про надання статусу учасника бойових дій та прийняти рішення у складі відповідної комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 29.05.2019 звернувся до відповідача із заявою щодо надання йому статусу учасника бойових дій, проте відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача через відсутність підтверджуючих документів. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідач мав винести розгляд заяви позивача на розгляд комісії, чого не було зроблено. На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 24.02.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач відзиву до суду не надав.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Позивач з 26.04.2006 по 26.04.2007 проходив військову строкову службу у Збройних Силах України на 275 артилерійській базі ракет і боєприпасів Міністерства оборони України (в/ч А-2985, що розташована поблизу с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області) на посаді водія.

У 2004-2005 роках на території вказаної військової частини внаслідок пожеж відбувались вибухи боєприпасів.

Позивач зазначає, що разом з іншими солдатами цілодобово знаходився на території вказаної військової частини в небезпечних для життя і здоров`я умовах; внаслідок вибухів позивач отримав легкі поранення рук та тулубу.

Позивач стверджує, що протягом усього строку служби за вказівкою керівництва безліч разів залучався до робіт у складі груп розмінування із пошуку та виявлення вибухонебезпечних предметів, після чого здійснював очистку місцевості, а саме завантаження вказаних предметів та перевезення, переміщення їх з одного пункту до іншого, тобто виконував функції з проведення піротехнічних робіт, пов`язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів.

Таким чином позивач вважає, що виконував свої службові обов`язки, пов`язані з ризиком для життя та здоров`я, обумовлені можливістю ураження боєприпасами, їх окремими елементами або осколками.

02.05.2019 позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій.

Листом від 28.05.2019 Запорізький обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що комісія Запорізького обласного військового комісаріату про визнання статусу учасника бойових дій призупинила свою роботу на підставі розпорядження вищого керівництва та рекомендовано позивачу звернутися до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України.

29.05.2019 позивач звернувся до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України щодо надання статусу учасника бойових дій (а.с.16-19).

Листом від 11.06.2019 №226/2641 Департамент кадрової політики Міністерства оборони України відмовив позивачу у наданні статусу учасника бойових дій. У листі зазначено, що позивачем подано лише заяву та копію військового квитка, а тому відсутні підстави для надання статусу учасника бойових дій, за наявними документами. У листі зазначено, що позивачем не надано документального підтвердження участі в розмінуванні та запропоновано звернутись із запитом до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (а.с.20-21).

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об`єктів народного господарства.

З метою упорядкування робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.1999 №2294 «Про упорядкування робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів».

На виконання цієї постанови прийнятий спільний наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства оборони України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 №405/223/625/455, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.07.2008 за № 591/15282, «Про організацію робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів на території України та взаємодію під час їх виконання» (далі - наказ №405/223/625/455).

Згідно пункту 1 наказу №405/223/625/455, проведення робіт з розмінування покладено на територіальні органи управління та підпорядковані МИС підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на всій території України, у внутрішніх водах та акваторіях Азовського і Чорного морів (за винятком територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і об`єктів транспортної системи) та закріплено зони відповідальності.

У відповідності до вимог пункту 4 наказу №405/223/625/455, роботи по знищенню вибухонебезпечних предметів здійснюються групами піротехнічних робіт (пересувними групами розмінування), призначеними від військових частин Збройних Сил України, до складу яких включаються найбільш підготовлені та дисципліновані військовослужбовці після їх медичного обстеження та отримання допуску для проведення робіт з розмінування.

Склад груп розмінування Збройних Сил України визначений у додатку 5 вказаного наказу.

Наказом Міністра оборони України від 07.05.2015 №200 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Положення №200). Відповідно до п.1 Положення №200 комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісія) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Вказаним Положенням передбачено надання статусу учасника бойових дій за розмінування.

Пунктом 12 Положення №200 встановлено, що комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі таких документів: заяв громадян або клопотань командирів (начальників); довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака "За розмінування"; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім`я та по батькові заявника; документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).

Крім того, підставою для надання статусу учасника бойових дій, для військовослужбовців, які брали участь у розмінуванні або траленні бойових мін, є такі документи:

витяг із наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін);

витяг із наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін);

акт про виконання робіт із розчищення місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін);

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач під час звернення до відповідача із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій надав лише копію військового квитка.

В той же час, відповідно до п.11 Положення №200, комісії зобов`язані:

приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

реєструвати заяви в спеціальній книзі обліку;

інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії;

розглядати внесені на розгляд заяви та інші документи в місячний строк з дня їх отримання;

робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника;

заслуховувати пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) або розмінуванні (траленні бойових мін);

доводити рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, до відома громадянина в письмовій формі, а також роз`яснювати порядок його оскарження;

розглядати документи стосовно надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертати їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів чи особисто заявнику з метою подальшого доопрацювання;

засідання Комісії проводити не рідше одного разу на місяць (за наявності документів).

Пунктом 13 цього Положення зазначено, що за відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником в одній військовій частині (установі, закладі) та визнані учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни за цей період.

Отже, відповідно до вказаних норм Положення, заява про визнання учасником бойових дій, має бути розглянута на засіданні комісії із обов`язковим інформуванням заявника. Під час розгляду заяви комісія зобов`язана заслухати осіб, свідків.

Проте, відповідач відмовив позивачу листом від 11.06.2019 із посиланням на відсутність документів. Така відмова оформлена листом та підписана одноособово - заступником голови комісії з питань учасників бойових дій.

Отже, заява позивача про надання йому статусу учасника бойових дій на засіданні комісії не розглядалась, відповідно, позивач був позбавлений можливості надати свої пояснення, а також запросити для надання пояснень свідків подій.

Також, відповідач у листі від 11.06.2019 запропонував позивачу звернутись із запитом до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України щодо отримання документальних підтверджень.

Проте, відповідно до п.11 Положення №200 комісії зобов`язані, зокрема, робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника.

Отже, відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви позивача про надання йому статусу учасника бойових дій на засіданні комісії, як того вимагають приписи Положення №200.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинену протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача на засіданні комісії, а відтак, для відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача на засіданні комісії.

Крім того, суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Комісії з питань визначення учасників бойових дій Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (03161, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22990931) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Комісії з питань визначення учасників бойових дій Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви від 29.05.2019 ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій та не прийняття рішення за результатами розгляду заяви.

Зобов`язати Комісію з питань визначення учасників бойових дій Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2019 про надання статусу учасника бойових дій, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ та прийняти рішення згідно з Положенням про комісію Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 №200.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.03.2020.

Суддя Ю.В. Калашник