Рішення № 89138498, 08.05.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/963/20

Справа № 226/936/20

Провадження № 2/226/427/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2020 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - ДП «ВК «Краснолиманська») про стягнення моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, в обґрунтування якого вказав, що з 03.09.1985 по 05.12.2017 він працював на ДП «ВК «Краснолиманська» на різних посадах, у тому числі з 14.08.1987 електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, та був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України у зв`язку з переходом на пенсію. Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) від 23.07.2019 Інститутом медицини праці ім.Ю.І.Кундієва НАМН України йому було вперше встановлено професійне захворювання: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5 S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ (першого-другого) ступеня. 06.09.2019 комісією було складено акт форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. 21.01.2020 обласною профпатологічною МСЕК йому встановлено третю групу інвалідності по профзахворюванню та 65% втрати працездатності безстроково, в тому числі 35% внаслідок хронічної попереково-крижової радикулопатії, 30% внаслідок хронічного бронхіту, та було рекомендовано медикаментозне і санаторно-курортне лікування, спостереження терапевта, невролога. Внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в фізичних і душевних стражданнях через незворотність втрати працездатності, неможливість продовження професійної роботи, необхідність вжиття реабілітаційних заходів та проходження лікування для підтримання здоров`я, неможливість вести активний спосіб життя, що впливає на звичний життєвий уклад, призводить до психологічного дискомфорту і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Його переслідує тягнучий біль в поперековому відділ хребта, особливо на погоду, йому боляче сидіти, ходити, нахилятися, виконувати звичайні рухи, він швидко втомлюється від незначних навантажень, з`явилась загальна слабкість, головокружіння, дратівливість. Все це приводить до фізичних та моральних страждань та дискомфорту, відчуття пригніченості. Важливим фактором, що додає додаткових психічних страждань, є незворотність змін в пошкоджених органах, які завжди будуть створювати йому больові відчуття та незручності. Внаслідок викликаних профзахворюванням погіршень здоров`я він вимушений значний час витрачати на відвідування медичних закладів, проходження обстежень, лікування, що також завдає незручності, обмеження спілкування з родиною та близькими, та призводить до порушення нормальних життєвих зв`язків. Оскільки підприємство не забезпечило йому безпечних та нешкідливих умов праці, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування заподіяної йому внаслідок професійного захворювання шкоди 90000 грн.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, наполягаючи на позові, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідачаДП «ВК«Краснолиманська» БушинськаЄ.В.до судуне з`явилась,про часі місцерозгляду справисповіщена належнимчином,письмово повідомиласуд пророзгляд справиу їївідсутність танадала відзивна позов,відповідно доякого підприємствопозовні вимогивідповідача невизнало вповному обсязі,оскільки позивачемне доведено,в чомусаме полягаєпротиправність поведінкивідповідача,яка призвеладо втратиним професійноїпрацездатності тау зв`язкуз цимдо моральнихстраждань.Згідно п.20 акту форми П-4 від 06.09.2019 позивач на момент розслідування не працював в шкідливих умовах з 05.12.2017, виявити осіб, що порушили законодавство України з охорони праці, які призвели до даного профзахворювання, не має можливості. При укладанні трудового договору позивачу було роз`яснено умови його праці, наявність на робочому місті, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів та можливість їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. При цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки, претензій за період його праці до підприємства від позивача не було. Відповідач звільнився з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, тобто вже має соціально захищений статус (пенсія), а не за станом здоров`я. Висновку МСЕК або інших медичних органів про спричинення позивачу моральної шкоди, її глибини та негативні наслідки, які мали б бути підставою для відшкодування моральної шкоди, також суду не надано. Позивач перший раз звернувся за медичною допомогою з профдіагнозом у 2017 році перед звільненням. Підтверджень, що він постійно хворів на професійні захворювання під час роботи в ДП «ВК «Краснолиманська» або регулярно звертався за медичною допомогою в медичні заклади в період своєї роботи, не має. Медичні огляди в період роботи позивачем пройдені без зауважень, вважає, що позивач умисно погіршував свій стан здоров`я, продовжуючи багато років працювати у вугільних підприємствах. Тому, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою судді від 10.04.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Заслухавши представників сторін, Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1963 року народження, з 03.09.1985 по 05.12.2017 перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи на різних посадах: з 03.09.1985 по 08.10.1985 учнем електрослюсара (слюсара) чергового і по ремонту обладнання поверхні, з 09.10.1985 по 13.08.1987 електрослюсарем (слюсарем) черговим і по ремонту обладнання 4 розряду поверхні, з 14.08.1987 по 31.12.1987 електрослюсарем підземним 3 розряду з повним підземним робочим днем в шахті, з 01.01.1988 по 01.03.1992 електрослюсарем підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті, з 02.03.1992 по 05.12.2017 електрослюсарем підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті. Звільнений за власним бажанням у звзяку з переходом на пенсію згідно за ст.38 КЗпП України, що підтверджується записами з трудової книжки позивача (а.с.8-9).

З 14.01.2014 по 24.01.2014, з 03.09.2014 по 15.09.2014, з 22.01.2015 по 04.02.2015, з 22.09.2016 по 05.10.2016, з 04.08.2017 по 12.08.2017, з 14.08.2017 по 23.08.2017, з 04.09.2017 по 15.09.2017, з 04.10.2017 по 17.10.2017, з 27.06.2018 по 11.07.2018, з 02.11.2018 по 12.11.2018, з 03.09.2019 по 12.09.2019 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Покровській клінічній лікарні інтенсивного лікування, Покровській центральній районній лікарні з діагнозами: хронічний бронхіт у фазі загострення; хронічна п/кр радикулопатія в стадії загострення з статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, що підтверджуються епікризами № 8, № 139, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , випискою з амбулаторної карти позивача, виписками із медичних карт стаціонарного хворого № 6995/1630, № 7509/1712, 5927/1238, в яких зафіксовані скарги позивача на часті напади кашлю з тяжко відділяємим харкотинням, загальну слабкість, задуху при помірному фізичному навантаженні, біль в грудній клітині, на біль в поперековому відділі хребта з іррадіацією в праву ногу, оніміння в правій нозі, судоми, обмеження ходи і рухів, поганий сон тощо, у зв`язку з чим позивачу були встановлені протипоказання до роботи у підземних умовах, контакту з пилом, тяжкої фізичної праці, та рекомендовано нагляд у пульмонолога, невролога, санаторно-курортне лікування, огляд у клініці професійних захворювань (а.с.18-19, 26-40).

За направленням профпатолога ОСОБА_1 у зв`язку з вказаними хворобами пройшов стаціонарне лікування у клініці професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» з 19.06.2019 по 04.07.2019 (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № НОМЕР_4 ) (а.с.15).

Згідно з медичним висновком центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» від 23.07.2019 № 25/587 у ОСОБА_1 виявлені: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5 S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ (першого-другого) ступеня. Захворювання професійні, встановлені вперше. Підгрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились дані клінічного обстеження, динаміка захворювань, інформація про умови праці, згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу), параметри яких перевищували допустимі величини, дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК, стаж в шкідливих умовах праці 30 років 3 місяці. Позивачу протипоказана робота в умовах впливу пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, фізичного навантаження, незручної робочої пози, нахилів тулубу, шуму (а.с.14).

За результатамирозслідування причинвиникнення хронічнихпрофесійних захворювань,що впершевстановлені упозивача ОСОБА_1 ,а саме:хронічна попереково-крижоварадикулопатія L5S1праворуч встадії затихаючогозагострення зпомірними статико-динамічнимипорушеннями,м`язово-тонічнимта больовимсиндромами,рецидивуючий перебіг;хронічний бронхітІІ ст.,фаза затихаючогозагострення,прикореневий пневмосклероз,ЛН І-ІІ(першого-другого)ступеня,06.09.2019на підприємствівідповідача складеноакт заформою П-4,затверджений т.в.о.першогозаступника начальникаГоловного управлінняДержпраці уДонецькій області. У п.п.17, 16 даного акту зазначено, що причиною професійних захворювань позивача є тривалий термін роботи на підприємстві вугільної промисловості України ДП «ВК «Краснолиманська» в умовах дії шкідливих факторів виробничих середовищ і трудового процесу, параметри яких перевищували допустимі норми при концентрації вуглецю пилу, при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу), при знаходженні в робочій позі нахилу корпусу (а.с.10-13).

Згідно здовідкою доакту оглядуМСЕК від 21.01.2020 тадовідки прорезультати визначенняступеня втратипрофесійної працездатностівід 21.01.2020позивачу узв`язкуз професійнимзахворюванням вперше встановлено засукупністю 65%втрати професійноїпрацездатності:25%за хронічнуп/кррадикулопатію,30%за хронічнийбронхіт,та третягрупа інвалідностібезстроково, з рекомендаціями санаторно-курортного та медикаментозного лікування, спостереження у терапевта, невролога (а.с.16,17).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров`я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За отриманим професійним захворюванням позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 21.01.2020, тому суд керується законодавством, діючим у зазначений період часу, тобто на час виникнення спірних правовідносин, бо це регламентовано ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного законодавства, до яких відноситься Закон № 1105-ХIV, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки Фонд на час виникнення спірних правовідносин не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ч.4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Виходячи з вимог ст.153 КЗпП України, яка покладає на власника обов`язок створювати працівникові безпечні умови праці, вина власника полягає у невиконанні такого обов`язку. Отже, саме підприємство повинно було створити умови, які б унеможливлювали настання негативних наслідків щодо здоров`я працівника.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача, які стали причиною професійного захворювання позивача, встановлена актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 .

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманого ним професійного захворювання, а висновок МСЭК від 21.01.2020 підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров`ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача, та наявність прямого причинного зв`язку між ушкодженням здоров`я та порушенням небезпечних норм при виконанні робіт. Тому суд не приймає доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди та те, що факт наявності моральної шкоди визначається лише медико-соціальною експертною комісією.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 неодноразово звертався за допомогою до медичних установ через захворювання, які визначено професійними. В історіях його хвороб зафіксовано скарги на загальну слабкість, часті напади кашлю, задуху при помірному фізичному навантаженні, біль в грудній клітині, на біль в поперековому відділі хребта з іррадіацією в праву ногу, оніміння в правій нозі, судоми, обмеження ходи і рухів.

Отримані позивачем захворювання вимагають від нього продовження лікування, спостереження у лікарів, обмежили виконувати фізичну роботу, тобто через больові відчуття та незручності погіршили якість його життєдіяльності.

Наведене свідчать про те, що позивач тривалий час зазнавав і по теперішній час зазнає фізичну біль і психічні страждання, внаслідок чого порушилися його нормальні життєві зв`язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому посилання відповідача на обов`язковість, як доказу, висновку МСЕК щодо встановлення факту спричинення позивачеві моральної шкоди безпідставне і не відповідає вимогам законодавства; позивачем надано достатньо доказів, за якими можна судити про наявність фізичних або психічних страждань. Крім того, у п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Також є неприйнятною позиція відповідача щодо відсутності причинного зв`язку з діями підприємства та наслідками ушкодження здоров`я позивача, який на момент розслідування причини виникнення професійного захворювання не працював на шахті, оскільки передумовою виникнення професійних захворювань позивача стала довготривала праця на вугільному підприємстві відпоідача (понад тридцяти років) у несприятливих умовах, а не одномоментна подія. До того ж у зв`язку з загостреннями хронічних хвороб позивач перед звільненням декілька місяців перебував на лікарняному. Роз`яснення умов праці і можливості їх впливу на здоров`я не виключає відповідальності підприємства у разі настання негативних наслідків.

Враховуючи час роботи на підприємстві відповідача (понад 30 років) при тривалій праці у шкідливих умовах, які призвели до захворювання, характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров`я, розмір і безстроковий характер стійкої втрати професійної працездатності, істотність вимушеності змін у життєвих стосунках потерпілого, який у віці 56 років втратив 65% своєї працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, те, що отримане ним ушкодження здоров`я заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації, потребує продовжувати лікування, суд, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає можливим визначити позивачу розмір моральної шкоди у 39000 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволеній сумі у розмірі 365 грн.

На підставі ст.ст.43, 46 Конституції України, законів України «Про охорону праці», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», На підставі ст.ст.43, 46 Конституції України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про охорону праці», керуючись ст.ст.2, 5, 6, 12, 13, 259, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання якого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (юридична адреса якого: 85310, Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, б.9, код ЄДРПОУ 31599557) про стягнення моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої хронічним професійним захворюванням, 39000 (тридцять дев`ять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 365 (триста шістдесят п`ять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення, але не пізніше закінчення строку карантину.

Суддя Ж. ОСОБА_2 .Редько