Рішення № 89131385, 06.05.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2020 р. Cправа № 902/1072/19

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (вул. Героїв Небесної Сотні, 2, м. Біла Церква, Київська обл., 09100)

до:Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" ( вул. 600-річчя,13, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 89 893,60 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Сичук І.В.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валтекс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 89 893,60 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/1072/19 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 23.12.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/1072/19. Визначено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 22.01.2020 р.

Ухвалою суду від 22.01.2020 р. розгляд справи було відкладено на 19.02.2020 р.

Ухвалою суду від 19.02.2020 р. перейдено до розгляду справи № 902/1072/19 за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче судове засідання на 05.03.2020 р.

В судовому засіданні 05.03.2019 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.03.2020, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 11.03.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу №902/1072/19 для судового розгляду по суті на 09.04.2020 р.

Ухвалою суду від 09.04.2020 р. розгляд справи відкладено до 06.05.2020 р. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 06.05.2020 р. Зокрема зазначено, що у разі не скасування карантину станом на 06.05.2020 р. явка представників учасників справи в судове засідання не є обов`язковою, разом з тим сторони не позбавлені права направити до суду письмові пояснення, у яких додатково викласти свою правову позицію, разом з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності.

На визначену дату судом в судове засіданні представник позивача та представник відповідача не з`явились.

При цьому суд зауважує, що сторони про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду, яка надсилалась останнім рекомендованої кореспонденцією на адреси зазначені в Єдиному державному реєстрі.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка на даний час є чинною).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1072/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Суд зауважує, що в матеріалах справи міститься заява про зменшення розміру позовних вимог подано представником позивача 21.01.2020 р. (№ 132/01 від 17.01.2020 р.), в якій останній зазначає, що в грудні 2019 р. після подання позову до суду відповідачем сплачено 5 000,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи.

Суд з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, якою визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, дійшов висновку про прийняття даної заяви як такої, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд зауважує, що 18.02.2020 р. від представника позивача надійшло пояснення по суті спору (вх. № канц. 02.1-34/1463/20 від 18.02.2020 р.), в якому останній зазначив, що з 01.01.2020 р. по 14.01.2020 р. заборгованість по договору поставки товару № 781-18/33 від 30.08.2018 р. сплачена відповідачем в сумі 28 017, 91 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Зокрема в 04.05.2020 р. від відповідача надійшло пояснення в якому останній повідомив, що 06.03.2020 р. по 28.04.2020 р. позивачу перераховано 41 950,81 грн, з врахуванням викладеного зазначає, що заборгованість по договору поставки товару № 781-18/33 від 30.08.2018 р. сплачена відповідачем в повному обсязі та в якості доказів надано платіжні доручення, які судом долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Валтекс" та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" було укладено договір поставки № 781-18/33 від 30.08.2018 р.

Таким чином, позивач вказує, що після укладення договору між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Валтекс" склались господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Згідно з п. 2.6. договору оплата вартості товару Замовником здійснюється за умови 30% передоплати від вартості товару, зазначеного у Заявці. Кінцевий розрахунок за товар здійснюється Замовником протягом року після отримання товару на складі Замовника на підставі видаткової накладної.

Позивач в позові зазначає, що на виконання умов договору поставки Замовник належним чином виконав зобов`язання щодо внесення попередньої оплати в сумі 44 687,88 грн, що становить 30% від вартості партії товару.

Як стверджується матеріалами справи на виконання умов договору поставки постачальник належним чином виконав зобов`язання щодо поставки партії товару, а саме, постачальником було поставлено партію взуття робочого (надалі - товар) на загальну суму 148 956,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1759 від 17.09.2018 р., товарно-транспортною накладною № Р1759 від 17.09.2018 р., довіреністю на отримання товару № 283 від 17.09.2018 р.

Позивач в позові стверджує, що замовником частково було сплачено постачальнику кошти за поставлений товар в розмірі 59 687,88 грн. Решта суми станом на 09.12.2019 р. залишилась несплаченою, не зважаючи на те, що останнім днем для здійснення відповідачем оплати згідно з умовами договору є 17.09.2019 р., що і стало підставою позову.

Разом з тим, судом встановлено що після подання позову до суду представником відповідача повністю сплачено суму боргу, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем після подання позову до суду повністю погашено суму основного боргу в розмірі 89 268,72 грн, що підтверджується виписами банку та платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов`язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 89 268,72 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору в даній сумі.

Відтак, предметом розгляду в даній справі є вимоги позивача про стягнення 624,88 грн інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Ліга-Закон" та встановлено, що розрахунок виконано вірно.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України, оскільки спір до суду доведено з його вини.

06.05.2020 р. в судовому засіданні вступну та резолютивну частину рішення суду долучено до матеріалів справи.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя,13, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 33126849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (вул. Героїв Небесної Сотні, 2, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, код ЄДРПОУ 32393877) 624,88 грн - інфляційних втрат та витрат зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 89 268,72 грн суми основного боргу на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 08 травня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.

1 - до справи

2 - позивачу ( вул . Героїв Небесної Сотні, 2, м. Біла Церква, Київська обл., 09100)

3 - відповідачу ( вул. 600-річчя,13, м. Вінниця, 21100)